Похід Карпатами Частина 2
Продовження наших пригод.
Таке враження ніби ти тільки заснув, а ти вже прокидаєшся. Ранок був добрим.
01. Зробив всі справи та поївши ми почали збиратись, перед нами стояв цікавий день.
02. ...зробили ще декілька фотографій.
03.Підйом, він ще буде довгим, шкода що ми не встигнули на цвітіння рододендрону.
04.Починаються відкриватись неймовірні види. Доречі, ця смужка що йде по хребтах, зверху по центру, є державним кордоном України та Румунії.
05. Безкраї простори
06. Ці скелі та схили соковитої трави називаються "Гуцульськими Альпами". Різко розчленовані схили, гострі скелясті виступи, численні обриви і значні перепади висот надають схожості українським Мармаросам і європейським Альпам.
07. Ми ще не на вершині, до Попа Івана Мармароського, десь, метрів 200 крутим підьомом, дуже крутим. Висота 1936 м. Тому була запропонована ідея обійти його траверсом, "стежкою фотографів".
Як потім виявилось, це була поганою ідеєю, я переплутав текст одніє статті, виявляється треба всеж таки було підніматись на Попа, цей шлях вивів минулу групу в тупік, і вони потім вертались, а ми пішли напролом.
08. Але зато ми побавились у сніжки, та і взагалі охолонули від денної спеки. Уявіть сніг посеред літа, коли температура повітря + 30 , а тут холодний сніг який навіть і не збирається танути. Котрий дуже дивно і цікаво дивиться на фоні зелених альпійських луків.
09. А це все місце оточено кам'яними брилами різних форм і розмірів.
10. Дуже живописно. Це залишки рододендрону, або червоної рути, як її називають у нас.
11.
12.
13. Крутий траверс
14. Обійшовши один хребет ми зустріли невеличке озерце (калюжу) яке напевно утворилося таненям схожого льодовика.
15. Наше "скорочення" маршруту було дуже не простим, спочатку ми тримались за гілки дерев, потім за якісь коріння, а коли і вони закінчились, щоб не зійти та не впасти із стежки, тримались за траву. Продирались як могли.
Уявіть, лізети ви через хащі, гілки чіпляютьтся за рюкзак і за вас, під ногами різне слизьке коріння, а потім стежка різко спускається і знову піднімається вверх, з перепадом висоти 5-10 метрів ! Моментами стежка закінчувалась обривами, приходилось знімати рюкзаки і самим сускатись, а потім по черзі передавати їх. Нажаль фотографій цих місцин немає, бо тоді було зовсім не до того, я себе відчував ніби в якихось джунглях, як відомий виживальник Бєар Грілс. Це тяжко передати словами.
16. Довгоочікуваний привал, дуже легко перекусили (ніби обід), відпочили, ділились емоціями, та набрали води. Ми були впевнені що за сьогодні ми вже не встигнемо до нашої точки ночлігу, навіть думали як можна обміняти білети на день пізніше, бо не встигаємо.
5 км ми пройшли за 5 годин, бо обходили кожен хребет траверсом, на карті це виглядало як буквою "Ш". А нам ще треба було пройти 12км, а вже майже вечір година 6.
17. Нарешті вийшли на наш маршрут, ура! І тут ми вжарили, дуже швидко погнали. Праворуч від нас Румунія і так буде ще завтра.
Фотографій цих кілометрів, на жаль, тільки дві. А жаль: сонце яке заходить, пробивається барвистими промінчиками через ялини, освітлює все теплим вечірнім світлом, попереду гарна дорога(стежка), дуже гарно, але ми спішимо щоб за сьогодні встигнути.
18.Ці 12 км ми пройшли вже дуже швидко. Прийшли вже ввечері , було трохи темно. Але й знову Ура! Ми дійшли до нашого пункту призначення за сьогодні - прикордонний пост Богдан
На задньому плані - це чьотирьох голова вершина Піп Іван із чьотирма відходящими хребтами, які ми обходили.
Відчуваючи важкість в ногах та біль трапеції, поласував теплою їжею, ми знову швидко заснули.
Завтра нас очікують 23 тяжких кілометра. Слідкуйте, далі буде...
