---
сосни гудуть
але вітру не чути ані рукою ані щокою

сосни гудуть сильніше й сильніше
та подушечки пальця облизані - мовчать
і флюгер ніжно-іржавий
ключем встромлений в пам’ять
каже - нічого знати не хочу

дивишся в його вуха
стоїш у трикутнику сосон

нічого не залишається
як почати цей вітер бачити

Ти кажеш:
«Я, наприклад, люблю
чашки, що звужуються донизу»,
і я вже й сам
пальців кільцем
міряю денця.

Хочу поцілити пальцем у небо,
а влучаю весь час
поближче до тебе,
десь під кінець алфавіту.

Ох, ці бажання
твердої руки, твердого пальця -
вони вічно вагітні
доносами,
пиріжками з землею і з кров’ю,
марші їхні в найкращому випадку
до очеретів ( Read more... )

Круки на вітрі катаються,
Сміються, кружляють,
Падають і підносяться,
А один з них кричить радісно:

-Перший слід у снігу
На третьому мості -
Мій!

Ти піднімаєш голову,
Весело прозираєш
Крізь дерева прискорені,
Але різниці
Між
Двома птахами
Не бачиш.

ти виходиш звідси й ідеш

/можна сміливо уявляти
як маршрутка твоя
напинає і прориває
межі соковиті межі умовні міста/

ти виходиш звідси й ідеш
а я починаю
добре
як за жодних інших обставин
ретельно
як за жодних інших обставин
бачити стіни

батога мжички хвиля
набиває морду замислено
та нагадує
море схвильоване

як жінка
пливла до острова
але не вийшла
а обпетлювала його запахи
піни мокрої й піни сухої
та повернулась на берег

коли пливла вперед
волосся її здавалося сонячним
коли назад -
соняшниковим.

незчулися -
світ мокрим хлібом став,
і не візьми його: зовсім розвалиться;

скрушно було б, якби не,
якби маленький землистий будиночок
між двох колій
і бензинової заправки століття минулого
не запустив з димаря новий проєкт -
дим жовто-салатового
кольору,
що накриває цілу околицю;

їдуть тепер тут у потягах різних калібрів
люди -
дієвці ( Read more... )

Захід сонця - то недосяжний
всіх тріумфів прообраз і архетип.

Блищать валторни,
струни стріляють
і портики хмар проштрикує
клавесинна зірка.

Міняться прапори щохвилини,
а ми сидимо на коровах,
цілуємо сонцю роги і руки, і груди
та, як завжди, вибір маємо
щедрий,
тріумфальний:
і піти з ним - радісно,
і лишитися тут - не соромно.

запах самшиту взимку -
як місяць за хмарами:
знаєш точно, що десь він є;
як перламутр у калюжі;
як рівновага в сидячому, навіть стоячому сні;
як дзвін секунди;
як крука тремтіння крику;
як дотик до тебе в музеї;
як випадкова рук зустріч
у доповненій чимось реальності;

чим доповнюють реальність, до речі?

взимку її доповнюють
запахом самшиту,
й ( Read more... )

листопадова муха знайомитися виходила
на стіну магазину
де ми
танцювали танго

комар листопадовий добровільно став
ексклавом мого ока
в парку
де ми
у рись грали

листопадовий метелик
віддавна суддею був
і вимагав звертання «ваша честь»
там де ми
підошвами
примерзали до світу

листопадовою гусінню
їхали ми
на Святої Софії подвір’я
щоб вшановувати ( Read more... )

ритм задавала система
чотирьох вишок
нагорі кожної крутилась
величезна піца
мушва листопадова металася чорно-сірим снігом
у моді були конячі хвости
внизу там де влітку торгували черешнями
тепер продавали живу рибу
в алюмінієвих берегах
пахло морем
що ж робити якщо в дивовижному новому світі
виявиться непотрібною
реклама?
шо ж робити - співала жінка ( Read more... )