Цей день почався так, що я ніколи не гадала: нарешті почула голос того, чиї слова давно живуть в мені, - Дмитра Лазуткіна. Читав він на українському радіо вірші: знайомі, які луною хотілося повторювати за Автором, і нові, які шпичаками врізалися в серце, щоб пророчити мені долю:
Нема
розставляв прапорці заплітав тенета
десь і сам блукав ніби
(
Read more... )