Київський модернізм у фільмі “Спадок брехні”
У 2020 році вийшов фільм з пафосною назвою «Спадок брехні». Чим примітний фільм? По-перше, там у головній ролі знявся Скотт Едкінс, зірка фільмів про єдиноборства, яка все намагається так намагається зійти і все не зійде. По-друге, фільм знімав цілий конгломерат європейських кінофірм: Франція, Великобританія, Польща, США, але по факту він знятий у Лондоні та Києві. Причому українська сторона надала частину знімальної групи, акторів і навіть частину бюджету. У сценах, що були зняті в Києві в першу чергу намагались показати відомі пам’ятки радянського модернізму: автобусний парк №7, Національна бібліотека ім. Вернадського, Батьківщина-мати, крематорій, Рибальський міст та ін. Тож у цьому пості буде сконцентрована увага саме на кадрах, знятих у відомих Київських локаціях.
Фільм починається зі сцени у закинутому київському автобусному парку №7 на Бориспільській вулиці. Тут відбувається передача чогось важливого, в ході якої раптово починається стрілянина. Прикриваючи кур’єра агент МІ6 Мартін Бакстер (Скотт Едкінс) влаштовує переслідування і перестрілку з агентом ФСБ. Сцена, з поправкою на малобюджетність, мабуть, найкраща у фільмі.
Однак інший московський злісний агент хапає курьєрку і приставляє пістолет їй до голови. Бакстер за допомогти хитрого прийому кидає йому сумку, хапає пістолет, стріляє і… Опиняється в сучасності, в якій у нього все хріново: він майже бомж, який живе на зйомних квартирах і заробляє собі на життя боями без правил. Але постійно лажа. На плечах у нього дочка, руде несимпатичне дівчисько, з якою він постійно лається. Дитина замість того, щоб вчитися стріляти з пістолета і займатися іншими важливими речами, грає в тоталізатор, а також вимагає, щоб його відпустили в школу. Закінчилося це, звісно, погано. На Бакстера вийшла якась худа дівка, яка назвалася Олександрою Степаненко. Виявляється, колись Мартін працював з її батьком, російським опозиціонером, якого явно вбила московські агенти. Росія останнім часом лютує: по телику крутять репортажі про те, що в Нью-Йорку російський лідер опозиції Сергій Скуратов отруєний нервово-паралітичним газом. Американська влада всерйоз кричать про оголошення Росією війни, а Росія стверджує, що все це брехня і провокація
Дівчина за допомогою Бакстера хоче здобути якісь файли, які її татусь нарив за ці роки, і опублікувати. Мартіну на це байдуже і він відмовляється. Але несподівано до нього приходять старі колеги з MI6, які хочуть того ж самого. Він і їх послав. А потім знову до нього на його прохідний двір приходять агенти ФСБ, якими командує якась безіменна руда жінка. Ось їх послати не вийшло, тому що вони спочатку приголублили Бакстера молотком, а потім взяли в заручники його доньку.
Подальший сюжет детально не має сенсу описувати, бо весь він полягає в тому, що Мартін Бакстер шукає з Олександрою файли і рятується від переслідувачів зі спецслужб. Завдяки набігу на місцевий офіс МІ6 вдалося зламати базу даних і дізнатися, що файли знаходяться безпосередньо в Києві в місцевому банківському сейфі.
Мартін і Олександра прилітають у Бориспільський аеропорт.
Бачимо Термінал F. Він не найцікавіший з терміналів, ефектніше виглядав би саме старий аеровокзал, збудований у 1960-х рр.
Далі під музику «Океана Ельзи» машина з головними героями проїжджає через Дарницький автомобільний міст на Лівий берег.
І в наступному кадрі нам вже показують вулицю Богдана Хмельницького, яка знаходиться на правому березі.
Після обговорення героями минулого і планів на майбутнє нам показують проліт біля Батьківщини-Матері. Бачимо ще не до кінця побілений Храм Миру на вулиці Мічуріна.
Батьківщину-Мати звісно люблять показувати, все ж таки найефектніша пам’ятка Києва, навіть якщо вона не всім подобається.
Далі проліт на Березняками.
Не зрозуміло навіщо це все показували, бо нас повертають на правий берег уже на вулицю Саксаганського, звідки виїжджають герої.
А далі через Хрещатик і Велику Васильківську прямують у сторону якогось Банку, де лежать секретні файли.
…але приїжджають чомусь до Національної бібліотеки ім. Вернадського, найбільшої в Україні.
Але виявляється що це і є TVDS Bank.
Оператор вихоплює симпатичну модерністську галерею при вході.
Головний вестибюль при вході, де спеціально для зйомок розставили крісельця і столики, яких тут зазвичай немає.
Саша підходить домовляється про доступ до своєї банківської комірки. Що дотепно, всі елементи інтер’єру (стійки, двері) тут ще з 1989 року і аж ніяк не псують сучасному банку.
Вікна відділу китайської (в минулому іранської) літератури спеціально закрили сірими завісами.
Мартін слідкує за діями Саші. На фоні стоїть погруддя В. Вернадського, на честь якого названо бібліотеку.
Пропускний пункт, де виписують читачам контрольні листки, а у фільмі видають пропуск.
По гвинтовим сходам, де в нішах розставлено погруддя видатних історичних діячів культури і науки, Саша разом зі співробітницею банку піднімаються на третій поверх, хоча тут знято так, що ніби спускаються.
Характерний елемент даху бібліотеки - круглі ілюмінатори, що дають природне світло, що дуже важливо для читання.
Двері залу публікацій ООН замаскували під двері сейфу.
Раптом у сейф вривається Бакстер та його колишній колеги по спецслужб, починається потасовка, вмикається сигналізація, всі тікають.
Саша й Мартін тікають на дах, де можна побачити як виглядають світлові ілюмінатори ззовні.
Вони виглядають досить цікаво, тому кіношники не оминули нагоди зафільмувати їх з усіх ракурсів.
Герої тікають спускаються по пожежній драбині у внутрішнє подвір’я банку-бібліотеки. На цьому моменті у Бакстера влучає куля.
За традицією бойовиків 1990-х починається автомобільна погоня.
У ході якої було знищено овочеву ятку, які стоять вздовж пішохідної доріжки біля входу до станції метро «Деміївська».
Я був свідком зйомок цієї сцени і було якось шкода розкиданих овочів і фруктів.
Виступаючий ребристий об’єм актової зали бібліотеки.
Якось героям вдається втекти від погоні. Нам показують автомобільну розв’язку на Деміївській площі…
…та нову забудову Нової Забудови.
Мартін зализує рани, сидячи під Рибальським мостом.
Раптом дівка усвідомлює, що Бакстер не планує допомагати їй, а хоче лише врятувати дочку, тож стріляє і звалює на взятій в прокат машині.
Мартін отримує вже другу кулю в руку і спливаючи кров’ю бачить у видіннях свою померлу дружину на тлі крематорію на Байковому цвинтарі.
Вона закликає чоловіка опритомніти і врятувати їхню дочку.
Головний герой на тлі ефектних об’ємів крематорію.
Після чого він прокидається і телефонує за допомогою агентам Мі6, хоча перед цим він від них тікав.
Депресії додають вид недобудованого Подільсько-Воскресенського переходу і закинутих кораблів на Рибальському острові.
Він якимсь чином відслідковує машину Саші по номеру і приїжджає на Центральний залізничний вокзал на таксі (чомусь жовтій Волзі).
Бігає з двічі простреленою рукою по вокзалу, розштовхуючи пасажирів.
А біля колій наздоганяє і схоплює Сашу з секретними файлами. Не зрозуміло тільки, куди дивились правоохоронці.
Знову проліт над Дніпром, але тепер у контрастному світлі заходу Сонця. Добре видно висотки, що набудували за останні роки.
Стрілку з московськими агентами, яким потрібні файли, було забито на Рибальському мосту.
Цікаво, що автомобілі приїхали з різних сторін мосту, однак в реальності вже багато років північна сторона мосту фактично відрізана від землі.
Починається клішована сцена з передачею файлів, дочки, взяттям у заручники і перестрілкою.
В останній момент англійські снайпери розстрілюються росіян, а Саша тікає, стрибаючи з мосту в Гавань. Мартін при цьому ловить ще кілька куль, а його самого ловить вже наша поліція.
Дочку Мартіна визволяють і вона їде у в’язницю до свого пораненого тата. Причому приїжджає кудись у промзону за містом на пазику маршруту №11 вул. В. Касіяна - Контрактова площа. Хоча в реальності за цим маршрутом, але під номером 119, ходять місткі МАЗи.
Після візиту дочки в тюремну лікарню, на показують її вже на тлі Софійської площі, а далі сцени з Києва закінчуються.
Потім нам крутять кадри московських протестів, розповідаючи, що опубліковані файли містили інформацію про програму знищення Кремлем лідерів опозиції. Степаненко дає інтерв’ю в новинах, Марітна Бакстера випускають із тюремної лікарні. Ніби хеппі-енд, але для чогось зробили зачин на неіснуючий сиквел у вигляді ФСБшників, які все-таки вирішили помститися головному герою, але як саме, це залишили за кадром.
Ось таке банальне і обмежене по бюджету кіно, зроблене виключно заради прив’язки до актуальних подій, що виглядає дивно навіть за мірками настільки прісного сюжету. Чи є у кіно плюси? Так, є несподівано хороша операторська робота при невеликому бюджеті, робота зі світлом, режисерські прийоми, хороша гра і бойові навики Скотта Едкінса. Якби нині була епоха початку 1990-х, фільм склав би хорошу конкуренцію Ван Дамму. З мінусів - затягнуті і нуднуваті сцени, абсолютно зайві глюки головного героя, бюджет маленький, екшену теж небагато. Це не найгірший фільм, що існують, а й дивитися це я не бачу сенсу. Хіба що любителям київського модернізму і фанатам Скотта Едкінса, якщо такі є.
Дивіться також огляди на інші фільми, які знімалися в Києві, по теґу КіноКиїв.