Амурський міст
Колись, півтора роки тому, коли я вперше в житті “дорвався” до міста Дніпро, я проїздив обидва “трамвайних” мости через однойменну річку.
Вони примітні не лишень самим фактом перетину кілометрової водної перепони трамвайчиком (до речі, таке в світі - рідкість, міст із кілометровими трамвайними мостами не так вже й багато), а й тим, що мости трамваю через Дніпро є лишень в Дніпрі (на тлі цього подякуймо Олександру Омельченку, а також вручимо нагороду за слоупочність владі Запоріжжя).
Кайдацький міст і перспективи розвитку лінії ним я вже показував у своєму блозі, а сьогодні ми просто здійснимо віртуальну подорож через Амурський міст. Звісно ж, в салоні трамваю - хоч міст, взагалі-то, залізничний =)
Шлях наш починається зі Старомостової площі.
Особливістю мережі громадського транспорту Дніпра є те, що всі маршрути ЕТ з лівого берегу Дніпра скінчуються за кілька кварталів від набережної, разом з частиною маршруток - не заїжджаючи вглиб правого берегу. Це відверто незручно, особливо враховуючи теперішній стан Старомостової площі.
“Як збудувати ТПВ, коли ви в Україні 2000-х”
Ці колії з'єднують міст і решту трамвайної мережі міста. На щастя, вони службові, їздять ними лишень без пасажирів - але ремонт їм все одно потрібен.
Нові тролейбуси розбавляють картинку. Він (тролейбус) також ходить мостом, що дуже й дуже непогано для старого і вузького мостика часів Російської імперії.
Ну гаразд, досить з площею Макдональда, го на міст.
Перш ніж почати перетинати Дніпро, трамвай виїздить на високу естакаду автомобільного ярусу мосту. Краєвиди звідти не лишать байдужим нікого, бо ж тут їх до кольору, до вибору.
Ось залізниця, горловина станції “Дніпро-Головний”.
Ось починається Славута.
Унизу - шосе на Заводській набережній. Таки ж восьмисмугова дорога смерті, як не крути - рятує лишень те, що у цій частині Дніпра люди не живуть, тут лишень заводи і фабрики.
Кидаємо прощальний погляд на правий берег, річковий вокзал, “Вежі” й абандон “Парусу”.
Зліва, крім шосе і заводів - Кайдацький міст, його я “об'їздив” за день до того.
Трошки історії мосту. Міст споруджений 1884 року за сприяння та лобіювання Олександра Поля - того самого географа та дослідника, якому зобов'язаний своїм існуванням Кривий Ріг та його металургійні заводи.
З'ясувавши наприкінці 1870-х років промисловий потенціал руд Криворіжжя, Поль прагнув забезпечити місто всім необхідним для виплавки чавуну і сталі, і, в найпершу чергу - вугіллям. Вугілля було розташоване поряд, на Донбасі, однак Донбас і Кривбас розділяла малесенька така перешкода - Дніпро.
Кілька років чолобитних імперському урядові, одне російсько-французьке акціонерне товариство й три роки будівництва - і, нарешті, 1884 року ця перепона була подолана, а рейки з'єднали Ясинувату й Долинську.
З самого початку міст також передбачався й для руху міського транспорту (візників і фір, у ті часи) - він мав другий ярус, для XIX століття кілометровий двоярусний міст був технічним дивом. Це не епітет, до речі - міст отримав відзнаку на Всесвітній виставці у Парижі 1889 року.
Автор проекту мосту - відомий царський інженер-мостовик Микола Белелюбський.
Його “перу” належить ціла плеяда мостів у Росії; в Україні же він спорудив міст через Інгулець в Кривому Розі (чисто залізничний).
Історичний міст було зруйновано під час Визвольних змагань 1920 року, після його реконструкції в 1935 році верхнім ярусом пустили трамвай. 1941 року міст знов злетів у повітря, був відновлений лишень 1955 року.
1977 року став до ладу його дублер на десять метрів вище за течією (старий Амурський міст одноколійний).
Залізничні прогони мосту являють собою фермову конструкцію десять метрів заввишки, однак старий міст такий самий за висотою - залізо нового мосту скромно так ховається під перилами на фото.
Видно, як обриси ферм нового і старого мосту візуально “сплутуються “ на фото з берега. Ферми нового мосту легко відрізнити - вони типові залізничні, без другого ярусу, схожі на Петрівський міст у Києві.
Після реконструкції після Другої Світової війни, Амурський міст став розвідним.
Трамвай у зазнимкований момент якраз заїжджає на розвідний проліт, однак з автотрамвайного ярусу ви не помітите нічого, крім веж із противагами (одна з таких на фото, противага - сіра прямокутна бандура всередині риштувань вежі).
Амурський міст розводиться не так, як Інгульський або Варварівський в Миколаєві або баянні мости Санкт-Петербургу, все набагато складніше. Ярус трамваю, автомобілів і тролейбусів лишається цілим і непорушним.
А от секція залізничного прогону під трамвайним ярусом припідіймається на кілька метрів, забезпечуючи габарит для річкових лайнерів або інших високих кораблів. Не зустрічав раніше фото даного священнодійства з Дніпра, однак схожу конструкцію мосту і розвідного прогону має Крюківський міст в Кременчузі, і там це працює ось так:
А ми тим часом під'їздимо до лівого берегу Дніпра.
Амурський річковий порт і місцеий “Титанік”:
Прокатний стан 550 ДМЗ на правому березі:
Погляд з “корми”:
Чудово видно, що рух трамваю на мостові суміщений з авто. Вдалині видно вежі противаг розвідних прольотів мосту.
В'їзд на лівий берег. Дорога з мосту проходить паралельно залізниці з того ж мосту (перегони з Інтерсіті трамвай чесно програв, всуху).
Далі, з правого боку - старі робітничі квартали Амуру:
Яке відношення річка десь там на кордоні еРеФ і КНР має до лівобережжя Дніпра, я, чесно зізнаюся, не знаю, але так вже повелося - і саме цей район дав назву мостові.
Я їхав шостим маршрутом трамваю, що прокладений вулицею Каруни, вздовж залізниці. Маршрут для фанатів:
На лівий берег Амурським мостом ходить ще “дев'ятка”, до станції Нижньодніпровськ-Вузол (найбільшої сортувальної в Україні, до речі), однак мій пункт призначення - станція Амур-Нижньодніпровськ.
Розворотне кільце “шістки”:
Сабж, за сотню метрів звідти:
Ну ось така поїздочка, така рідкісна в наш час в Україні.
Діліться враженнями в коментарях =)