неінформативно.
найбільше у цьому світі я не терплю раптові зміни. все має бути розмірене, плавне, поступове, трішки осмислене і впевнене. але, як завжди, це відбувається, в житті (моєму, принаймі) все робиться з точністю навпаки.
журналістське посвідчення до березня тішитиме мою душу дійсністю, але без офіційного його підкріплення моєї совісті, стоятиме в гаманці.
взагалі, осінь почалась раптово. причому, не лише погодньо, але й в усіх стосунках, які б вони за характером не були і це лякає (не може не лякати).
зате я відкрила знову молескін і може до травня допишу (чи назбираю гроші на новий, з Маленьким принцом).
п.с.
а вчора був перший форумний день, подарована книга про Оскара і згадала, що рівно рік як вітрила валізу для краківських пригод, дивилась погоду у Освенцимі та дочитувала Боровського і жахливий переклад Кінілі.
мрії в цьому житті (з його спонтанністю) здійснюються. хоча й рідше, ніж ми бажаємо.
журналістське посвідчення до березня тішитиме мою душу дійсністю, але без офіційного його підкріплення моєї совісті, стоятиме в гаманці.
взагалі, осінь почалась раптово. причому, не лише погодньо, але й в усіх стосунках, які б вони за характером не були і це лякає (не може не лякати).
зате я відкрила знову молескін і може до травня допишу (чи назбираю гроші на новий, з Маленьким принцом).
п.с.
а вчора був перший форумний день, подарована книга про Оскара і згадала, що рівно рік як вітрила валізу для краківських пригод, дивилась погоду у Освенцимі та дочитувала Боровського і жахливий переклад Кінілі.
мрії в цьому житті (з його спонтанністю) здійснюються. хоча й рідше, ніж ми бажаємо.