Поезія
Мені трапився вірш - поки не називатиму автора, хоча ви всі його знаєте (принаймні чули; про всяк випадок додам: ні, це не я). Мені здається, що непогано. Не шедевр, звісно, але непогано.
На кручах ти стоїш, мій древній Києве,
Де Дніпро співає свої пісні,
Де вітри відлітають у небеса
Та мовчить смуток згаяних століть.
Твої вулиці - лабіринт долі,
Що віками таємниці несе,
Тут життя плине, наче тиха ріка,
І кожен камінь тут має свій голос.
Ти, Києве, місто легенд і снів,
Ти, як книга старовинних листів,
Де кожна сторінка - намисто думок,
І кожен рядок - мов той вічний лист.