Емігрант побачив світ. Частина Перша. Дніпропетровськ - Львів
Подорож на море ми планували довго. Знали, що це має бути точно не Крим (а якась мінімальна Європа), утім і не щось космічно дороге. До того ж, мій закордонний паспорт був зовсім порожній, тож і складнощів із візами хотілося уникнути. Тому ми обрали тур до Болгарії із заїздом до Румунії на екскурсії. Грошей заробили, туроператора знайшли (обрали фірму, послугами якої уже користувався коханий), швидко зібрали документи і чекали на рішення консульства.
Виїзд був намічений зі Львова. Ми могли підшукати і ближчі варіанти, та для скаженої собаки 900 км - не гак =)) Тож, коли у передостанній день нам сказали, що візи є, ми спакували валізи і вирушили до Львова (до речі, минув рік (день-у-день) відтоді, коли ми були там востаннє). Так от 19 годин у потязі - це щось, повірте! Особливо за теперішньої спеки. Особливо, коли поруч їдуть діти, яким дує з вікон, тому вікна закриті. А потім, коли діти виходять і ми тягнемось до вікна, щоб його відкрити, у Хмельницькому підсідає такий собі скиглій років тридцяти п'яти, якому також очінь дує. Тому наш укрзалізничний газенваген переслідує нас аж до самісінького Львова. Утім, як виявилося, подорожі удвох минають дуже швидко. Тому і дорога здалася відносно швидкоплинною.
На погуляти у Львові ми мали кілька годин. Зустрітися ні з ким із друзів не вдалося, на жаль, тому ми трошки погуляли улюбленими вулицями, посиділи у "Домі легенд " та вирушили на вокзал, назустріч Румунії.
Тож у цій частині позбавлю вас подальших подробиць мандрівки і представлю до вашої уваги фотокартки улюбленого міста.
Сподіваюсь, вам сподобалось.
А у наступній частині розповім вам про подорож до румунського Брашова.