Похід Карпатами Частина 3
Продовжую нашу розповідь про наші пиргоди, перепрошую за довгу відсутність, мав багато справ та роботи, продовжим!
01. Ми прокинулись як і в минулі дні дуже швидко, цей ранок був приємніший ніж минулий, напевно вже через звикання до постійних навантажень.
Виходячи із палатки зустрічає вигляд Попу Івана Мармароського із чотирма відходящими хребтами, відраразу згадуються усі приходи минулого дня.
Погода добра.
02. Ранкове приготування їжі, вмивання, та готування до продовження шляху.
За минулий день ми всі дуже обгоріли і найнеприємніше, що нас чекає відкриті хребти та дуже велика відстань, із нашими останніми відставання, 23км здавалися неможливою цифрою, але ми мали позитивне налаштування і були готові до подальших пригод.
03.Спочатку ми трохи піднімались на хребет а далі вже йшли майже не змінюючи висоти, тим більш не було такої буйної рослинності як в Мармаросах, але через це ми йшли під палючим сонце. Отак, або продератися через кущі, або йти по палаючій спеці.
По дорозі зустріли групу подорожувальників, як вони нам сказали - що вони із Нейшонл джеографік знімають красу цих місцин, і дійсно тут є що знімати, полонини і долини, хребти і трави які тут ростуть- краса. На останок один із них, фотографувавши нас, запропонував сфотографуватись разом.
Ми на фоні Румунії.
04.А кордоном ми йшли да йшли, навіть доволі швидко, постійно звіряли карту і візуальні орієнтири. Вперше зробили повноцінний обід, бо часу ще багато, а вже пройшли 18 км.
Також я вже знаю де дизайнери Моршинської зробили свій логотип, дуже гарині краєвид із ялинок, смерек.
По дорозі напрямку давно хотів вже зробити таке фото, я одночасно в Румунії і в Україні.
05. Оминули гору Стіг на якій до Другої світової війни сходились кордони трьох держав: її південні схили належали Румунії, північно-західні - Чехословаччині, а північно-східні - Польщі. Нині по горі проходить кордон між Україною та Румунією. Почався отакий пейзаж, дув приємний вітерець, а ми йшли далі.
06. Зустрічались покинуті колиби
07. Біля однієї зупинились. На задньому плані видніється наша ціль на завтра це Піп Іван Чорногірський із його Чорногірським хребтом.
08. Колиба із стайнею вже давно покинуті, продуваються вітрами, та поросли рослинністю. Якщо йти по дорозі, не спускаючись до самих хат, то можна побачити зліва невеличку могилку колшнього мешканця який тут жив до останнього.
09. Приємна частина маршруту.
10. Якщо придивитись то під Попом можна побачити 3 вертикальні полонини, це і має бути нашим привалом
11. Йдучи далі починаєм чути гавкіт собак. і за рогом бачимо живописну картинку з колибою місцевого гуцула. Звідси до цивілізації дуже далеко, а він собі поживає розміреним життям, має господарство: овець, коней. Запитали чи не має він щось на продаж, він казав що все для себе і порадив іти далі, бо там буде невиличка ферма із стадом худоби, вони якраз і продають. І ми пішли далі.
12.
13.
14. Йшли через живописний ліс.
15. Тай вийшли із нього.
16. Йдем та йдем, а на горизонті Піп Іван.
17. Сонце вже сідало, тому вирішено було робити привал, перейшовши через ферму із стадом корів, які собі мирно пасуться, на гору Вихід, так і не дойшовши до наміченого пункту.
У гуцулів взяли смачного сиру, та почали розбивати намети.
18. Цю ніч ми провели на горі з відсутністю людей поряд, не рахуючи гуцулів з полонини Щавник.
Розпалили багаття яке виднілося за багато кілометрів. Насунулся темна ніч, тільки полум'я та зорі освітлювали усе.
19. Я ще ніколи не бачив стільки зірок.
20. Тяжкий та гарний день пройшов, далі буде , це точно! Очікуйте.
