Про гробки, конхвєти та хризантеми

[pan_baklazhan]

Кілька років тому разом із товаришем мали щастя в цей саме час подорожувати з Києва додому у плацкартному вагоні, в якому їхала велика циганська родина з купою білих мішків, набитих цукерками. Вже вдома з телесюжету "ТСН" дізнався, звідки в них стіки солодощів виявилося. Традиція, бачу, набирає обертів.

Comments

[eglor]

круто! чисто кацапська традиція. дуже радий, що Закарпаття таким не страждає.

[archervarius]

ніхуя, це нормальна українська традиція, хз шо там на Западенщині коїться (хоча з хризантемами цікаво, вперше дізнався

[dazevup]

Одна жіночка працює у магазині продавчинею, і я якось з нею заговорив за гробки: "А ви будете їхати на кладовище підгодовувати циган?"
На що вона розповіла про нову тенденцію проведення гробків в їхньому селищі. Вони збираються на кладовищі, родичи, знайомі, і обмінюються між собою пасками, цукерками. І на кладовищі нічого не залишаеться. Жоних пасок, щоб ними потім не грали в футбол циганє. Я вважаю,що це дуже прогресивно.

[archervarius]

і на Київщині, і на Поділлі збір канфет в останні роки набув характеру епідемії. якщо народ почав справді просто мінятися - відрадно. втім, з цукерками можна простіше - класти звичайні карамельки. мертвим кагбе смак не тойво, а банабаками і просто місцевим виблядкам 100 кіло барбарисок не так інтересний

[pan_baklazhan]

З барбарисок можна самогон гнати

[nikolauskass]

оце правильно

[odessa_kid]

Кажуть, що нема поганих національностей.
Мабуть, кацапи і цигані це вийняток з цьго правила.

[dazevup]

кацапи це не національніть, а ідеологія.

[odessa_kid]

Згоден, але своя "національна ідея" в них теж є:

"Где насрал - там і расея"

[pan_baklazhan]

Циган - це теж не так етнос, як спосіб життя.
В нашому таборі часом таких дітей бачиш - що фігієш, чисто білі, мрія арійця, явно десь нагуляні на стороні. Але спосіб життя робить свою справу.

[archervarius]

ага, ще відбомблюся по фразі "ніхто на могилах не жере, не пиячить і не танцює".

не бачу принципової відмінності між поминальною трапезою вдома, у поминальному домі чи на цвинтарі. її мета - символічне єднання предків і нащадків, а спільний стіл - це прадавня традиція поминання.

от що каже ветхозавітний пророк Єремія про проклятий народ: "І не будуть перелом­лювати для них хліб у сумі, для утішення за померлим; і не подадуть їм чаші втіхи, щоб пити по батькові їх і матері їх" (Єр, 16:7)

Тобто це тисячолітня традиція - згадувати тих, хто пішов, за хлібом печалі і чашею радості.

І суб'єктивне - покійниця бабуня би не втішилася, якби я приперся на цвинтар з кислим єбальником. А от від того, що ми з дружиною приєдналися за довгий стіл всієї родини, та ще й малу посадили б на радість - точно би зраділа.

[pan_baklazhan]

Згоден. Я мав на увазі - не перетворюють поминання мертвих на банальну буханіну, коли й причина, з якої зібралися, забута.