Метро, не потрібне Донецьку
Донецький метрополітен.
Розмови про його побудову велися із початку 90-х років; із часом місто робило все менше і менше зусиль до його спорудження, а державі - навіть за президентства Януковича - було начхати. Тож війна не зупинила будівництва метро - зупиняти було особливо нічого, що мертве - не помре.
Як не дивно це говорити для мене, але метрополітен, що будувався, містові був абсолютно не потрібен.
План спорудження мережі метрополітену в Донецьку часів 90-х років.
Річ у тім, що траса лінії була абсолютно непродуманою, воно й не дивно - його розробляли не радянські проектувальні органи, як в багатьох інших випадках. Саме так - проект не радянський, в тому сенсі, що він не розроблявся і затверджувався загальнодержавними профільними організаціями СРСР. Наскільки мені відомо з джерел інтернету, проект був розроблений донецькими містобудівними організаціями без залучення допомоги із Харкова або Москви. Так би мовити, підкилимна ініціатива.
На місці потенційного електродепо.
Така ініціативність і будівництво без узгодженого і захищеного проекту не завжди є поганим (так з’явився вінницький тролейбус, наприклад), однак не в цьому випадку. Непродуманий проект почали втілювати у життя у 1993 році - все вірно, у роки тяжкої кризи в країні.
Карта першої пускової ділянки, споруджуваної до 2010-х років.
Першою станцією на шляху пускової ділянки була «Пролетарська». Станція була б розташована на відшибі ж/м «Прожекторний», по суті - в полі:
Потім лінія прорізала б приватний сектор району Чумакове і, перетнувши залізницю, вийшла б у район Мушкетове. Такий самий приватний сектор, у ньому лінія б перейшла на глибоке закладання.
Один з бокових залів недобудованої станції "Мушкетівська".
На залізничній станції «Мушкетівська», через яку й потяги-то майже не ходять, планувалося облаштувати пересадковий вузол із залізницею.
Підхідняки "Лівобережної". Саму станцію будувати не починали.
Після цього, у тунелях на глибині 30-40 метрів (тобто з використанням дорогого глибокого закладання), підхопивши район селища Енергетиків (хоч якийсь неодноповерховий район по дорозі), скінчилася б біля прохідних Донецького металургійного заводу.
Згодом планувалося добудувати ще дві станції безпосередньо в центрі міста, на площі Леніна і біля сучасного стадіону «Донбас Арена».
Законсервований прохідницький ствол за станцією "Політехнічний інститут".
Всередині стволу. Т.зв. "мокра консервація" - ствол затоплено.
Не хотілося б проводити паралелі із Дніпровським метро (у якому також пустили першу ділянку в надії на ще три станції в центрі. Двадцять два роки тому - і тільки півтора роки тому будівництво розпочалося в нормальному темпі за кошти ЄБРР і ЄІБ), але доведеться.
Що зуміли збудувати на "Пролетарській": зворотнє склепіння станції типу "Харківський односклеп".
Перша черга із шести станцій Дніпровського метро проходить від великого житлмасиву (причому «Покровська» - не на відшибі району, як «Пролетарська», а майже в його «серці»). Чотири наступні станції у промзоні забезпечують метрополітену хоч і невеликий, але стабільний пасажиропотік; остання, шоста - біля головного міського вокзалу. Всупереч злим язикам, Дніпровське метро цілком собі заповнюється в години-пік (три вагони везуть непогану таку «стоячку»). Що ж ми маємо в Донецьку?
Ті ж шість станцій, одна так само в житлмасиві, чотири посередині - в НІДЕ (це не абревіатура) і остання шоста біля заводу (нагадаю, у Дніпрі таких станцій чотири). При цьому перша черга не зав’язана ані на наземний громадський транспорт, ані на вокзали/автостанції абощо.
У Держплані СРСР за таке побили б арматурою - схоже, що проект недарма до нього не дійшов =)
Схема пройдених виробіток. Сумарно - менше кілометру тунелів в одноколійному вимірі з потрібних 12.
Безвідносно ситуації із Дніпровським метро (продовження якого на кілька станцій в центр міста породить вибуховий - не побоюся цього слова - ефект), проект Донецького метро нікуди не годиться. Добре, що війна і окупація Донбасу російськими бандитами не дають міській владі Донецька змоги продовжити його спорудження.
Але це не навіки. Що ж треба буде зробити із вже викопаним неповним кілометром тунелів після визволення міста? Відповідь одна.
Засипати і забути.
Котловани мілких станцій потрібно буде засипати, пройдені тунелі - залити пульпою із води і порожньої породи із териконів, це має чудово заповнити підземні порожнини. Гадаю, наші гірники встигнуть набити руки на ліквідації загрози від старих затоплених шахт. Це ліквідує ризик того, що райони Донецька над пройденими тунелями проваляться під землю. На цьому історія проекту метро, вигаданого в пивній після тяжкого робочого дня в шахті, скінчиться.
Але хочу нагадати кілька фактів.
По-1, Донецьк, понищений війною, після свого визволення стане ледь не найперспективнішим регіоном для ведення бізнесу в країні. Промзони старих радянських заводів, спустошені війною і російським дерибаном, можна буде використати задля нових підприємств. Робоча сила? Сотні тисяч безробітних на Донбасі - не проблема.
У лютому 1945 року Дрезден був зруйнований дощенту. Там само, 2018 рік.
Людство вже має приклад відновлення економіки, ба більше - цілих міст з руїн. Після Другої Світової промисловість Німеччини, що не була розбомблена з крил B-17 та B-29, нищилася цілеспрямовано - щоб запобігти новій війні і новому німецькому реваншизму. Заводи Круппа винесли у повітря; і тим не менш, зараз концерн ThyssenKrupp - одне з найбільших машинобудівних об’єднань Німеччини. Дрезден і Гамбург були винищені бомбардуваннями до каменю - і все ж.
Я вже промовчу про інші способи знищення міст: на фото провінційне японське місто, що стало всесвітньо відомим в серпні 1945 - Хіросима...
Нічна столиця Донбасу до війни.
Донецьк також може відродитися краще за минулу свою славу, славу другого за багатством міста після Києва.
По-2, я не урбаніст. Спуск під землю заради швидкої і зручної поїздки не викликає в мене анафілактичного шоку, тим паче, що метро - всупереч нашим стереотипам - це не завжди підземка.
І, в світлі першого пункту, хто зможе поручитися, що Донецьку згодом не знадобиться система метрополітену? Звісно, не в тому проекті, який пропонувався раніше.
Але чому б з часом не з’явитися проектові метрополітену, який буде потрібен Донецьку?
Бажаю всім миру. Миру, за який не буде соромно. Далі подивимось.