"Експедиція" Олени Михайлик (переклад)
Коли вже постукали в двері вночі,
Він не питався - хто там.
Що вони можуть сказать? -- Телеграма?
Взяв дві торби на плечи:
З речами одну, з тютюном - окрему,
Там бо не зріє табак,
І в дзеркало вийшов, не зачинив за собой -
Безпека нічних гостей, хоч тих, хоч яких
Мало що значить.
Дорогою наче нічого не бачив чудного.
Коли в дитинстві читав "Алісу",
Бабуся казала: "Ну ти ж розумієш -
В нору провалився Керрол,
Просто на іншому боці дівчиною був,
З шаманами всяко буває...
Багато що вірно запам'ятав,
А з невірного дещо сподобалось всім,
І тепер стало так. Але це не для тебе,
Ти нащадок Сонячного вовка,
І те лише бачиш, на що падає світло.
Лікуватись у Фрейда - для тебе пусте!"
Той жарт щодо Фрейда тоді розуміти не міг...
Ну ладно... На іншому боці зустріла рідня
Дальня - близькі кочували в інших місцях,
В які звідси було не дістатись --
Прийняли, напоїли пресованим чаєм, зеленим -
Чорний там майже не п'ють.
Трошки облаштувався, роботу за тиждень знайшов,
Не за фахом, звичайно -
В лікарні простим санітаром.
Но місцеві байки про живих
І збирав, і за змістом ладнав -
Тим паче, за тим і за сим
Залік не здав же з фольклору.
Потім вже зверху хвиля така накатила...
До переїзда він бачив, як то буває,
Але ж там зі смертю кінчалося - все.
Сюди попадали вони роз'єднані вщент,
Розділені вщент, здивовані вщент,
Намагались згасить світло, стать світлом,
Випить грунт, заховатись,
Страшнішими стати за те, що там трапилось з ними,
Ще й часто-густо не зупиняючись і одночасно.
Декотрі (дивно!) змогли.
Він же й такі, як і він, працювали по 72
Нескінченних годин на добу.
Живі і сліпі, були нарозхват,
Лікувати могли вони -- і не жахались.
Тільки оце - закінчився тютюн.
А в 39-му Фрейд пішов із життя.
Він пам'ятав, як довгим коридором
Літній пройшов чоловік
В скособоченому піджаку --
І дивився з цікавістю (не аж занадто):
"Ти диви, он воно як у вас тут".
А за спиною в нього зросталися тріщини,
Відпадали голови непотрібні
У нянечки тої, що з хворих
І виростали потрібні -- у головного врача.
З хрустом ставали на місце
Суглоби землі.
Світ ставав вірним і нестрашним.
На цьому, на цьому боці.
На тому все тільки ще починалось.
Але тут, тут уже розуміли - впораються.
В 56-му він повернувся в кімнату,
Поставив на стіл фотокартку людини у піджаку,
Кватирку - закрив, подумав - завісив люстро
І пішов позичить цигарку.
В універі сказав, що відчув в 35-му
Щось тривожне і перебіг до рідні.
Чисту правду.
Лікарем так і не став.
На материку
Не приймали дипломи навіть ті,
Що видавали в Дальстрої.
Що вже казать про місця більш віддалені?!
Роздивившись, тепер зрозумів,
Що бабуся була права
І лікар був правий.
Вочевидь полюси помінялись місцями, магнітні.
І кроляча нора приводить тепера сюди, а не звідси.
Подумав -- і пішов в математики.
Ці закони бо всюди дійсні,
Як і ті, за якими будують історії.
Втім, книгу казок він видасть із часом.
Дома. Коли повернеться.
Оригінал російською Антрекоти https://el-d.livejournal.com/179239.html?fbclid=IwAR1eUgJUHknNrQHMrvYkAdXQHHq7RG668fXcbqmJUzNg4EOJ4SoxRVqP8HI
Він не питався - хто там.
Що вони можуть сказать? -- Телеграма?
Взяв дві торби на плечи:
З речами одну, з тютюном - окрему,
Там бо не зріє табак,
І в дзеркало вийшов, не зачинив за собой -
Безпека нічних гостей, хоч тих, хоч яких
Мало що значить.
Дорогою наче нічого не бачив чудного.
Коли в дитинстві читав "Алісу",
Бабуся казала: "Ну ти ж розумієш -
В нору провалився Керрол,
Просто на іншому боці дівчиною був,
З шаманами всяко буває...
Багато що вірно запам'ятав,
А з невірного дещо сподобалось всім,
І тепер стало так. Але це не для тебе,
Ти нащадок Сонячного вовка,
І те лише бачиш, на що падає світло.
Лікуватись у Фрейда - для тебе пусте!"
Той жарт щодо Фрейда тоді розуміти не міг...
Ну ладно... На іншому боці зустріла рідня
Дальня - близькі кочували в інших місцях,
В які звідси було не дістатись --
Прийняли, напоїли пресованим чаєм, зеленим -
Чорний там майже не п'ють.
Трошки облаштувався, роботу за тиждень знайшов,
Не за фахом, звичайно -
В лікарні простим санітаром.
Но місцеві байки про живих
І збирав, і за змістом ладнав -
Тим паче, за тим і за сим
Залік не здав же з фольклору.
Потім вже зверху хвиля така накатила...
До переїзда він бачив, як то буває,
Але ж там зі смертю кінчалося - все.
Сюди попадали вони роз'єднані вщент,
Розділені вщент, здивовані вщент,
Намагались згасить світло, стать світлом,
Випить грунт, заховатись,
Страшнішими стати за те, що там трапилось з ними,
Ще й часто-густо не зупиняючись і одночасно.
Декотрі (дивно!) змогли.
Він же й такі, як і він, працювали по 72
Нескінченних годин на добу.
Живі і сліпі, були нарозхват,
Лікувати могли вони -- і не жахались.
Тільки оце - закінчився тютюн.
А в 39-му Фрейд пішов із життя.
Він пам'ятав, як довгим коридором
Літній пройшов чоловік
В скособоченому піджаку --
І дивився з цікавістю (не аж занадто):
"Ти диви, он воно як у вас тут".
А за спиною в нього зросталися тріщини,
Відпадали голови непотрібні
У нянечки тої, що з хворих
І виростали потрібні -- у головного врача.
З хрустом ставали на місце
Суглоби землі.
Світ ставав вірним і нестрашним.
На цьому, на цьому боці.
На тому все тільки ще починалось.
Але тут, тут уже розуміли - впораються.
В 56-му він повернувся в кімнату,
Поставив на стіл фотокартку людини у піджаку,
Кватирку - закрив, подумав - завісив люстро
І пішов позичить цигарку.
В універі сказав, що відчув в 35-му
Щось тривожне і перебіг до рідні.
Чисту правду.
Лікарем так і не став.
На материку
Не приймали дипломи навіть ті,
Що видавали в Дальстрої.
Що вже казать про місця більш віддалені?!
Роздивившись, тепер зрозумів,
Що бабуся була права
І лікар був правий.
Вочевидь полюси помінялись місцями, магнітні.
І кроляча нора приводить тепера сюди, а не звідси.
Подумав -- і пішов в математики.
Ці закони бо всюди дійсні,
Як і ті, за якими будують історії.
Втім, книгу казок він видасть із часом.
Дома. Коли повернеться.
Оригінал російською Антрекоти https://el-d.livejournal.com/179239.html?fbclid=IwAR1eUgJUHknNrQHMrvYkAdXQHHq7RG668fXcbqmJUzNg4EOJ4SoxRVqP8HI