Про гробки, конхвєти та хризантеми

Apr 19, 2018 00:07

Кілька років тому разом із товаришем мали щастя в цей саме час подорожувати з Києва додому у плацкартному вагоні, в якому їхала велика циганська родина з купою білих мішків, набитих цукерками. Вже вдома з телесюжету "ТСН" дізнався, звідки в них стіки солодощів виявилося. Традиція, бачу, набирає обертів.



Див. Закарпатські цигани їздили до Києва робити цукерковий "бізнес" на тамтешніх кладовищах

І в розвиток теми. Я про оці заперевальні гробки доволі довго й гадки не мав, бо у нас на Закарпатті мертвих вшановують 1 листопада (це навіть місцевий вихідний день, рішенням ОДА - щоправда, з відпрацюванням). Це красивий меланхолійний звичай, особливо гарно виглядають "хризантемні базари" напередодні та прикрашені цими квітами могили (через цей звичай хризантеми міцно асоцюються у мене з цвинтарями). Ніхто з наших на могилах не бухає, не жере і тим паче не танцює (хіба що цигани, у них завжди "своя атмосфера").



(Див. Ноябрьский коллаж: "хризантемный базар", мадярские моряки, каланча и проч.)

Але зі стрічці хвейсбучної дізнався, що пані Бідоновна розгорнула у своїх бложиках справжній наступ на гробки (див. Гробки VS цивилизация: чья возьмёт?). У зв'язку з чим заявляю: якшо Бідоновна проти гробків, то я - за.

Берегсас, Закарпаття моє, цыганский вопрос, Берегово

Previous post Next post
Up