Будь-яка невдача - це ще не поразка доти, доки ми не здалися (c)

взяла ( тут )

… Забути. Яке слово! В ньому і жах, і розрада, і моторошна нереальність. Хто б міг жити, не вміючи забувати? Але хто здатен забути все, чого не хочеш пам’ятати? Уламки спогадів, що роздирають серце. Аж коли втратиш усе, задля чого варто жити, стаєш вільний …  (с) Ремарк "Тріумфальна арка"

p.s.
... є речі у людських взаєминах, які важко забути ... ( Read more... )

... ми є тими, ким є ... але чи є ми тими, ким би хотів бачити нас Ти?! ...

... пробач ... пробачте ...

... падаємо ... піднімаємося ... і знову падаємо ...
... кожна з доріг обрана нами самими ...
... вона не може бути тільки догори ... або тільки вниз ...
... однак в будь-який час ми можемо її змінити ...
... та чи задумуємося ми над цим?! ...

Хіба ж може бути якась мірка, коли ти безмежно когось кохаєш? Хіба можна визначити, чи добре кохаєш, чи погано? Любити дуже - це значить любити мало! Просто любиш - нічого більше, нічого менше. Цього не можна доповнити. Поза цим словом не можна нічого уявити, не можна нічого сказати. Воно коротке, воно самодостатнє... (c) Гі де Мопасан

Щойно ми пізнаємо щось і дістаємо його у власність, ми відчуваємо, що воно нас не вдовольняє, і жадібно рвемося до прийдешнього, до незвіданого, бо теперішнє не може нас наситити; не тим, що в ньому немає нічого, здатного нас наситити, а тим, що сам спосіб насититися у нас нездоровий і легковажний.

Мішель Монтень, «Проби», Розділ LIII, «Про один ( Read more... )

... не боюсь залишитись сама ... боюсь залишитись без друзів ( Read more... )