Пощастило, мов Кокурі
На днях я нарешті відправився у відпочинок зі Львова, над яким у ці дні «розверзлися хлябі небесні». Доводилося чути думку, що люди з часом звикають навтіь до пекельних тортур; але ні, схоже, на львівську погоду це не діє. А під це діло пригадалася кумедна історія більш ніж сімдесятирічної давнини, яка все ж змусить поставитися до постійної моросі та хмар з ноткою позитиву.
1945 рік. Японія. Друга Світова війна добігає свого кінця, але самовпевнені японці не закидають самурайський дух і відмовляються складати зброю навіть після краху Третього Рейху та загибелі Гітлера.
Одного серпневого дня, із аеродрому ВПС США на острові Тініан у повітря разом із такими ж літаками на завдання піднявся бомбардувальник B-29 «Суперфортеця» під командуванням капітана Чарльза Суїні. Його завдання було простим - долетіти до міста-мішені, скинути бомбовий вантаж і полетіти назад, на авіабазу.
Метою бомбардування у той день була Кокура, один з крупних японських центрів забезпечення і розташування японської армії. Того дня над містом встановилася жахлива, навіть за мірками тихоокеанських мусонів, погода.
Уявіть собі спеку і проливний дощ одночасно - отак живе Японія. Настрій жителів під час такої погоди уявити неважко - а додайте до цього четвертий рік виснажливої війни, ворожі бомби і перевтому.
Click to viewНа що нам у Львові скаржитися, незрозуміло.
Досягнувши міста, літаки не змогли знайти свою мішень. Льотчики 2СВ, в тому числі і Суїні, мали на борту літаків радіоприціли, однак техніка ця тоді була невипробуваною, тож інструкція вимагала підтвердити свою ціль візуально. «Дядя Сем бомби не народжує - скинете в поле, що далі?»
А як візуально перевірити наявність міста в умовах суцільної хмарності над ним?
Командир Суїні, порадившись з іншими пілотами, вирішив летіти до запасної цілі. Сім літаків його ескадрильї змінили курс і відправилися шукати місто із кращою погодою, ніж «фірмова львівська».
«Стоп. Сім літаків - це не замало, щоб розбомбити вороже місто?» - можете спитати ви. У людей, які знають історію в деталях, питання не виникне, а для решти відповідаю: не замало, якщо ви везете таку бомбу, що була на борту в Суїні.
Діло було 9 серпня 1945 року. Запасною ціллю було місто Наґасакі. Виявивши помірну хмарність над містом, Суїні провів друге в історії людства ядерне бомбардування в умовах війни.
Погляньте на це фото і пригадайте трьох японців, що намагаються лаятися на дощ.
Коли після війни ця історія розкрилася, жителі Кокури переживали змішані відчуття. З одного боку, виробляти цеглу перректум було вже надто пізно, з іншого… Коротше, з тих пір в японській мові є афоризм для людей, які вдачею і везінням виплуталися із тяжкої ситуації і перемогли.
«Пощастило, мов Кокурі».
Після цього аж пригадуються рядки із старої пісеньки із радянського кіно:
« У природы нет плохой погоды -
Каждая погода благодать…»
В принципі, хороша погода у Львові. Не спекотно. Вологе повітря добре впливає на дихальні шляхи. Ну і з повітря майже не видно, звісно.
І наостанок.
«Что тебе назначено природой
Надо благодарно принимать…» ;-)