Кілька років тому разом із товаришем мали щастя в цей саме час подорожувати з Києва додому у плацкартному вагоні, в якому їхала велика циганська родина з купою білих мішків, набитих цукерками. Вже вдома з телесюжету "ТСН" дізнався, звідки в них стіки солодощів виявилося. Традиція, бачу, набирає обертів.
(
Read more... )
по всій Наддніпрянщині та Поділлі у перші три дні першого тижня по Великодню (тобто у неділю, понеділок, вівторок по Пасці) люди ходять на кладовище на Гробки або ж Проводи. Три дні - тому що по великих старих селах багато кладовищ (наприклад, у моєму рідному біля Переяслава їх 4, і піп не встигає відправити скрізь).
Раніше (іноді й зараз, але все рідше) трапезу влаштовували на кладовищі, на ряднах або на спільних столах.
Але зараз, коли по селах розпадаються спільноти, і люди вже менше знаються, то на кладовищі тільки поминають, іноді символічно щось їдять і п'ють, а основну трапезу влаштовують вдома, бажано великою родиною.
На могилки обов'язково кладуть цукерки. Чоловікам часто чарку з хлібом, але от це вже недавня традиція, може років 20 (і да, схоже що міська).
В останні роки попи по Наддніпрянщині та Поділлі наголошують, щоб на кладовищах не було пиятики, і взагалі обжерства. Це ще один резон поминать дома.
А от на Сході на кладовища ходять на Паску. Кажуть, це тому, що у радянський час слідкували, щоб не святкували в цей день, тому люди "ховалися" на кладовищах, типу поминання мертвих, влада не лізь.
Reply
Leave a comment