Підкорений Вендельштайн Манґфальських гір

[nick_coll]

         Мати під боком гори і сидіти весь день вдома - це плебейська поведінка обрісших пивом і животами від нього туристів. А коли знайомі відмовляються їхати, то це взагалі тотальне западло. Як просто з цим у німців - відкрили сайт, глянули маршрут з найкращими виглядами і нескладний, роздрукували на принтері, шусь у машину - і вперед, назустріч

Comments

[ext_388118]

Афігєть як гарно. Тут навіть складно щось сказати внятне, треба дивитися і бачити на власні очі. А побачити мені б дуже хотілося такі гори як на цьому, або цьому фото - щоб кінця-краю їм не було.

[nick_coll]

так і було - без кінця-краю. Тільки далечінь.
Хіба там можуть бути доречними слова, годні передати велич засніжених вершин ген там за обрієм, де думки морозить їх крижаний подих…

[ext_388118]

Може, і недоречні, але в цьому твоєму коменті щось із таких слів пролунало. Я не можу сказати, що незадоволена :-))

[nick_coll]

Якщо не знати, що написано А.А. про Ташкент, то цілком підходить:

И горы… Горы. Как острозубые башни этого храма. Белый горный снег, черные провалы ущелий - горностаевая мантия нетающих ледников. Горы грубы своей угловатой мощью и нежны в синеве, летят и не улетают, окаймляя ночное небо.
Подул ветер, холодный от горного дыханья, теплый от цветенья долины. Вдохните этот ветер - и будете навек счастливым и юным!..

[ext_388118]

Ніколи не вміла так говорити, так писати. Але читаєш кілька рядків - і ніби згадуєш знайомі відчуття, знайомі гори, знайомий вітер.

[nick_coll]

Так відтворювати емоції в словесній формі можуть тільки ті, хто народжується раз на століття.

[ext_388118]

Ти народився. Тільки ще не нагострив свого меча.

[nick_coll]

Я й не буду його гострити, мене влаштовує маленький кортик.

[ext_388118]

Ця сила не буде тебе питати, хочеш ти чи ні. Творча людина творить, тому що не може цього не робити.