Похід Карпатами Частина 1
Давно вже я не писав постів тут, думаю час прийшов) Почалось все за довго до початку літа, була в мене ідея поїхати у якийсь похід, через деякий час ідея сформулювалась, після перечитування статті з походу Мармаросами я зпропонував другові, ми швидко все вирішили, почалось довге планвання і перепланування і нарешті час прийшов!
Наші пригоди вже почались з приїзду до вокзалу. Декілька людей забули свої паспорти (нам вони будуть потрібні при зустрічі з прикордонниками), добре хоч зустріч ми організували за декілька годин до прибуття поїзда. Наступна пригода сталася вже зі мною: в поході нам мав знадобитись газовий балон, для розпалювання вогню на високогір'ї, його нам дістав за декілька днів до цього мій друг і колега, із яким ми і організували це все, Андрій, але балон був 5 літровим і пустим, його треба було заправити, також там не було і пальника. Задля цього після зустрічі зі всіма на вокзалі ми розділились, Андрій із Денисом пішли купляти пальник, а я пішов заправляти балон, добре що заправка була поряд, але як виявилось нічого доброго там не було, прийшлося їхати на Левандівку до ближніх АЗС. Приїхавши я пройшов 3 заправки і тільки на одній був газ, але й там не заправляли, мені порадили ще якусь заправку, через це я добре віддалився в глиб Левандівки, але АЗС була вже закрита і ТУТ я дивлюсь на годинник,а там вже 15 хв. до відправлення потяга! Я зриваюсь з місця і біжу, починаю розуміти наскільки я далеко відійшов, пробую ловити попутки але ніхто не зупиняє, а балон то тяжкий..., вже добіг до перехрестя мосту і Городоцької ловлю першу маршрутку , доїжджаю до Скрині і біжу, а на годиннику вже рівно час відправлення потяга, сили вже немає, тут видзвонює Андрій, я йому кажу щоб зупиняв потяг стоп-краном, бо не встигаю, а до вокзалу ще 100 метрів, вони були нереально тяжкими. Щераз дзвонить Андрій, а на годиннику вже 3 хв як потяг мав рушити, вбігаю на перон, як на зло він майже останній, і бачу потяг останній вагон котрий якраз рушив як тільки я вбіг на перон, біжу за потягом питаю чи цей потяг в провідниці, і швидко застрибаю у вагон через вже майже закриті двері, при цьому вдаривши тяжким балоном по нозі провідницю, яку в той же час розводив якийсь дядько напідпитку і дивився на це все круглими очима. На щастя все обійшлося.
01. Приїхали ми вже на наступний день, спочатку в Солотвино, а потім на автобусі до Ділового.
Там ми оформили потрібні дозволи для проходження прикордонною зоною, теж не без н'юансів, і вирушил в дорогу,також відправивши непотрібні речі(балон і лишню палатку) поштою, бо пальник не підійшов а газу не було).
02.Перший день був дуже тяжким, через те що в потязі через спеку майже не спали і також тому що не звикли до таких навантажень.Тим час новколо нас проходили лісові пейзажі із величнми скелями і бурним потоком Білий який нас супроводжував майжке цілий день. В перший день пройшли 17 км. і фотографії були тільки вже ввечері на привалі.
Полонина Лисича.
03. Нереально гарно
04. Стара колиба
05.Заснули ми в цей день дуже швидко, але це тільки початок. Нас чекає підьом на Піп Іван Мармароський. Далі буде...
