Вчимо архітектуру: Місто
Заратустра вирішив зробити невеличкий огляд такого відомого терміну, як місто. Виявилося, що в вузьких архітектурних рамках це трошки інше поняття відносно наших уявлень, а історія формування - ще цікавіша.
Місто, гóрод, ґрад - укріплене поселення, обнесене стіною на відміну від сіл - неукріплених поселень. У це поняття втиснулося не тільки економічне й соціальне знання, але й фортеця з княжою господою. Та територія, яка була поза стінами, носила назву передмістя, загороддя, болонії, форґраду. З часом і вони обносилися стінами та агломерувалися з містом. У складі такого об’єднання все ж іще диференціювали зовнішнє - обхідне місто, охабень, та внутрішнє - дитинець, кремль.
Нинішня байка-оповідка стосуватиметься головно історії розвитку міст у рамках Середньовіччя. Не шукайте там згадок про мегаполіси з їх широкими проспектами. Це в мене спадково-фенологічне - після довгого затворництва в зручному невеличкому містечку Станиславові відчувається байдужість до глобальних місць скупчення народу.
Фотографії підібрано з урахуванням контексту. Контекст підібрано без глибоких і наукових дефініцій терміну та виштудіювання питання.
Місто, як воно є.
Брюґґе (Бельгія).
У результаті відділення ремесла від сільського господарства в Європі почали виникати міста. Міста росли під захистом стін монастирів та замків. Звідси їх назви: Сен-Жермен, Сант-Яго, Страсбурґ, Аугсбурґ, Гамбурґ. Особливо часто з’являлися міста біля річкових переправ чи бродів, звідки теж утворилися відповідні назви: Франкфурт-на-Майні, Оксфорд (фурт (нім.) та форд (англ.) означають брід).
Міста були поселеннями нового типу, головним заняттям їх жителів були ремесла та торгівля. Середньовічне місто було оточене високою і товстою зубчастою кам’яною стіною з вартовими баштами і закільцьоване широким і глибоким ровом із водою. На день через рів навпроти міських воріт опускався перекидний міст, до міста можна було потрапити тільки цим шляхом, який пильно охоронявся вартовими. На ніч масивні дубові ворота (часто оббиті товстими залізними листами) закривалися і замикалися на міцні засуви. Вартові чергували цілодобово.
Замок в Середньовіччі - найчастіша ознака міста.
Мукачево (Україна).
У центрі міста звичайно розташовувався дитинець - останнє пристановище городян на той випадок, якщо ворог увірветься до міста. Нерідко від дитинця, церкви чи каплиці через підвал йшов таємний підземний хід до безпечного місця за межею міста. Викопані під землею дороги подекуди збереглися в середньовічних містах (наприклад, у чеському Пілзні).
Пілзенські підземелля.
Плзень (Чехія).
Де б не виникало місто, воно було на землі феодала, і під владою сеньйора опинялося все населення (за винятком вільних міст). Спочатку сеньйори заступалися за містечка, щоб привабити людей до новоствореного населеного пункту; навіть звільняли новоприбулий люд від податків. У міру того, як міста виростали і багатіли, феодали намагалися отримати від них якнайбільше доходів.
Центр середньовічного міста.
Варшава (Річ Посполита).
У ХІІ-ХІІІ ст. велася боротьба міст із сеньйорами практично у всіх країнах Західної Європи. Одні міста добивалися незалежності шляхом повстань та довгих сутичок, інші відкуплялися грошима. Деякі міста-невдахи так і залишалися під феодальним гнітом.
Вільним містом управляв свій виборний орган, головою ради був мер (виборна посада у Франції та Англії), суд і прапор теж обиралися. Зрештою, з того часу мало що змінилося. Деякі міста могли дозволити карбувати свою монету, давати дозволи на торгівлю та земельні володіння.
Велике торгове середньовічне місто Балтики.
Гданськ (Річ Посполита).
Влада великих міст належала патриціату, до якого входили купці, лихварі, володарі міських земель. Прості ремісники об’єднувалися в цехи, їм доводилося шляхом наполегливої боротьби вибивати собі місце у міськраді.
Ремісничий квартал.
Бремен (Німеччина).
Місто завжди потребувало притоку населення. У ті часи сформувалася приказка - «повітря міста робить людину вільною», тому що в більшості міст було таке правило: якщо хтось сховався за стінами міста і прожив там один рік і 1 день, він ставав вільним.
Середньовічний будиночок на кілька сімей.
Ульм (Німеччина).
На центральні площі в середині міста висів вічовий дзвін. На його заклик збиралося чоловіче населення для вирішення важливих питань міського життя. На площі також знаходилася ратуша, де засідала рада міста та суд. У підвалі ратуші (не завжди там, але частенько) розміщувався арсенал (склад зброї) та в’язниця. Кожен міський житель повинен був тримати в домі власну зброю для того, щоб зажди бути напоготові відбити напад ворога. Городяни вивчали військову справу, володіли холодною зброєю і влучно стріляли з лука та арбалета.
Ратуша на тюрінзький манер.
Ваймар (Німеччина).
Найвищою і найкрасивішою будівлею міста був собор.
Більшість будинків у середньовічних містах були дерев’яними, критими соломою чи черепицею. Тому під час частих пожеж вигорали цілі квартали. Місто потрібно було відбудовувати по-новому.
Справа один із найвищих соборів Європи - у Кьольні. Нагадаю, найвищий - в Ульмі.
Кьольн (Німеччина).
Територія міста часто обмежувалася стінами, тому місця завжди не вистачало. Ширина головних вулиць не перевищувала 6-8 метрів, а провулків - 1-2 м, тому будинки споруджували в два-три поверхи, верхні яруси нависали над нижніми. Вузькі криві вулички середньовічного міста надавали йому мальовничого вигляду, але спричинювали масу незручностей. Для того, щоб перешкодити подальшому звуженню вулиці шляхом забудов і прибудов, міські правителі ввели цікавий спосіб покарати тих, хто порушував установлене правило. Час від час вулицями міста проїжджав вершник-мірник, тримаючи в горизонтальному положенні палку чи піку визначеної довжини. У тих випадках, коли штифт зачіпався за стіни, споруда прирікалася на знесення, а власника карали грошовим штрафом.
Єдиним просторим місцем міста була ринкова площа - маркт. На ній відбувалися всі міські святкування, проходили збори, страчували злочинців.
Одна з найкрасивіших германських ринкових площ.
Трір (Німеччина).
Середньовічні міста дуже сильно відрізнялися своїм виглядом від сучасних міст. Вони були оточені високими стінами - спочатку дерев’яними, частіше потім - кам’яними, з баштами та масивними воротами, а також глибокими ровами для захисту від ворога. Жителі міста - ремісники та купці - несли вартову службу та складали військове ополчення. Стіни, які оточували середньовічне місто, з часом ставали бар’єром для подальшого його розвитку. Навколо стін виникали передмістя - посáди, які заселялися ремісниками (як правило, майстри певних професій жили на одній вулиці). Так формувалися вулиці - ковальські, теслярські, ткацькі та ін.
Захисні неприступні мури.
Люксембурґ (Люксембурґ).
Будинки були без номерів. Натомість на кожному домі над входом приладнували щит, на якому зображували різні предмети: червоного ведмедя, вовка, лебедя, півмісяць, золоту зірку, меч. За цими зображеннями і відрізняли адресу. Прізвище, таке визначальне у наш час, в середні віки ніякої допомоги не несло, та й не існувало взагалі. Використовували тільки прізвиська, та й то вони стосувалися будинку, а не окремих осіб.
Старовинний «номер» і сучасний.
Констанц (Німеччина).
Розміри європейських міст були доволі малими. Як правило, у них мешкало три-п’ять тисяч чоловік. Хоча й основна маса міщан займалася ремеслом та торгівлею, значну роль в житті міського населення відігравало сільське господарство. Багато жителів мали свої поля, пасовища та горóди поза міськими стінами. Дрібний скот (кози, вівці, свині) паслися безпосередньо в місті, причому свині знаходили собі там добротну поживу - сміття, залишки їжі, нечистоти, які викидали прямісінько на вулицях.
Тривалий час у містах Європи не було бруківки та вуличного освітлення, водопроводу та каналізації. У дощову пору стояли такі калюжі, що в них можна було потонути.
Типова середньовічна вуличка (як бачите, брукована) поблизу Боденського озера.
Ліндау (Німеччина).
Міста росли, розвивалися, занепадали і зникали з лиця землі. Більшості з них пощастило дожити до приїзду Заратустри. Якісь із них так і залишилися можновладними центрами, інші - деградували й перетворилися на села або смт.
Така їх доля.
Середньовічні перлини перетворилися подекуди в сучасні гамірні міста.
Женева (Швейцарія).