Матвіївський міст - Миколаївська окружна дорога
Доброго дня, жителі Миколаєва, привіт, мої підписники.
Сьогоднішній допис поєднує у собі одразу кілька примітних рис.
По-1, це цікавий і необхідний транспортний проект, на який давно чекають жителі Миколаєва.
По-2, це приклад того, як теорія трьох контурів може запрацювати в дії.
По-3, це той випадок, коли я, аматор без освіти, вгадав те, що проектували фахівці.
Миколаїв, новий Матвіївський або «Японський» міст через Південний Буг.
Транзитний трафік є проблемою для жителів міста корабелів. Фури, що везуть зерно і промислові вантажі, і прагнуть потрапити на правий берег Бугу, мусять їхати не аби де, а через історичний центр Миколаєва.
Щоб зрозуміти цю проблему, не обов’язково бути жителем міста. Достатньо приїхати і постояти на розі Пушкінської і Великої Морської вулиць десять хвилин, що я й зробив.
[Архів фото у спойлері.]
Це тільки ті фури, які не «змазалися».
А тепер масштабуйте картинку. Це - лютий, коли перевезення не такі вже й інтенсивні. Уявіть, що тут коїться у серпні-жовтні, під час сезону збору зернових (південь країни, як-ніяк). Фури-зерновози, що їздять тут перевантаженими, у спеку - або, точніше, вечірній холодок, коли асфальт ще гарячий… Миколаїв просто приречений на вбиті дороги тими, хто будував Варварівський міст.
Міст споруджено у 1950-х роках. Він з’єднав Миколаїв із селом Варварівка (звідси й назва), і спочатку цьому транспортному переходу надавалося місцеве значення. Тому проектувальники сміливо вивели виїзди на вулиці історичного центру Миколаєва, Велику Морську і Нікольську - тоді вони б впоралися із трафіком.
Однак реалії змінилися швидко - а про новий міст за часів СРСР якось не подумали.
Наразі Варварівський міст є єдиним мостовим переходом через Південний Буг у радіусі 20 кілометрів. Нижче за течією - нічого, вище - міст у Новій Одесі, але то реально далеко. У зв’язці із Варварівським працює інший, Інгульський міст, або міст на Соляні. Він з’єднує місто із трасою на Київ, однак підхід до нього так само облаштований через звичайнісіньку вулицю Пушкінську. Усе це добро зображено на карті. В силу своєї перевантаженості і віку Варварівський міст давно є аварійним, і подальше користування ним - великий ризик для міста і водіїв. До того ж, на ньому лише 2 повноцінних смуги руху, що небагато.
Три роки тому я ще погано уявляв собі принципи побудови зручного міста і, задумуючись над питанням нового мосту у Миколаєві (про плани побудови нового моста я чув, дізнатися трасу мосту в інтернеті - п’ять хвилин справи; однак чому б не порозминати власний мозок? Тому я принципово не цікавився офіційними планами мосту :-) ), спочатку банально розташував його навпроти залізниці на станцію «Миколаїв-вантажний».
Створ мосту хороший, він - теоретично - дозволяє перекинути залізницю на правий берег Бугу і зробити станцію у центрі міста транзитною, хоч нею вона не була історично. Однак я задумався.
Фури їздять центром міста. Хіба міст, так само приєднаний до центральної вулиці міста, вирішить цю проблему?
Правильно, ні. Отже, новий міст повинен мати НОВУ ОКРЕМУ ДОРОГУ до себе.
Коридорів для нових автострад у житлових і промислових зонах Миколаєва немає, місто забудоване доволі щільно - не в приклад багатьом промисловим містам сходу країни. Тому я пошукав, куди перенести міст так, щоб дорога до нього не чіпала місто.
Цікавим здався острів Батарея - штучний острів, створений у середині 19 століття легендарним інженером Тотлебеном для захисту Миколаєва з моря. Острів розташований південніше міста, біля села Велика Корениха. Він далеко видається у русло Південного Бугу; таким чином, траса мосту над водою може бути скорочена вдвічі (десь з таких самих міркувань росіяни повели міст через Керченську протоку до окупованого ними Криму через острів Тузла). Підхід до мосту з лівого берегу можна утворити вздовж залізниці, не зачепивши існуючих вулиць міста; з правого - нова дорога пройшла б через степ. Здавалося б, все добре, і такий проект можна було б лишити собі «в колекцію» (план будівництва «Японського мосту» не новий, пропонувати альтернативу було б дивно), однак ні.
Річ у тім, що такий міст був би розташований нижче за течією за суднобудівні підприємства міста. ЧСЗ, «Завод ім. 61 розстріляного комунара» - все це лишилося б «за мостом». У чому проблема?
Російський авіаносець «Адмірал Кузнєцов». Збудований у Миколаєві. Зверніть увагу на висоту бойової рубки. Під яким мостом такий корабель зможе пройти?
Ні, я не пропоную будувати росіянам авіаносці :-) Але місто цілком здатне створювати не менші кораблі мирного призначення - танкери, суховантажні судна та ін. Обмежувати розміри потенційного продукту заводів було б доволі недалекоглядно, і, щоб не створювати такого клопоту, міст повинен був би бути або надзвичайно високим - як наслідок, дуже дорогим - або розвідним (як і нинішні Варварівський міст і міст на Соляні - вони перекривають доступ до Заводу ім. 61 розстріляного комунара). Розвідний міст у період навігації - ще те задоволення (якщо в когось є знайомі у Санкт-Петербурзі - вони зрозуміють, щоночі «північна Венеція» опиняється розрубаною натроє).
Отже, розміщувати міст в обхід Миколаєва південніше, нижче за течією Бугу - неправильний підхід. Нехай. Чи можна розташувати його вище за течією - північніше міста?
В Миколаєва вже є частково сформована об’їзна дорога. Вона з’єднує дороги на Київ, Кропивницький, Кривий Ріг та Херсон - ігноруючи найбільш завантажену трасу на Одесу. Це й не дивно, вона на іншому березі Бугу. Межа міста на півночі продовжує окружну аж до берегу Південного Бугу біля дачного містечка Підлісне.
Окружна могла б продовжитися вздовж межі міста до садів у Підлісному. Там, прорізавши сади найкоротшою траєкторією - впоперек - дорога б вийшла на міст, який з’єднав би Підлісне і правобережне село Сливине.
Кілька кілометрів дороги полями з’єднали б міст із Одеською трасою. На словах складно, але карта розставляє все на свої місця:
Об’їзна дорога стане завершеною. Фури, що не прямують у саме місто, зможуть оминати його навколишніми селами, ні разу не гальмуючи на світлофорах. Історичний центр Миколаєва нарешті «здихне з полегшенням»: вулиці початку 19 століття, вивільнені від фур, заслуговують на те, щоби стати затишними і гостинними для миколаївців та гостей міста - як пішохідна Соборна.
Перевантажені зерновози перестануть вбивати дороги в місті, покриття вулиць стане якіснішим.
Плюси можна перелічувати довго. Усвідомивши їх для себе, я залишив карту Миколаєва у спокої і забув про міст більш ніж на рік. А нещодавно, минулого року, під час поїздки до Миколаєва я випадково зацікавився проектом «Японського мосту», або хоча б тим, що вже має влада міста у якості підґрунтя іноземного кредиту. За кілька секунд пошуку Google видав таку карту:
[Я вгадав.]
Я не транспортний інженер, логіст абощо, я - економіст. Планування інфраструктури для мене - хобі. Однак я вгадав. Так, траса мосту проходить дещо інакше - щоби траса якомога довше проходила територією міста, і не виникало багато земельних питань з областю - однак похибка складає лише кількасот метрів.
А що ж, було приємно =)
На рендерах міст вперто зображують підвісним - хоча я спеціально подумав про розміщення мосту вище за течією, щоб уникнути такої або подібної їй дорогої конструкції.
Саме завдяки Миколаєву і його потребі у новому мостові я вивів для себе ідею трьох транспортних контурів міста. Стаття додається. Річ у тім, що транзитний трафік - це автомобілі і фури, яким на вулицях міста робити геть нічого. Тому повинна існувати окрема дорога, яка б дозволяла обійти місто, до того ж - бажано, щоб ця дорога не мала перетинів із пішохідними потоками в одному рівні. За містом забезпечити це набагато простіше; існуюча миколаївська об’їзна чіпляє села Мішково-Погорілове і Зайчевське, однак лише скраю.
Про те, що зараз транзитний «червоний» трафік їздить старими «зеленими» вулицями міста, я промовчу.
Згідно цієї ж ідеї, можна піти далі. Від миколаївської об’їзної можна побудувати кілька окремих доріг до миколаївських промзон. Найпростіше - дорога від криворізької або херсонської траси у східну, «нову» промзону міста. Набагато складніше буде прокласти окрему дорогу до Чорноморського суднобудівного заводу, вздовж залізниці.
Усі ці дороги для фур можна завчасно виконати із якісного бетону, зробивши їх незнищенними. А на звичайні вулиці Миколаєва, закладені асфальтом, фурам виїжджати більше не знадобиться.
Із новим мостом Миколаїв заживе новим життям і відкриє для себе нові можливості для розвитку. Постараюся долучитися в міру власних скромних можливостей.
До зустрічі.