Емігрант побачив світ. Частина Третя. Синая - Бран
Після Брашова ми вирушили до Синая. У цьому містечку із населенням трохи більше 14,6 тис розташований Замок Пелеш. Одна з найгарніших цікавинок Румунії, певно.
Але про замок я розповім пізніше. Зараз трохи про перші враження про Румунію. Екскурсовод запевнив, що румуни живуть вкрай бідно, адже зарплати у них очінь-очінь "не торт", але з тих будинків, що я бачила, я б не сказала. Щодо автопрому, то місцева DACIA б'є усі рекорди популярності. Щоправда, і коштують там автомобілі у кілька разів дешевше. Я б вільно могла таку собі прикупити зі своєї зарплатні, якби трошки підзбирала (в Україні, якщо не продавати нирку, це неможливо). Ну, і трохи фотографій. Одразу попереджаю: усі вони зроблені через скло автобуса і під час руху, тож не несуть особливої художньої цінності. Ой, до речі, я не знаю особливостей румунської мови, але деякі іменники у них мають закінчення [-ул]. Ну, паркул, кастелул... Хтось би зрадів, я думаю. Ну, ви розумієте, про кого я, чи не так?) Але повернімось до Румунії.
Церкви, які мені довелося побачити, мали доволі цікаві форми. Це стосується і кладовищ. Вони у румунів дуже охайні і без нагромадження мармурових пам'ятникових одоробел.
Румунські Карпати - це щось. Природа неймовірна. Багато-багато густих лісів і мінімум людського втручання.
Ця річка-невеличка, на перший погляд, дуже поганенька, але румуни дуже люблять сім'ями з'їжджатися до цієї річки і проводити там свій час.
А це - прикольний знак. Але я не знаю напевне, що він означав. Чи-то в'їзд на територію парку якогось, чи до населеного пункту.
А так у них виглядають дорожні знаки. У Румунії це, до речі, окрема тема. В принципі, вони дуже схожі на наші, але от знаки попередження, де є написи якісь, типу як "Знизьте швидкість, тому що...." - це капєц. Вони усі румунською написані. Ти поки докумекаєш, що тобі треба зробити і чому, уже в якусь халепу потрапиш - це точно.
Тепер про будинки. У Румунії туристичній вони різні, але переважно великі і виглядають, ну, дуже естетично. Всюди квіточки, буяння різнокольорових стін і упорядковані прибудинкові території. А! І балкони! У них купа цікавезних балконів всюди!
Утім, зустрічаються у гірських районах і невеличкі багатоповерхівки.
Синая - це курорт (гірськолижний, але і влітку також людей нормально), тому і магазинчиків тут багато. Усі вони подібні до такого:
На попередній фотці, до речі, є обрізана частина гори. Зліва. Під час обробки фото довелося трохи скресанути її. Але на цій горі стоїть величезний хрест. Вище, ніж 9-поверховий будинок навіть. Це - пам'ятник солдатам, загиблим під час Першої Світової війни. Щоночі цього хреста освітлюють більш, ніж 2 тисячами лампочок.
Їхали ми, їхали і приїхали до Монастиря Синая. Історія виникнення доволі цікава. Засновано його, до речі, наприкінці 17 століття. Так от. Жив такий собі дворянин Міхай Кантакузіно і здійснив цій дворянин паломництво до монастиря Святої Катерини, що на Синайському півострові. Ну, і так надихнувся, що створив на честь цього монастир і назвав його Синая. Власне, таке ж ім'я отримало і місто, що згодом утворилося навколо монастиря. Під час Російсько-турецької війни монастир покинули, а його цінності були розтибжені. А коли турки взяли його в облогу, то пошкодили стіни. Відновили монастир після турецького кутєжу аж наприкінці 18 століття.
Ну, а недалеко від монастиря розташований ВІН - Замок Пелеш. Усі, хто мандруватиме туди, пам'ятайте: ВХІД у замок коштує 20 румунських лей (леїв?). А не, б@#дь, 20 євро. Ну, внутрішню жабу я заспокоюю лише тим, що у нас був кльовий екскурсовод і говорив він з акцентом, але доволі зрозумілою російською, хоча екскурсії російською там не проводять взагалі. З цього приводу скажу своє "ги" і "бе-бе-бе"!:) У будь-якому випадку, замок вразив. Навіть Сірьожу, який був голодний, злий, і взагалі...
На листівочці, яку я купила під ним (під Замком, звісно ж!), Пелеш виглядає так. І це, певно, буде найкраща його фотографія. Адже мені, як і поганому танцівнику, все заважало: і небо заяскраве, і стіни занадто криві, і все на світі, окрім кривих рук фотографа :)
Так от. Замок побудував собі король Кароль І. Він був німцем, але успішно правив Румунією і, по-моєму, його дуже любили. Якщо я не переплутала його із кимось іншим з екскурсійної програми. Будувли замок з 1873 до 1914 року. Ну, тобто діяти він почав ще у 1888, але добудували його остаточно 1914-го.
Замок має 3200 кв. м площі, 168 кімнат. Він містить неперевершено красиву колекцію зброї та обладунків (більше 4 тис предметів), розкішні меблі із неперевершеним різбленням, скульптури, картини, золото і срібло, вироби зі слонової кістки, фарфор, гобелени. Кажуть, Королева Єлизавета дуже прискіпливо ставилась до облаштування колорівського замку. Навіть, когось із архітекторів звільнила, бо їй щось не сподобалось. Килими, що є у Замку, зроблені в кращих майстернях. А ще там є кімната, на стінах якої - не шпалери якісь там фуфельні, а справжнісінька шкіра з Кордови. Величезна колекція порцеляни, купа музичних інструментів, дзеркал і багацько вітражів (не звернула уваги, як в інших приміщеннях, а у центральній залі першого поверху, там, де вестибюль, вітражне скло на стелі - роздвижне, тобто роз'їхджається, якщо кнопочку натиснути), ну, і, звісно, там є бібліотека і театро-кінозала. Короче - нам сподобалось. Ми бачили лише перший поверх, але я думаю, що якби я побачила три поверхи, то я б ноги обварила від захвату)) До речі, будівництво Замку було таким масштабним, що тут збудували і електростанцію. Тому, у той час, як інші короновані особи світу ще користувалися свічками і дровами, Кароль І отримав перший у світі електрифікований замок.
Так виглядає внутрішній дворик замку.
Із красивими розписами.
Та головами оленів.
Біля замку розташований парк. А перед ним - італійські тераси із фонтанами, скульптурами людей і левів та іншими прекрасностями.
Чоловік на фото знизу і є Кароль І. Кажуть, під час Другої світової війни замок був окупований німцями. Але вони його не чіпали і не розкрадали, адже поважали те, що покійний Кароль І - був їхнім земляком. А ви кажете!
А вот, кстаті, у 1947-му Король Міхай І (онучатий племінник Кароля І, наскільки я розумію. Прямих нащадків король не мав, адже його із Королевою донька померла ще в дитинстві від хвороби, томі нащадком Короля був обраний його племінник. Міхай - його син) змушений був відректися від престолу (ой, вгадайте, чому! патамушта сАвЄти відмінили монархію). Після цього комуністи конфіскували усе, що належало королівській родині. Ну, а Міхай, щоб ви розуміли, втік до Швейцарії. Де успішно приийняв громадянство, одружився із місцевою принцесою і народив 5 дочок. При цьому, король Міхай І є єдиним живим кавалером вищого радянського військового ордена "Перемоги". Такі от справи. Але це ще не все. Лише в 1997 році Міхаю відновили румунське громадянство, і він повернувся до Румунії, хоча у ній так і не живе - лише регулярно навідується. Якщо я вірно зрозуміла екскурсовода на початку 2000-х Міхай І судився із урядом Румунії за право володіння Замком. Йому пропонували 30 мільйонів євро, але він сказав "авотінєт!" відмовівся. Відтак, замок є його власністю, але усі прибутки від екскурсій ідуть у фонд держави.
При цьому велика кількість внутрішнього оздоблення є національним надбанням. А сам Король любить часто заїжджати у замок і проводити там час із своїми високими гостями. На цей час замок закривають для відвудування, але Король сам вибачається перед екскурсантами, якщо раптом доводиться перервати їхнє дозвілля. Хоча частіше - він попереджає про свій приїзд заздалегідь. Так, наприклад, Різдво королівська родина завжди проводить у Замку.
Це, до речі, один із левчиків у внутрішньому дворі.
Восени замок на два місяці закривають для відвідування. У цей час у замку реставрують те, щ треба реставрувати та просто наводять порядок.
На фото знизу - фігура Королеви Єлізавети, яка вишиває. Вона стоїть справа від замку, якщо стояти перед ним. Королеву у Румунії любили. Уроджена німкеня, після коронування у Румунії Єлизавета намагалася почуватися і виглядати, як румунка, вона навчилася румунського мистецтва вишивання, з'являлася на людях в румунському національному вбранні так часто, як тільки могла. Сприяла відкриттю в країні нових лікарень, загальноосвітніх і ремісничих шкіл. А ще вона була письменницею і творила під псевдонімом Кармен Сильва.Ще один цікавий факт. Кароль І був католиком, Єлизавета мала якесь інше віросповідання. Утім, свою дитинку вони хрестили у православній церкві у знак поваги до традиційного для румунів православ'я. Але про сумну долю їхньої єдиної доньки я уже писала.
До речі, цей фонтан не вразив взагалі. А він там - найбільший, принаймні візуально.
А це, панове, хоч вбийте, не пам'ятаю, що. Я пригадую щось про будиночок для обслуги, але боюсь, що можу помилитися. У будь-якому разі, красива будівля! :)
А це - місце, де стояв наш автобус і куди ми повернулися для того, щоб поїхати у Бран.
Дорогою бачили фортецю, яку румуни будували, аби захиститися від якихось нападників і побудували, і вижили.
Бран зустрів нас якоюсь сумнівної приємності погодою. За кілька хвилин хмара перемогла, і нас полило дощиком.
І поки усі бажаючі відвудували тамтешній Замок Влада Цепеша (ну, або Графа Дракули), ми вгамовували голод у піццерії та їли смачні персики з вуличних розкладок. Але заради справедливості викладу вам листівочку із замком =)
Це вам кілька світлин того, що розташовано у підніжжя.
Ну, і замок без фотошопу =)))
Далі нас чекав переїзд до Бухареста, ночівля та переїїзд до Болгарії. Про це я вам і розповім у наступному звіті.
Приємного читання! Дякую за увагу!
Але про замок я розповім пізніше. Зараз трохи про перші враження про Румунію. Екскурсовод запевнив, що румуни живуть вкрай бідно, адже зарплати у них очінь-очінь "не торт", але з тих будинків, що я бачила, я б не сказала. Щодо автопрому, то місцева DACIA б'є усі рекорди популярності. Щоправда, і коштують там автомобілі у кілька разів дешевше. Я б вільно могла таку собі прикупити зі своєї зарплатні, якби трошки підзбирала (в Україні, якщо не продавати нирку, це неможливо). Ну, і трохи фотографій. Одразу попереджаю: усі вони зроблені через скло автобуса і під час руху, тож не несуть особливої художньої цінності. Ой, до речі, я не знаю особливостей румунської мови, але деякі іменники у них мають закінчення [-ул]. Ну, паркул, кастелул... Хтось би зрадів, я думаю. Ну, ви розумієте, про кого я, чи не так?) Але повернімось до Румунії.
Церкви, які мені довелося побачити, мали доволі цікаві форми. Це стосується і кладовищ. Вони у румунів дуже охайні і без нагромадження мармурових пам'ятникових одоробел.
Румунські Карпати - це щось. Природа неймовірна. Багато-багато густих лісів і мінімум людського втручання.
Ця річка-невеличка, на перший погляд, дуже поганенька, але румуни дуже люблять сім'ями з'їжджатися до цієї річки і проводити там свій час.
А це - прикольний знак. Але я не знаю напевне, що він означав. Чи-то в'їзд на територію парку якогось, чи до населеного пункту.
А так у них виглядають дорожні знаки. У Румунії це, до речі, окрема тема. В принципі, вони дуже схожі на наші, але от знаки попередження, де є написи якісь, типу як "Знизьте швидкість, тому що...." - це капєц. Вони усі румунською написані. Ти поки докумекаєш, що тобі треба зробити і чому, уже в якусь халепу потрапиш - це точно.
Тепер про будинки. У Румунії туристичній вони різні, але переважно великі і виглядають, ну, дуже естетично. Всюди квіточки, буяння різнокольорових стін і упорядковані прибудинкові території. А! І балкони! У них купа цікавезних балконів всюди!
Утім, зустрічаються у гірських районах і невеличкі багатоповерхівки.
Синая - це курорт (гірськолижний, але і влітку також людей нормально), тому і магазинчиків тут багато. Усі вони подібні до такого:
На попередній фотці, до речі, є обрізана частина гори. Зліва. Під час обробки фото довелося трохи скресанути її. Але на цій горі стоїть величезний хрест. Вище, ніж 9-поверховий будинок навіть. Це - пам'ятник солдатам, загиблим під час Першої Світової війни. Щоночі цього хреста освітлюють більш, ніж 2 тисячами лампочок.
Їхали ми, їхали і приїхали до Монастиря Синая. Історія виникнення доволі цікава. Засновано його, до речі, наприкінці 17 століття. Так от. Жив такий собі дворянин Міхай Кантакузіно і здійснив цій дворянин паломництво до монастиря Святої Катерини, що на Синайському півострові. Ну, і так надихнувся, що створив на честь цього монастир і назвав його Синая. Власне, таке ж ім'я отримало і місто, що згодом утворилося навколо монастиря. Під час Російсько-турецької війни монастир покинули, а його цінності були розтибжені. А коли турки взяли його в облогу, то пошкодили стіни. Відновили монастир після турецького кутєжу аж наприкінці 18 століття.
Ну, а недалеко від монастиря розташований ВІН - Замок Пелеш. Усі, хто мандруватиме туди, пам'ятайте: ВХІД у замок коштує 20 румунських лей (леїв?). А не, б@#дь, 20 євро. Ну, внутрішню жабу я заспокоюю лише тим, що у нас був кльовий екскурсовод і говорив він з акцентом, але доволі зрозумілою російською, хоча екскурсії російською там не проводять взагалі. З цього приводу скажу своє "ги" і "бе-бе-бе"!:) У будь-якому випадку, замок вразив. Навіть Сірьожу, який був голодний, злий, і взагалі...
На листівочці, яку я купила під ним (під Замком, звісно ж!), Пелеш виглядає так. І це, певно, буде найкраща його фотографія. Адже мені, як і поганому танцівнику, все заважало: і небо заяскраве, і стіни занадто криві, і все на світі, окрім кривих рук фотографа :)
Так от. Замок побудував собі король Кароль І. Він був німцем, але успішно правив Румунією і, по-моєму, його дуже любили. Якщо я не переплутала його із кимось іншим з екскурсійної програми. Будувли замок з 1873 до 1914 року. Ну, тобто діяти він почав ще у 1888, але добудували його остаточно 1914-го.
Замок має 3200 кв. м площі, 168 кімнат. Він містить неперевершено красиву колекцію зброї та обладунків (більше 4 тис предметів), розкішні меблі із неперевершеним різбленням, скульптури, картини, золото і срібло, вироби зі слонової кістки, фарфор, гобелени. Кажуть, Королева Єлизавета дуже прискіпливо ставилась до облаштування колорівського замку. Навіть, когось із архітекторів звільнила, бо їй щось не сподобалось. Килими, що є у Замку, зроблені в кращих майстернях. А ще там є кімната, на стінах якої - не шпалери якісь там фуфельні, а справжнісінька шкіра з Кордови. Величезна колекція порцеляни, купа музичних інструментів, дзеркал і багацько вітражів (не звернула уваги, як в інших приміщеннях, а у центральній залі першого поверху, там, де вестибюль, вітражне скло на стелі - роздвижне, тобто роз'їхджається, якщо кнопочку натиснути), ну, і, звісно, там є бібліотека і театро-кінозала. Короче - нам сподобалось. Ми бачили лише перший поверх, але я думаю, що якби я побачила три поверхи, то я б ноги обварила від захвату)) До речі, будівництво Замку було таким масштабним, що тут збудували і електростанцію. Тому, у той час, як інші короновані особи світу ще користувалися свічками і дровами, Кароль І отримав перший у світі електрифікований замок.
Так виглядає внутрішній дворик замку.
Із красивими розписами.
Та головами оленів.
Біля замку розташований парк. А перед ним - італійські тераси із фонтанами, скульптурами людей і левів та іншими прекрасностями.
Чоловік на фото знизу і є Кароль І. Кажуть, під час Другої світової війни замок був окупований німцями. Але вони його не чіпали і не розкрадали, адже поважали те, що покійний Кароль І - був їхнім земляком. А ви кажете!
А вот, кстаті, у 1947-му Король Міхай І (онучатий племінник Кароля І, наскільки я розумію. Прямих нащадків король не мав, адже його із Королевою донька померла ще в дитинстві від хвороби, томі нащадком Короля був обраний його племінник. Міхай - його син) змушений був відректися від престолу (ой, вгадайте, чому! патамушта сАвЄти відмінили монархію). Після цього комуністи конфіскували усе, що належало королівській родині. Ну, а Міхай, щоб ви розуміли, втік до Швейцарії. Де успішно приийняв громадянство, одружився із місцевою принцесою і народив 5 дочок. При цьому, король Міхай І є єдиним живим кавалером вищого радянського військового ордена "Перемоги". Такі от справи. Але це ще не все. Лише в 1997 році Міхаю відновили румунське громадянство, і він повернувся до Румунії, хоча у ній так і не живе - лише регулярно навідується. Якщо я вірно зрозуміла екскурсовода на початку 2000-х Міхай І судився із урядом Румунії за право володіння Замком. Йому пропонували 30 мільйонів євро, але він сказав "авотінєт!" відмовівся. Відтак, замок є його власністю, але усі прибутки від екскурсій ідуть у фонд держави.
При цьому велика кількість внутрішнього оздоблення є національним надбанням. А сам Король любить часто заїжджати у замок і проводити там час із своїми високими гостями. На цей час замок закривають для відвудування, але Король сам вибачається перед екскурсантами, якщо раптом доводиться перервати їхнє дозвілля. Хоча частіше - він попереджає про свій приїзд заздалегідь. Так, наприклад, Різдво королівська родина завжди проводить у Замку.
Це, до речі, один із левчиків у внутрішньому дворі.
Восени замок на два місяці закривають для відвідування. У цей час у замку реставрують те, щ треба реставрувати та просто наводять порядок.
На фото знизу - фігура Королеви Єлізавети, яка вишиває. Вона стоїть справа від замку, якщо стояти перед ним. Королеву у Румунії любили. Уроджена німкеня, після коронування у Румунії Єлизавета намагалася почуватися і виглядати, як румунка, вона навчилася румунського мистецтва вишивання, з'являлася на людях в румунському національному вбранні так часто, як тільки могла. Сприяла відкриттю в країні нових лікарень, загальноосвітніх і ремісничих шкіл. А ще вона була письменницею і творила під псевдонімом Кармен Сильва.Ще один цікавий факт. Кароль І був католиком, Єлизавета мала якесь інше віросповідання. Утім, свою дитинку вони хрестили у православній церкві у знак поваги до традиційного для румунів православ'я. Але про сумну долю їхньої єдиної доньки я уже писала.
До речі, цей фонтан не вразив взагалі. А він там - найбільший, принаймні візуально.
А це, панове, хоч вбийте, не пам'ятаю, що. Я пригадую щось про будиночок для обслуги, але боюсь, що можу помилитися. У будь-якому разі, красива будівля! :)
А це - місце, де стояв наш автобус і куди ми повернулися для того, щоб поїхати у Бран.
Дорогою бачили фортецю, яку румуни будували, аби захиститися від якихось нападників і побудували, і вижили.
Бран зустрів нас якоюсь сумнівної приємності погодою. За кілька хвилин хмара перемогла, і нас полило дощиком.
І поки усі бажаючі відвудували тамтешній Замок Влада Цепеша (ну, або Графа Дракули), ми вгамовували голод у піццерії та їли смачні персики з вуличних розкладок. Але заради справедливості викладу вам листівочку із замком =)
Це вам кілька світлин того, що розташовано у підніжжя.
Ну, і замок без фотошопу =)))
Далі нас чекав переїзд до Бухареста, ночівля та переїїзд до Болгарії. Про це я вам і розповім у наступному звіті.
Приємного читання! Дякую за увагу!