Test // тест
Au fait, peu après que la Galicie soit devenue autrichienne en 1772, l'Empereur Joseph II d'Autriche a décrété que les catholiques de rite byzantin devait dorénavant être nommés 'catholiques grec' pour être le pendant des 'catholiques romains'. Dans les deux cas, le mot catholique était placé en tête pour définir les deux rites. L'inversion gréco-catholique est arrivée plus tard.
Joseph II voulait par ce moyen combattre la notion de "catholique de deuxième ordre" qui prévalait parmi la noblesse polonaise et aussi chez les prélats catholiques romains. De même, il interdit l'emploi du mot 'pope' et imposa celui de 'curé' chez le clergé catholique grec, à l'identique du clergé catholique romain.
Par la même occasion, il imposa des registres pré-imprimés rédigés en latin pour noter les naissances, mariages et décès, les mêmes que ceux qui étaient en usage dans tout l'Empire.
Ceci pris un certain temps avant que les "curés" catholiques grecs apprennent et utilisent le latin à la place du slavon, du russe ou de l'ukrainien local. Pour ce faire, l'Empereur fonda des séminaires, le principal à Vienne même, destinés au clergé grec catholique qui était notoirement de niveau très inférieur à celui de rite latin.
Ces séminaires seront la source de la première élite ukrainienne en Galicie qui devait donner nombre d'hommes de lettres et de politiciens dès les décennies suivantes. Le clergé ainsi éduqué, et qui pouvait se marier et avoir des enfants, alphabétisa par la suite quantité de personnes dans les "écoles du dimanche". A la veille de la guerre de 1914, et grâce aussi à l'implantation d'écoles ukrainiennes de plus en plus nombreuses, on estime qu'environ 70% des Ukrainiens/Ruthenen de Galicie était alphabétisés, davantage qu'à l'époque polonaise qui suivit et pendant laquelle, dans les années trentes, ce nombre était retombé à 50%.
Насправді, невдовзі потому, як Галичина стала австрійською, у 1772 році, Імператор Йосип ІІ Австрійський видав декрет, що католики візантиійського обряду будуть відтепер називатися «католики грецькі», і залежитимуть від «католиків римських». У двох випадках слово «католик» ставилося попереду щоб означити два обряди. Інверсія у «греко-католицький» сталася пізніше.
Йосип ІІ хотів у такий спосіб перебороти сприйняття, як другорядних, католиків грецького обряду, що було поширене серед польскої шляхти та також серед польських римо-католицьких прелатів. Віт також заборонив вживання слова «піп» і ввів у застосування слова «кюре» серед греко-католицького духовенства, ідентично до вживання у римо-католиків.
З тієї ж нагоди він зобов»язав вести регістри цивільного стану (народжень, одружень та смерті) латинею, як це відбувалося всюди в Імперії.
На застосування латині замість старослов»янської, російськиї чи русинської мов греко-католицькими «кюре» пішов деякий час. Щоб пришвидшити процес, Імператор заснував семінарії, серед який найголовніша була у самому Відні, в них навчалося греко-католицьке духовенство яке мало рівень значно нижчий ніж римо-католицьке.
Ці семінарії будуть джерелом формування першої української еліти у Галичині, звідки, протягом наступних дисятиріч, вийдуть численні політики та літератори. Таким чином освідчене духовенство, яке мало право одружуватися і мати дітей, навчало грамоті велику кількість людей у недільних школах. Таким чином напередодні Першої світової війни, і завдяки існуванню все більш чисельних українських шкіл, близько 70% українців Галичини були писемними, це більше ніж у польські часи, протягом яких, у 30х роках, цей рівень знизився до 50%.
merci Paul!