З історії проектування готелю “Україна” в Києві
22 червня (день початку радянсько-німецької війни) 1944 року було оголошено конкурс на кращий проект відновлення центру Києва, в якому взяли участь не тільки київські архітектори, а й фахівці з Москви, Ленінграда, інших міст СРСР. У багатьох конкурсних проектах на височині, яку займав до війни найвищий у Києві будинок Гінзбурга, передбачалося побудувати нову висотну будівлю. Думка майстра кіно О. Довженка, про використання особливостей київського рельєфу в архітектурі, висловлену ним у 1937 р. на першому з’їзді архітекторів України, виявилася співзвучною ідеям майстрів архітектури.
Жоден із представлених на конкурс проектів, не зважаючи на значну кількість нових і цікавих, з містобудівної точки зору, пропозицій розглянутих у його 3-х турах, не був прийнятий до реалізації. Кількарічне змагання призвело до “вольового рішення” організаторів конкурсу - доручити розробку генерального проекту реконструкції центральної частини Києва першій майстерні інституту «Київпроект».
У 1948 р. сформувалася творча група архітекторів у складі: О.Власова (головний архітектор Києва, керівник колективу), А. Добровольського, О. Малиновського, В. Єлізарова, Б. Приймака, О. Заварова та ін. У 1949 р. в зв'язку з переведенням О. Власова на роботу в Москву, керівником групи призначається А. Добровольський (новий головний архітектор Києва).
На поч. 1950-х рр. на краю Печерського плато, були проведені роботи з розбирання фундаментів будинку Гінзбурга 1912 р. і підготовки майданчика для нової висотного готелю, будівництво якого, за проектом архітекторів: А. Добровольського, Б. Приймака, А. Мілецького, А. Косенко, В. Сазанський та інженера О. Печенова, почалося в 1954 р і після численних переробок, в тому числі пов’язаних з розгорнутою в 1955 р боротьбою з надмірностями, завершилося в 1961 р.
Один з авторів багатостраждального проекту, А. Добровольський згадував: «… Цей архітектурний об'єкт народжувався у великих муках. Було розроблено близько двох десятків варіантів. Проекти без кінця узгоджувалися, з урахуванням нескінченних зауважень. Тому не дивно, що силует споруди нагадує висотні будівлі, що будували у цей час у Москві. Інакше тоді і бути не могло, тому що проектуванням найвідповідальніших споруд цікавився уряд. Але і в цих умовах ми намагалися проявити творчу індивідуальність, робили спроби використовувати національні традиції народної архітектури. Мені здається, що архітектурну практику цього часу рятував дуже високий загальний професійний рівень фахівців. Але жоден професіоналізм не міг нічого зробити проти втручання політики в архітектуру. Якось вночі мені подзвонив член українського уряду І. Сенін і з сумом повідомив про закінчення урядового засідання, що нічого вже зробити не можна, верхівку готелю необхідно зрізати. Потім він розповів, що нібито М. Хрущов в один зі своїх приїздів до Києва з подивом запитав, куди поділося завершення готелю «Москва» і, вислухавши, що таким чином ведеться боротьба з архітектурними надмірностями, з досадою зазначив, що постанова про обмеження висоти до п’яти поверхів стосується лише житлового масового будівництва і не поширюється на унікальні споруди і що в цьому випадку зробили точно за народною приказкою, коли змусили дурня богу молитися, а він лоба розбив».
У 1948 році виконання остаточного проекту було доручено групі Олександра Власова, яка і розробила той варіант, який і почали поступово реалізовувати, але по ходу дещо видозмінювати. Так мала виглядати північна сторона площі Калініна (Майдан Незалежності) за проектом 1949 р. (Будинок на розі Хрещатика і Городецького реалізовано майже без змін)
Макет відбудови Хрещатика. Вигляд із півдня на Жовтневий палац і готель.
Макет відбудови Хрещатика. Вигляд із півдня на Жовтневий палац і готель.
Перший варіант готелю передбачав високий основний об’єм. Майже квадратний в плані. По головній осі мав стояти пам’ятник Сталіну.
Розгортка непарної сторони Хрещатика. Варіанти проекту готелю.
Згодом від квадратного плану вирішено було відмовитись і наблизити його до П-подібного.
На початку 1950-х років, коли О. Власов повернувся до Москви, розробками проектів готелю займались А. Добровольський, Б. Приймак і В. Созанський. У новому варіанті замість високого основного об’єму було вирішено зробити ступінчатий, тим самим уподібнивши будівлю до московських висоток.
Замість тонкого шпиля мала бути циліндрична вежечка з конусним завершенням. Замість високої колонади
на нижніх поверхах по ширині всього фасаду головний вхід мав бути у вигляді чотириколонного портика з фронтоничком.
Боковий фасад з боку вулиці Карла Маркса (Городецького)
Розріз по площі Калініна. Зліва направо: будинок профспілок, будинок Укркоопспілки, Жовтневий палац, готель.
Детальний план і розріз готелю.
У варіанті 1953 р. ступінчатість була ще більш підкреслена. Замість конуcного завершення мала бути грушоподібна вежечка. Тоді ж над входом з’явилась назва готелю “Київ”.
Це цілком звичайна традиція назвати головний готель на честь населеного пункту, в якому він знаходиться.
Саме цей варіант можна побачити в сатиричному кінофейлетоні «Тарапунька і Штепсель попід хмарами» 1953 року.
Врешті у 1954 році розпочалась робота над зведенням готелю. Однак того ж року почалась і боротьба з надмірностями в архітектурі.
Тож було розроблено новий варіант проекту, за яким фасад було спрощено.
Скульптури залишилися лише по краях цоколю. Вхідна група була вирішена у вигляді двоярусної колонади і на першому поверсі влаштовано аркаду. Саме цей вхід встигли реалізувати.
Вежечка-завершення стала прямокутною в плані. Під нею на фасаді можна прочитати напис *Киев 1955 УССР*.
Очевидно, що саме у 1955 р. планували здати готель в експлуатацію.
На макеті 1954 р. вже цілком впізнаваний Майдан, хоча деякі будівлі було реалізовано у спрощеному вигляді.
У 1955 р. боротьба з надмірностями загострювалась. Готель позбавили вежечки. Перші два поверхи суцільно засклені.
Китайські студенти розглядають макет Хрещатика. Готель вже позбавлено завершення.
Врешті-решт, у 1956 р. було вирішено позбавитись від решти прикрас: пінаклів, колонад, вежечок.
У цей момент можна сказати, що сталінська архітектура закінчилась і почалась хрущовська.
Вхідну групу було максимально спрощено. Великі вікна мали інсолювати головний вестибюль готелю.
Єдиним яскравим елементом готелю було різнобарвне шатрове завершення. Але навіть воно не було реалізовано.
Будівництво готелю у 1959 р. Як видно, що вхідна група варіанту 1954 р. була реалізована.
На фото 1960 року її теж видно. Отже перероблено її було чи не в останню чергу.
Власне, готель було відкрито у 1961 р. під назвою “Москва” і набув він вигляду далекого від оригінальних проектів.
У 1985 р. Анатолій Добровольський з колективом підняли питання про збільшення об’єму готелю, за рахунок прибудов і надбудов, передбачених ще в оригінальних проектах. Прикладом вдалої реконструкції за первісним задумом був залізничний вокзал в Ашхабаді, який на поч. 1980-х рр. було надбудовано вежею зі шпилем. Передбачалося також збільшення висоти готелю з 14 до 24 поверхів, однак через різні причини, до яких належала і економічна криза 1980-х рр. завадила втіленню цих планів.
Знову до питання реконструкції готелю повернулись на початку 2000-х під час перебудови Майдану Незалежності. Тоді ж і змінили назву з “Москва” на “Україна”.
За проектом Сергія Бабушкіна планувалося звести над основним об’ємом надбудову зі шпилем.
Більш вагомою зміною мала стати прибудова циліндричного об’єму з боку тильного фасаду. Однак тоді до цього так і не дійшли руки.
У 2005 р. архітектор Марія Суська разом із колективом авторів розробила новий варіант нового готелю на місці старого. Він мав бути вирішений у вигляді напівпрозорого 67-поверхового хмарочосу висотою 210 м, який мав би нагадувати державний прапор, що розвівається, і флагшток-ліфт увінчаний тризубом. Але від такого екстремального проекту швидко відмовились.
А поки що готель виглядає маже так само, як і на той момент, коли його було відкрито у 1961 році.
Ілюстрації взято з архітектурних журналів 1940-1950-х рр., статей Б. Єрофалова і С. Широчіна.