midgardr
Аркуш 54
Це була ніч.
Коли душа моя була мені чужою!
Рукопис. Кинутий в піч,
Згорав сухолистом.
І попелом, легким роєм,
Здіймався в комин!
Та легкість - від того, що я накоїв,
Позбувся написаного, і навіть спомин
Зник!
А з ним здатність до притягання,
Наявність ваги…
А смерть не усуває вагання,
Не їй до снаги
Встановлювати справедливість!
В тихий дощ перейшла гроза і злива
І дзюботить монотонно і тихо
Як минає більшість наших днів.
Ми принишкли:
В надії сховатись від усякого лиха,
Та цим лиш розбурхали гнів
Стихій, сил, престолів і властей,
Правлячих над нами!
«Не вбережете душі, то й не зберете костей!
Бо він Бог не мертвих, а живих! Amen!».