Солодке життя і невеличкі неприємності Бельгійця в Україні
Article publié dans La Libre Belgique, le 12/06/2013
Бернар Вілєм виробляє сир у бувшому колгоспі.
«Коли я зацікавився виробництвом козиного молока в Україні у 2009 році я потрапив в неймовірну ситуацію: в цей момент в Україні не існувало ГОСТу на козине молоко» - розповідає з іронією Бернар Вілєм відвідувачам своєї сироварні, згадуючи про свій найперший досвід в країні: «Насправді, адміністративні норми існували в усіх галузях сільгоспвиробницта ще з радянських часів. Але козине молоко чомусь забули. Довелося витратити практично рік, що б змінити ситуацію».
На чолі своєї ферми «Сири Елізи», названої на честь доньки, Бернар Вілєм є першопрохідцем в Україні : він перший виробник козиного непастеризованого сиру, зробленого з молока його 800 кізок. У селі Дмитровичи, за 50 км від Львова, він влаштувався в бувшому колгоспі. «Тут вирощували і корів, і свиней, і іншу худобу. По-радянськи, уперемішку. Коли ми його викупили разом з моєю дружиною українкою, все було в досить жалюгідному стані, довелося все відбудовувати власними руками». Бернар народився в бельгійських Арденнах, де він був підприємцем в будівельній галузі. Ото ж тепер він власноруч виробляє свою фарбу, будівельні суміші та замазки. В теслярні гарячкує робота, ферма починає потроху нагадувати центр агротуризму.
СУДИ ТУТ НІ ВІДІГРАЮТЬ НІЯКОЇ РОЛІ
«Я переїхав до України у 1999 році, разом з двома іншими бельгійцями» розповадіє Бернар Вілем. «Ми вирішили взяти в аренду ферму, привезти вживану техніку, відремонтувати, налагодити, здавати її в аренду, продавати або використовувати самим. За декілька місяців нас обідрали, як липку. Податкова, міліція, прокурор, усі. Ми не мали ніякої змоги оборонитися, суди тут ні відіграють ніякої ролі. Ми все втратили». Його два партнери з тих пір і чути про Україну не хочуть. Він залишився, «через впертість», і вижив працюючи то на одному, то на іншому місці протягом довгих років.
"Фермерське господарство - це практично збіг обставин. У 2005 році, я почав працювати з французькими компаніями у галузі тваринництва. Тепер під [їх] контролем до 80% ринку масового розведення кролів та качок в Україні." Після цієї співпраці, Бернар Вілем знаходить необхідне фінансування для нового проекту. "Одного разу, клієнт попросив імпортувати в Україну кози. Виявилося, що це неможливо. Довелося шукати кіз в радіусі 200 км. Я ж завжди мріяв мати власне фермерське господарство, ото ж я купив стадо з 130 голів. І почав варити сир на власній кухні, що б побачити що з того вийде. Ось так все і розпочалося."
Навіть якщо Україна і є великою аграрною країною, "селянський хист/ноу-хау зник, через ті історичні події які відбувалися на її теренах», пояснєю він. "Тепер багато речей зіпсовано, через зловживання хімікатами, пестицидами, тощо ". Практикуючи схрещування і розвід, він має тепер власну породу кіз. Завдяки 400-500 літрам молока, які його кози дають щоденно, він виробляє приблизно 50 кг сиру «за французькими традиціями». Він також продає м»ясні консерви, м»ясо, яблучний сік. Що є найкращим визнанням якості його продукції? "Мої працівники їдять сир, який вони виробляють ! Це далеко не так у інших виробників в Україні "
АГРОХОЛДІНГИ І ОЛІГАРХИ
Під час нашого візиту, більшість стада паслося у п»яти кілометрах від ферми, на землях, які Бернар Вілем винаймає. Під час розпаду СРСР, кожний з селян отримав по шматку землі, приблизно у 2 гектари. Заборона на їх продаж є перепоною для розвитку середніх за розміром господарств, і є сприятливою для «агро-холдінгів», які мають доступ до ресурсів фінансових, технічних і політичних, які дозволяють їм винаймати землю незважаючи на важкі адміністративні перепони.
"Бачите ці пагорби ?На них працює агрохолдінг, який за місцяь отримав всі дозволи і необхідні документи на експлуатацію 5000 гектарів. В той час як я вже третій рік б»юся, що б отримати в аренду 70 гектарів пасовищ." Реформа земельного кодексу передбачена, але, згідно Бернару Вілєму "олігархам не вигідно змінювати систему ". Чисельні іноземні інвестори, зокрема китайські та арабські, дуже зацікавленні черноземами, українськими дуже родючими грунтами. "Олігархи не витримають конкуренції. Україна не є країною для іноземців. Всі закони мають свої н»юанси і варіації. І коли хтось вам хоче вставити палки в колеса, система вас ніяким чином не може захистити."
Бернар Вілєм був багаторазово жертвою махінацій, він пояснює, що його компанія зареєстрована на його дружину, громадянку України. "Хоча, з іншого боку, коли розмовляєш мовою, розумієш ментальність, маєш добрі контакти, то роботи тут непочатий край." Контакти більше не є проблемою. Він розповідає, як бувший президент, герой Помаранчової революції, Віктор Ющенко, просив про зустріч і був багато разів на фермі. «Сири Елізи» здобули собі реноме в різних куточках країни, аж до Крима і сходу країни, клієнтами Бернара Вілєма є відомі люди.
НІКОЛИ НЕ ЗАКІНЧУ
Саме добра слава і є найкращим захистом для фермерськогго господарства, яка і дозволяє йому зберігати свою політику «нуль корупції». "Звичайно це не полегшує справи. Я ніколи не платив. Досить заплатити один раз і ти потрапляєш в систему, про це дізнаються і ти вже не зможеш уникнути платити в наступний раз. Насправді, в мене немає ворогів, але багато недругів, які бажають зупинити мій розвиток. Але як бачите, все продовжує працювати."
Чи думає він колись повернутися в Бельгію? "Що я там буду робити ? Коли вже пожив тут, потім повернення стає неможливим. Ще інший світ." І оглядаючи будівництво хатинок під зелений туризм, він каже замріяний "Ще стільки тут всього треба зробити. Постійно виникають нові проекти, так що я ніколи не закінчу."
Les Fromages d’Elise : http://www.chevrette.com.ua
Моє джерело
Бернар Вілєм виробляє сир у бувшому колгоспі.
«Коли я зацікавився виробництвом козиного молока в Україні у 2009 році я потрапив в неймовірну ситуацію: в цей момент в Україні не існувало ГОСТу на козине молоко» - розповідає з іронією Бернар Вілєм відвідувачам своєї сироварні, згадуючи про свій найперший досвід в країні: «Насправді, адміністративні норми існували в усіх галузях сільгоспвиробницта ще з радянських часів. Але козине молоко чомусь забули. Довелося витратити практично рік, що б змінити ситуацію».
На чолі своєї ферми «Сири Елізи», названої на честь доньки, Бернар Вілєм є першопрохідцем в Україні : він перший виробник козиного непастеризованого сиру, зробленого з молока його 800 кізок. У селі Дмитровичи, за 50 км від Львова, він влаштувався в бувшому колгоспі. «Тут вирощували і корів, і свиней, і іншу худобу. По-радянськи, уперемішку. Коли ми його викупили разом з моєю дружиною українкою, все було в досить жалюгідному стані, довелося все відбудовувати власними руками». Бернар народився в бельгійських Арденнах, де він був підприємцем в будівельній галузі. Ото ж тепер він власноруч виробляє свою фарбу, будівельні суміші та замазки. В теслярні гарячкує робота, ферма починає потроху нагадувати центр агротуризму.
СУДИ ТУТ НІ ВІДІГРАЮТЬ НІЯКОЇ РОЛІ
«Я переїхав до України у 1999 році, разом з двома іншими бельгійцями» розповадіє Бернар Вілем. «Ми вирішили взяти в аренду ферму, привезти вживану техніку, відремонтувати, налагодити, здавати її в аренду, продавати або використовувати самим. За декілька місяців нас обідрали, як липку. Податкова, міліція, прокурор, усі. Ми не мали ніякої змоги оборонитися, суди тут ні відіграють ніякої ролі. Ми все втратили». Його два партнери з тих пір і чути про Україну не хочуть. Він залишився, «через впертість», і вижив працюючи то на одному, то на іншому місці протягом довгих років.
"Фермерське господарство - це практично збіг обставин. У 2005 році, я почав працювати з французькими компаніями у галузі тваринництва. Тепер під [їх] контролем до 80% ринку масового розведення кролів та качок в Україні." Після цієї співпраці, Бернар Вілем знаходить необхідне фінансування для нового проекту. "Одного разу, клієнт попросив імпортувати в Україну кози. Виявилося, що це неможливо. Довелося шукати кіз в радіусі 200 км. Я ж завжди мріяв мати власне фермерське господарство, ото ж я купив стадо з 130 голів. І почав варити сир на власній кухні, що б побачити що з того вийде. Ось так все і розпочалося."
Навіть якщо Україна і є великою аграрною країною, "селянський хист/ноу-хау зник, через ті історичні події які відбувалися на її теренах», пояснєю він. "Тепер багато речей зіпсовано, через зловживання хімікатами, пестицидами, тощо ". Практикуючи схрещування і розвід, він має тепер власну породу кіз. Завдяки 400-500 літрам молока, які його кози дають щоденно, він виробляє приблизно 50 кг сиру «за французькими традиціями». Він також продає м»ясні консерви, м»ясо, яблучний сік. Що є найкращим визнанням якості його продукції? "Мої працівники їдять сир, який вони виробляють ! Це далеко не так у інших виробників в Україні "
АГРОХОЛДІНГИ І ОЛІГАРХИ
Під час нашого візиту, більшість стада паслося у п»яти кілометрах від ферми, на землях, які Бернар Вілем винаймає. Під час розпаду СРСР, кожний з селян отримав по шматку землі, приблизно у 2 гектари. Заборона на їх продаж є перепоною для розвитку середніх за розміром господарств, і є сприятливою для «агро-холдінгів», які мають доступ до ресурсів фінансових, технічних і політичних, які дозволяють їм винаймати землю незважаючи на важкі адміністративні перепони.
"Бачите ці пагорби ?На них працює агрохолдінг, який за місцяь отримав всі дозволи і необхідні документи на експлуатацію 5000 гектарів. В той час як я вже третій рік б»юся, що б отримати в аренду 70 гектарів пасовищ." Реформа земельного кодексу передбачена, але, згідно Бернару Вілєму "олігархам не вигідно змінювати систему ". Чисельні іноземні інвестори, зокрема китайські та арабські, дуже зацікавленні черноземами, українськими дуже родючими грунтами. "Олігархи не витримають конкуренції. Україна не є країною для іноземців. Всі закони мають свої н»юанси і варіації. І коли хтось вам хоче вставити палки в колеса, система вас ніяким чином не може захистити."
Бернар Вілєм був багаторазово жертвою махінацій, він пояснює, що його компанія зареєстрована на його дружину, громадянку України. "Хоча, з іншого боку, коли розмовляєш мовою, розумієш ментальність, маєш добрі контакти, то роботи тут непочатий край." Контакти більше не є проблемою. Він розповідає, як бувший президент, герой Помаранчової революції, Віктор Ющенко, просив про зустріч і був багато разів на фермі. «Сири Елізи» здобули собі реноме в різних куточках країни, аж до Крима і сходу країни, клієнтами Бернара Вілєма є відомі люди.
НІКОЛИ НЕ ЗАКІНЧУ
Саме добра слава і є найкращим захистом для фермерськогго господарства, яка і дозволяє йому зберігати свою політику «нуль корупції». "Звичайно це не полегшує справи. Я ніколи не платив. Досить заплатити один раз і ти потрапляєш в систему, про це дізнаються і ти вже не зможеш уникнути платити в наступний раз. Насправді, в мене немає ворогів, але багато недругів, які бажають зупинити мій розвиток. Але як бачите, все продовжує працювати."
Чи думає він колись повернутися в Бельгію? "Що я там буду робити ? Коли вже пожив тут, потім повернення стає неможливим. Ще інший світ." І оглядаючи будівництво хатинок під зелений туризм, він каже замріяний "Ще стільки тут всього треба зробити. Постійно виникають нові проекти, так що я ніколи не закінчу."
Les Fromages d’Elise : http://www.chevrette.com.ua
Моє джерело