Давид Гареджа ][ David Gareja
Юрко сидить на рюкзаку перед воротами собору Алаверді, після того як привратник не пустив нас всередину.
- Дівчатам ми завжди раді, а ви приходьте пристойно вдягнені, - сказав він.
Собор ХІ століття, знаменитий тим, що довгий час був найвищим у Грузії, поки в Тбілісі не побудували церкву Цменда Самеба (Святої Трійці). Доки дівчата ходили всередині, нас добрі грузини пригостили смачним яблучним пирогом та пляшкою вина, а ми віддячили їм кухонною лопаткою для перевертання з петриківськими розписами.
1.
Заночували неподалік біля собору, у виноградниках долини Цинандалі. Тут роблять одне з кращих грузинських вин. Звечора нас розважала гучна музика та часті тости, що звучали звідкись з глибини виноградників.
2.
А наступного для нашою метою був комплекс печерних монастирів Давід Гареджа, що знаходиться на кордоні з Азербайджаном. Комплекс заснований у шостому столітті одним з тринадцяти сирійських отців, Давидом. Знаходиться у напівпустелі, далеко від населених місць. Транспорт туди не ходить, тому ми вирішили взяти в Сагареджо таксі. Звичайні таксисти просили 50 лар за дві години, що нас не задовільняло, бо дві години видавалося неймовірно мало, а 50 лар - неймовірно багато. Тому ми пристали на пропозицію водія іржавої наскрісь шістки, котрий взяв нас за 40 лар без обмеження у часі. "Я на цій машині не поїду" - сказав Юрко спочатку, "Буде кумедно, якщо вона по дорозі зламається" - відзначив я, коли ми все таки сідали в неї. Як у воду гледів!
"Эти пóпы - бездельники! - кричав він - Вот Сталин правильно сделал, всех их в Сибирь отправил! Дали бы мне возможность - расстрелял бы этих пóпов!" - лаяв він на чому світ стоїть пóпів, без котрих йому не було би куди возити туристів. Колегам-таксистам, котрі дуже хотіли нас в нього перехопити, теж дісталося. "Вот возьму жэлэзо, - каже, витягуючи лівою рукою з-під сидіння велику ломаку, - кааак дам по голове!". Не дивно, що такого потоку негативу машина не витримала і розвалилася :).
3.
На щастя, у нас з собою були два кавуни і пять рюкзаків гарного настрою. Машина зламалася акурат посередині напівпустелі, про котру нас застерігали від змій. Юрко для підтвердження страхів швиденько знайшов зміїну шкірку, котру хтось залишив неподалік.
4.
Поки водій знімав відламане колесо, дівчата прогулювалися в тіні карематів.
5.
- А як вас звати? - питаємо,
- Гулівер-путішествєннік, сміється дід,
- ее.. - незручно посміхаємося,
- в мене, каже, мама багато читала дуже, а хотіла назвати мене так, як нікого в селі не називають
6.
- Підарас! - Кричить Гулівер на зламану детальку і щосили кидає її об землю, - Зараз подзвоню сину, він мені нову привезе!
7.
Поки син віз нову детальку, ми трохи позагорали на пекучому півпустельному сонці. Дізналися, що застряли ми недалеко від села Удабно, названого іменем одного з монастирів. Село це, за версією Гулівера, створили у семидесятих, бо азербайджанські пастухи перейшли на грузинську територію і почали заявляти на неї свої права, то треба було тримати місцину під контролем. А щоб прогнати азербайджанців, приїжджала сама прєдсєдатєль Шеварнадзе із Сагареджо і стрілялася із ними! Одного вбила, іншого поранила, але й її саму підстрелили у ногу. Але це допомогло!
8.
За версією сина, котрий приїхав менш ніж за дві години (а це була неділя, до речі), Удабно створили для сванських переселенців, чиє село забрав чи то селевий поті, чи то лавина.
А це - прекрасний кузов нашого таксо:
9.
Син Гулівера, дядько років пятидесяти, приїхав зі своїм вісімнадцятирічним сином, щоб той теж подивився Давід Гареджу, бо раніше він тут не був. От вже всімох ми сіли в його мерседес і рушили до монастирського комплексу. Гори тут хвилясті, наче в морі.
10.
А рослинність уся випалена. Цікаво, як монахи знайшли у цих місцях воду.
11.
Незважаючи на дуже суворі умови, монастир став значним культурним і релігійним центром у середньовічній Грузії. А от за Радянського Союзу тут ніхто не жив. Лише під час війни в Афганістані його використовували радянські військові у якості тренувального майданчику, руйнуючи його дедалі більше.
12.
Це - лавра Давида, один з головних елементів Гареджанського комплексу. Але значна частина монастирів знаходиться по іншу сторону гори, на Азербайджанській території, що є причиною тривалих територіальних суперечок між двома країнами.
13.
В політику ми сильно не занурювалися, вернулися до Гулівера, син допоміг йому поставити нову детальку, бо сам Гулівер не справлявся. Ми розпрощалися із сином, отримали несподіваний kiss від внука і пересіли назад до Гулівера. Наші щасливі мордочки нижче :)
13.
Keep tuned!
- Дівчатам ми завжди раді, а ви приходьте пристойно вдягнені, - сказав він.
Собор ХІ століття, знаменитий тим, що довгий час був найвищим у Грузії, поки в Тбілісі не побудували церкву Цменда Самеба (Святої Трійці). Доки дівчата ходили всередині, нас добрі грузини пригостили смачним яблучним пирогом та пляшкою вина, а ми віддячили їм кухонною лопаткою для перевертання з петриківськими розписами.
1.
Заночували неподалік біля собору, у виноградниках долини Цинандалі. Тут роблять одне з кращих грузинських вин. Звечора нас розважала гучна музика та часті тости, що звучали звідкись з глибини виноградників.
2.
А наступного для нашою метою був комплекс печерних монастирів Давід Гареджа, що знаходиться на кордоні з Азербайджаном. Комплекс заснований у шостому столітті одним з тринадцяти сирійських отців, Давидом. Знаходиться у напівпустелі, далеко від населених місць. Транспорт туди не ходить, тому ми вирішили взяти в Сагареджо таксі. Звичайні таксисти просили 50 лар за дві години, що нас не задовільняло, бо дві години видавалося неймовірно мало, а 50 лар - неймовірно багато. Тому ми пристали на пропозицію водія іржавої наскрісь шістки, котрий взяв нас за 40 лар без обмеження у часі. "Я на цій машині не поїду" - сказав Юрко спочатку, "Буде кумедно, якщо вона по дорозі зламається" - відзначив я, коли ми все таки сідали в неї. Як у воду гледів!
"Эти пóпы - бездельники! - кричав він - Вот Сталин правильно сделал, всех их в Сибирь отправил! Дали бы мне возможность - расстрелял бы этих пóпов!" - лаяв він на чому світ стоїть пóпів, без котрих йому не було би куди возити туристів. Колегам-таксистам, котрі дуже хотіли нас в нього перехопити, теж дісталося. "Вот возьму жэлэзо, - каже, витягуючи лівою рукою з-під сидіння велику ломаку, - кааак дам по голове!". Не дивно, що такого потоку негативу машина не витримала і розвалилася :).
3.
На щастя, у нас з собою були два кавуни і пять рюкзаків гарного настрою. Машина зламалася акурат посередині напівпустелі, про котру нас застерігали від змій. Юрко для підтвердження страхів швиденько знайшов зміїну шкірку, котру хтось залишив неподалік.
4.
Поки водій знімав відламане колесо, дівчата прогулювалися в тіні карематів.
5.
- А як вас звати? - питаємо,
- Гулівер-путішествєннік, сміється дід,
- ее.. - незручно посміхаємося,
- в мене, каже, мама багато читала дуже, а хотіла назвати мене так, як нікого в селі не називають
6.
- Підарас! - Кричить Гулівер на зламану детальку і щосили кидає її об землю, - Зараз подзвоню сину, він мені нову привезе!
7.
Поки син віз нову детальку, ми трохи позагорали на пекучому півпустельному сонці. Дізналися, що застряли ми недалеко від села Удабно, названого іменем одного з монастирів. Село це, за версією Гулівера, створили у семидесятих, бо азербайджанські пастухи перейшли на грузинську територію і почали заявляти на неї свої права, то треба було тримати місцину під контролем. А щоб прогнати азербайджанців, приїжджала сама прєдсєдатєль Шеварнадзе із Сагареджо і стрілялася із ними! Одного вбила, іншого поранила, але й її саму підстрелили у ногу. Але це допомогло!
8.
За версією сина, котрий приїхав менш ніж за дві години (а це була неділя, до речі), Удабно створили для сванських переселенців, чиє село забрав чи то селевий поті, чи то лавина.
А це - прекрасний кузов нашого таксо:
9.
Син Гулівера, дядько років пятидесяти, приїхав зі своїм вісімнадцятирічним сином, щоб той теж подивився Давід Гареджу, бо раніше він тут не був. От вже всімох ми сіли в його мерседес і рушили до монастирського комплексу. Гори тут хвилясті, наче в морі.
10.
А рослинність уся випалена. Цікаво, як монахи знайшли у цих місцях воду.
11.
Незважаючи на дуже суворі умови, монастир став значним культурним і релігійним центром у середньовічній Грузії. А от за Радянського Союзу тут ніхто не жив. Лише під час війни в Афганістані його використовували радянські військові у якості тренувального майданчику, руйнуючи його дедалі більше.
12.
Це - лавра Давида, один з головних елементів Гареджанського комплексу. Але значна частина монастирів знаходиться по іншу сторону гори, на Азербайджанській території, що є причиною тривалих територіальних суперечок між двома країнами.
13.
В політику ми сильно не занурювалися, вернулися до Гулівера, син допоміг йому поставити нову детальку, бо сам Гулівер не справлявся. Ми розпрощалися із сином, отримали несподіваний kiss від внука і пересіли назад до Гулівера. Наші щасливі мордочки нижче :)
13.
Keep tuned!