Я бачив дивний сон...
...Сергій Кисельов, Валентин Королько та декілька інших викладачів Факультету Соцнаук Києво-Могилянської Академії прийшли до влади і встановили тоталітрний режим нового покоління. Першими постраждали студенти - нас виводили на вулиці прямо посеред ночі і великими натовпами вели через десятки кілометрів міст, сіл і полів незрозуміло куди. Ночували ми в покинутих квартирах, попередні мешканці яких були реквізовані як робітники разом з їх сім'ями.
Юля Даниленко почала вести щоденник на простих аркушах і записувала туди всі новини, які ми дізнавалися під час подорожі. Однією з таких був факт, що новий Режим стратив всіх політиків. Ліквідували не лише попередню владу, а всіх, хто займався більш-менш серйозною політичною діяльністю. Історію було змінено, Режим, як вважалося, прийшов до влади ще в 1991 (якщо не раніше).
Подорож наша тривала всього пару діб і згодом нас привели до величезного (як я зрозумів, підземного) комплексу. Всередині це було щось між фабрикою і бюрократичною установою. У світлі смолоскипів ми пройшли заставленими машинерією коридорами. Нас, 50-70 душ, загнали у чималеньку залу, де стояли парти і якісь старі меблі із совєцьких кабінетів. На підлозі місяцми були калюжі, але нам все одно довелося чекати в цій кімнаті. Час від часу когось із нас виводили на допит і задавали питання на кшталт "який у вас номер ідентифікаційного коду?".
Не знаю як, нам повідомили, що лідери Режиму вирішили влаштувати над нами експеримент. Суть експерименту - стравлювати нас одне з одним і створювати надзвичайно стресові умови. На прохання пані Кармазіної мене оголосили дисидентом, оскільки, як "виявилося", мій батько вів активну боротьбу з Режимом, а Ігор Савченко був моїм братом, відтак теж ворогом народу. Проти нас почали слідство. Юлі Даниленко доручили вести якийсь облік в нашій кімнаті (по суті, зробили її поліцаєм) і вона запропонувала нам змінити дані в документах, аби заплутати розслідування...
Юля Даниленко почала вести щоденник на простих аркушах і записувала туди всі новини, які ми дізнавалися під час подорожі. Однією з таких був факт, що новий Режим стратив всіх політиків. Ліквідували не лише попередню владу, а всіх, хто займався більш-менш серйозною політичною діяльністю. Історію було змінено, Режим, як вважалося, прийшов до влади ще в 1991 (якщо не раніше).
Подорож наша тривала всього пару діб і згодом нас привели до величезного (як я зрозумів, підземного) комплексу. Всередині це було щось між фабрикою і бюрократичною установою. У світлі смолоскипів ми пройшли заставленими машинерією коридорами. Нас, 50-70 душ, загнали у чималеньку залу, де стояли парти і якісь старі меблі із совєцьких кабінетів. На підлозі місяцми були калюжі, але нам все одно довелося чекати в цій кімнаті. Час від часу когось із нас виводили на допит і задавали питання на кшталт "який у вас номер ідентифікаційного коду?".
Не знаю як, нам повідомили, що лідери Режиму вирішили влаштувати над нами експеримент. Суть експерименту - стравлювати нас одне з одним і створювати надзвичайно стресові умови. На прохання пані Кармазіної мене оголосили дисидентом, оскільки, як "виявилося", мій батько вів активну боротьбу з Режимом, а Ігор Савченко був моїм братом, відтак теж ворогом народу. Проти нас почали слідство. Юлі Даниленко доручили вести якийсь облік в нашій кімнаті (по суті, зробили її поліцаєм) і вона запропонувала нам змінити дані в документах, аби заплутати розслідування...