Емігрант побачив світ. Частина Друга. Львів - Брашов
Доїхали до вокзалу. Сіли у бас. У нашій групі їхали трохи більше 30 людей. При чому у складі були нормальні рівні тіпочки, типу нас; батьки із дітьми; бабка, яка майже усю дорогу, коли не спала, розповідала про те, як добре у ФінляндіїТурціїІталії (ну, тобто всюди, де вона була за усе своє життя); якийсь дуже явний педуард, якого ми назвали Андретаном; тіточка, за яку платили батьки (і вона у свої дуже -дцять чомусь дуже тим пишалася); ну і баби, яким усе не подобалось!)) Ще одним недоліком жінки поважного віку було те, що вона - з Донецька. Тобто не саме це, а те, що вона у розмові із сусідкою по сидінню дуже голосно боготворила Януковича. А знаєте чому? Тому що вони усю зиму фрукти їли, ага =)) Ну, тобто потролити було кого. А! Ще у нас була чарівна керівник групи. Дуже молода і приємна дівчина. І двоє смішних, але приємних водіїв з Болгарії. От і вся компанія. Спочатку забрали людей зі Львова, потім - з Івано-Франківська і Чернівців. І поїхали. Обидва кордони пройшли доволі швидко. Поки стояли на румунському - засумували, адже дьюті-фрі був закритий на переоблік =) Всі говорили про те, що непогано було б випити кави. А ми із коханим виявилися такими собі мажорчиками у масштабах автобусу. Все завдяки тому, що батьки, які нещодавно повернулися із подорожі, залишили нам румунські леї. Тому після певних труднощів перекладу ми змогли випити кави із тамтешньої кавової машини))
Потім ми спали. Із короткими пробудженнями. Спочатку прокинулись від криків бабусі, що їй холодно і треба вимкнути кондиціонер, а потім - від спеки. Пізніше, звісно, бабуся навчилася регулювати власний клімат-контроль, і все вирівнялося =) Я ж, коли прокидалася, подумки матюкалася на тьотю, яка своїм сидінням вляглася мені на коліна. І дуже просила усі вищі сили скоріше телепортувати мене до моря =)
Румунія усвідомилася мені, коли на зупинці ми на пальцях пояснювали продавчині, що хочемо кави. Англійської більшість місцевого населення, що зустрічалася нам, не знає, і усі уперто намагалися говорити із нами румунською. Я була у стресі. Але ми доволі скоро досягли Брашова і стрес зник. Це містечко, вразило мою уяву.
Місто Брашов існує ще з Середньовіччя, а пращуром його стала фортеця Кронштадт, яку заснував Тевтонський орден. А от назва Брашов вперше документально згадувалася у 1251 році. Тут у ці часи мешкали сакси. У теперішні часи місто вважається одним із культурних центрів Трансильванії.
Історична частина Брашова стоїть у підніжжя гори Тампа. Висота Тампи близько 1000 м.
На цій фотокартці ви можете побачити літери, що розташовані майже на вершині Тампи.Зараз - це "Брашов". А колись на місці цих літер красувався напис "Сталін", адже з 1950 по 1960 рр місто називалося Орашул-Сталін
Історичний центр виглядає приблизно так. Усі будиночки охайні, різнокольорові та накриті черепицею помаранчевого кольору. А дороги - мощені бруківкою.
І хоча проблем із автотранспортом немає, є купа можливостей скористатися велосипедом. Їх тут видає в прокат один із банків.
У центрі площі Сфатулії (Площа Ринок - інша назва) стоїть міська Ратуша. Перед нею - фонтан і купа лавок.
У другій лінії площі - багато ресторанчиків, крамниць і атракціонів для малечі. Типу машинок =)
Одним з визначних місць Брашова є готична Чорна Церква. Офіційна її назва - Церква Св. Марії. Побудували її приблизно у 1380 році. Але під час Турецької війни у 1689-му сталася велика пожежа, і церква дуже сильно обгоріла. Відтоді вона має назву Чорної. Церква має 89 метрів у довжину та 38 метрів у висоту. Висота церкви від підлоги до самої високої точки дзвіниці - 65 метрів. До речі, дзвін має 6 тонн ваги і на сьогодні є найбільшим у Румунії. Всередині церкви стоїть орган з 4 тисячами труб, створений у 1839 році. Справа внизу видно чоловіка із книгою. Це - Йоханнес Хонтерус (румунський Іавн Федоров :)). У 1535 році він відкрив першу у Трансильванії друкарню, де з'явилася перша друкована книга румунською мовою.
Якщо пройти трохи далі, можна побачити одні з міських воріт - ворота Катерини, які колись були частиною монастиря Св. Катерини. Подейкують, що ворота датуються 16 ст, але скептики запевняють: це лише відновлена копія - дуже добре виглядають вони. Зараз через ці ворота проходять лише люди - рух транспорту там закритий.
А от через браму вдалині машини їздять. Це - ворота Шкей. У 1828 році їх збудували за наказом австрійського імператора Франца І. Вони віддалено схожі на Тріумфальну арку, та мають три прольоти.
Це - міська синагога Брашова.
Далі йдемо до найвужчої вулиці Брашова - StradaStorii. Екскурсовод сказав, що румуни запевняли, що це - найвужча вулиця Європи, але це - брехня =)
Далі - кілька фотографій чарівних вуличок Брашова.
Дуже популярною фішкою румунів є попередження, що вішають на дверях домів - мовляв, не паркуйтесь тут, будь ласочка. Але дуже часто ці знаки не дітюь =)
Місто - дуже чисте. А двірники виглядають так:
Якщо не помиляюсь, це - будівля міської префектури, ну, або мерії, якщо хочете =)
Це - площа перед префектурою.
А це - один із банків.
Про ці башти мені говорити важко, адже я не пам'ятаю, що це. З того, що я знайшла в інтернеті, мені здається, що це Південна стіна міста, але я можу помилятися.
Далі у програмі туру була екскурсія до Брана (Замок Дракули)та Сіная (замок Пелеш). Ми на жодну з цих екскурсій не збиралися, як і більшість групи, хотіли поїсти та походити містом, а ще - покататися на тамтешній канатній дорозі. Але не так сталося, як гадалося. Коли екскурсовод сказав, що автобус повернеться за нами за 6 годин, бабки почали кричати, що їм тут робити нема чого стільки часу, тому усю групу повезли до Сіная. Замок Пелеш закривався раніше, тому і поставили його першим у програми. Так ми вирішили сходити на цю екскурсію. Тому ...
...у наступній частині звіту читайте, як ми відвідували замок Пелеш та як їхали до Бухареста. Сподіваюсь, вам усе ще цікаво і ви це читаєте =) Дякую за увагу! До зустрічі!