Мальборк - найбільший цегляний замок світу
Коли бачиш польський Мальборк (Malbork) своїми очима, а не з лискучих глянцевих альбомів, то розумієш, чому цей архітектурний ансамбль є найбільшим цегляним замком світу. Його символічна назва - «Замок Марії», Мальборк. Нетривіальні назви - «найбільша гора цегли на північ від Альп». Туристів перш за все дивує своїми розмірами, новаторськими рішенням та територією - більше двадцяти гектарів.
Ось уже сім століть це твориво рук людських захоплює своєю величчю, багатством оборонних елементів, товщиною могутніх стін та сміливістю конструкційних рішень. Ой, варто сюди приїжджати, щоб поглянути на цю неймовірну пам’ятку майстерності середньовічних зодчих. ЮНЕСКО радить.
У 1226 році польський князь Конрад Мазовецький запросив до Польщі тевтонських лицарів із Венеції, щоби вони придушили агресивні племена язичників-пруссів. Лицарі покладений на них обов’язок виконали, але зажадали від князя дозволу оселитися на відвойованих землях.
На початку ХІІІ століття Мальбок проголосили столицею Тевтонського ордену - одного з наймогутніших держав на південному березі Балтики. Невдовзі виявилося, що замок для своєї ролі мало пристосований та недостатньо укріплений. Його прийнялися перебудовувати, оточили глибокими ровами та кількома рядами стін. До території фортеці відійшла каплиця св. Діви Марії, в якій хоронили великих Маґістрів.
У 1280 році на місці майбутнього Мальборка виник квадратний замок-монастир, який огороджувала така-сяка стіна з червоної цегли.
Замок хрестоносців став типовим зразком оборонної побудови на території переможеної Пруссії. З 1280 року в замку жив та працював комтур (замісник Маґістра), а з 1309 року там обладнали резиденцію для власне великих Маґістрів (до їх компетенції входила територіальна, кадрова та зовнішня політика Ордену).
Суворі часи Середньовіччя накладали строгі правила життя на мешканців замку - на хрестоносців. Молоді мужі вели аскетичний образ життя, жінкам входити до фортеці було суворо заборонено. Деколи ці заборони вдавалося долати. Приміром, одного разу потрібно було прийняти на роботу кухарку, і щоб обійти табу, довелося звернутися безпосередньо до папи в Рим. Понтифік погодився допустити феміну з умовою, що це буде дама, не молодша 60 років. Лицарі подумали і запросили до замку трьох дівчат, яким було по 20 років.
У XIV столітті вже можна було чітко виділити Високий замок (колишній монастир), Середній замок (там у палаці жив комтур та великий Маґістр, а колишній монастирський двір обріс житловими домами, трапезною, лазаретом) та передзамкове укріплення форбурґ. У зв’язку зі змінами функцій та ростом значення замку як центральної резиденції влади Ордену, сформувалась внутрішня забудова чотирьох крил Верхнього замку. У найстарішому значно розширили два інтер’єри - Зал Капітула та фортечну капелу. Біля останньої збудували високу дзвіницю для спостережень.
Розташування кімнат у замку було невипадковим. Внизу завжди розташовувалися приміщення адміністративного та оборонного значення. Покої лицарів - над ними або ще вище, щоб доступ в них не здався ворогу надто легким. Крім основних «гуртожитків» хрестоносців, було розбито сад із розами, створено водяний млин та споруджено камеру для допитів, де дошукувалися правди.
У покоях великих магістрів можна побачити вмуроване гарматне ядро. За легендою, таку пам’ять залишили після себе польсько-литовські війська під час облоги замку. Ядро залетіло до хоромів, коли там засідала військова рада і ледь не збило єдину колону, що підтримувала склепіння приміщення.
На підкорених хрестоносцями прусських землях Мальборк став головним політичним, господарським, воєнним та релігійним центром. До першої половини XV ст. він знаменувався як одна з головних баз Тевтонського ордену, місця ефектних бенкетів та турнірів (заманухи для лицарів із інших країн).
Невдовзі приступили до побудови важливої частини фортеці - Нижнього замку. На його території вибудували карван (зброярню), на зовнішньому дворі розташовувалися майстерні для відливу гармат, стайні та пивоварні. Як і належить військовій споруді, Передній замок був оснащений потужною системою оборонних стін із вбудованими у них в’їздними воротами. Далі за ними дороги вели почергово до Переднього, Середнього та Високого замку. Якщо гості приїздили з заходу, то повинні були проїхати 14 воріт, 4 розвідних мостів та 3 воріт з решітками.
У ті часи замок Мальборк був фортецею, яка могла витримати серйозний натиск ворога. Окремі її частини були посилені кільцями кам’яних стін у такий спосіб, щоб утворити щільну систему. Така укріплена твердиня вимагала й відповідного сильного та організованого гарнізону. Та велика кількість людей не завжди означала порядок. Куди дивилися тисячі очей при втечі литовського князя Кейстута із в’язниці прямісінько в серці Мальборської фортеці, у Високому замку? Та й зрад і витоку інформації було тут більше, ніж деінде.
Перші серйозні проблеми великої політики хрестоносців з’явилися в 1410 році, коли під стіни мальборського замку після Грюнвальдської битви підійшли переможні війська польського короля Владислава ІІ Ягели. Почалася тривала облога замку й міста. Було зруйновано значну частину будівель, замок теж сильно постраждав, але не здався. Польські війська зазнали невдачі, не по зубами їм виявився такий міцний горішок.
Новий Маґістр Генріх фон Плауен після підписання мирного договору в Торуні в 1411 році вирішив відновити фортецю та приготуватися до можливої нової атаки. Замок відновлюють, східний бік додатково посилюють. Як виявилося, ці заходи були дуже доречними.
Протягом тридцятирічної війни між Хрестоносцями та Польщею замок тримали в облозі кілька разів, а місто переходило до різних власників. Фортецю так і не вдалося зруйнувати. У 1457 році польський король Казимир Ягелончик викупив у найманих хрестоносців Мальборк та перетворив його не тільки в резиденцію польських королів, але й у військовий базис Королівської Пруссії. Мальборк став не лише однією з головних фортець країни, але й найбільшим арсеналом.
У кінці XVI століття укріплення замку модифікували. Під час польсько-шведських воєн Мальборк по кілька разів переходив до різних володарів. Польський гарнізон фортеці не був готовий до облоги, і в 1626 році шведський король Карл Густав захопив Мальборк. Шведи укріпляють замок, зводять бастіони (залишки видно і по сей день). Через кілька років було проведено ще одне посилення захисної міці: бастіони, зірки, редути стали на захист його стін.
Подальші зміни в укріпленнях Мальборка проводилися за вимогою політичного та економічного життя чергових його володарів. У кінці XVIII ст., після зміни військової доктрини, виявилося, що оборонна система замку вже застаріла та доволі таки поруйнована. Подальша руйнація відбулася після поділу Польщі (1772 рік), коли влада перейшла до рук прусської армії.
Ставлення Фрідріха ІІ до замку було відмічене прагматизмом. Настали важкі часи, які потім назовуть періодом прусських руйнацій: готичні склепіння зруйнують, палац перетворять у військові склади та казарми, багато споруд розберуть (у тому числі каплиці та ворота церкви св. Лаврентія). Через два роки господарі прийшли до такого стану, що довелося продати останню гармату, аби купити за ті гроші пожежний насос. Лише наполеонівській компанії вдалося перервати процес знищення Мальборка. Від попередньої фортеці залишилися лише зруйновані стіни, які захищали кілька сотень погано озброєних солдат.
Палітра зміни власників замку доволі строката: уже під час наполеонівських воєн Мальборк побував у руках французів (до 1813 року). Замку повернули статус фортеці, провели широку модернізацію системи укріплень, знесли кілька воріт та лазарет. Місто ж лежало в повоєнних руїнах, до нього французи ставилися недбало, акцентуючи увагу виключно на фортеці.
Настав наступний період, який історики називають «романтичною реставрацією». Після вигнання французів у замку почали збирати та виставляти колекції музейного характеру. Лише методичні архітектурно-археологічні дослідження Конрада Штейнбрехта дозволили провести обширну реставрацію всього замкового комплексу. В 1882-1921 роках на основі ескізів реставрували ті постнаполеонівські руїни. Гроші на відновлення поступали частково від лотерей (перша організована в 1886 році). Практично до 1944 року тривало відновлення Мальборка за ескізами Середньовіччя. На роботи довелося призупинити, наближався фронт...
Першого травня 1933 року над головною баштою Мальборку замайорів прапор Третього рейху. В замку влаштовували прийоми для високих посадовців нацизму. У 1941 році із вікон каплиці св. Діви Марії зняли вітражі, щоб вони не постраждали від повітряних атак. Однак найбільшої руйнації, маю сподівання, останньої на його віку, Мальборк зазнав у важкому 1945-му. Значних ушкоджень (до 50%) отримали східні секції замкового комплексу (головна башта та крило Середнього замку). Після війни пам’ятку архітектури відновили, а в 1960 році відкрили музей.
До списку світової спадщини ЮНЕСКО поталанило потрапити в 1997 році.
Нині 700-річний замок перетворено на музейний комплекс. У залах розміщуються предмети побуту, ювелірні вироби з бурштину, колекція старовинної зброї та обладунків; у підвалах проводяться концерти.
Замок Марієнбурґ-Мальборк - це відновлена копія Середньовіччя. Реставратори попрацювали відмінно - можна побачити справжній середньовічний лицарський замок практично таким, яким його бачили хоробрі хрестоносці.
Ось уже сім століть це твориво рук людських захоплює своєю величчю, багатством оборонних елементів, товщиною могутніх стін та сміливістю конструкційних рішень. Ой, варто сюди приїжджати, щоб поглянути на цю неймовірну пам’ятку майстерності середньовічних зодчих. ЮНЕСКО радить.
У 1226 році польський князь Конрад Мазовецький запросив до Польщі тевтонських лицарів із Венеції, щоби вони придушили агресивні племена язичників-пруссів. Лицарі покладений на них обов’язок виконали, але зажадали від князя дозволу оселитися на відвойованих землях.
На початку ХІІІ століття Мальбок проголосили столицею Тевтонського ордену - одного з наймогутніших держав на південному березі Балтики. Невдовзі виявилося, що замок для своєї ролі мало пристосований та недостатньо укріплений. Його прийнялися перебудовувати, оточили глибокими ровами та кількома рядами стін. До території фортеці відійшла каплиця св. Діви Марії, в якій хоронили великих Маґістрів.
У 1280 році на місці майбутнього Мальборка виник квадратний замок-монастир, який огороджувала така-сяка стіна з червоної цегли.
Замок хрестоносців став типовим зразком оборонної побудови на території переможеної Пруссії. З 1280 року в замку жив та працював комтур (замісник Маґістра), а з 1309 року там обладнали резиденцію для власне великих Маґістрів (до їх компетенції входила територіальна, кадрова та зовнішня політика Ордену).
Суворі часи Середньовіччя накладали строгі правила життя на мешканців замку - на хрестоносців. Молоді мужі вели аскетичний образ життя, жінкам входити до фортеці було суворо заборонено. Деколи ці заборони вдавалося долати. Приміром, одного разу потрібно було прийняти на роботу кухарку, і щоб обійти табу, довелося звернутися безпосередньо до папи в Рим. Понтифік погодився допустити феміну з умовою, що це буде дама, не молодша 60 років. Лицарі подумали і запросили до замку трьох дівчат, яким було по 20 років.
У XIV столітті вже можна було чітко виділити Високий замок (колишній монастир), Середній замок (там у палаці жив комтур та великий Маґістр, а колишній монастирський двір обріс житловими домами, трапезною, лазаретом) та передзамкове укріплення форбурґ. У зв’язку зі змінами функцій та ростом значення замку як центральної резиденції влади Ордену, сформувалась внутрішня забудова чотирьох крил Верхнього замку. У найстарішому значно розширили два інтер’єри - Зал Капітула та фортечну капелу. Біля останньої збудували високу дзвіницю для спостережень.
Розташування кімнат у замку було невипадковим. Внизу завжди розташовувалися приміщення адміністративного та оборонного значення. Покої лицарів - над ними або ще вище, щоб доступ в них не здався ворогу надто легким. Крім основних «гуртожитків» хрестоносців, було розбито сад із розами, створено водяний млин та споруджено камеру для допитів, де дошукувалися правди.
У покоях великих магістрів можна побачити вмуроване гарматне ядро. За легендою, таку пам’ять залишили після себе польсько-литовські війська під час облоги замку. Ядро залетіло до хоромів, коли там засідала військова рада і ледь не збило єдину колону, що підтримувала склепіння приміщення.
На підкорених хрестоносцями прусських землях Мальборк став головним політичним, господарським, воєнним та релігійним центром. До першої половини XV ст. він знаменувався як одна з головних баз Тевтонського ордену, місця ефектних бенкетів та турнірів (заманухи для лицарів із інших країн).
Невдовзі приступили до побудови важливої частини фортеці - Нижнього замку. На його території вибудували карван (зброярню), на зовнішньому дворі розташовувалися майстерні для відливу гармат, стайні та пивоварні. Як і належить військовій споруді, Передній замок був оснащений потужною системою оборонних стін із вбудованими у них в’їздними воротами. Далі за ними дороги вели почергово до Переднього, Середнього та Високого замку. Якщо гості приїздили з заходу, то повинні були проїхати 14 воріт, 4 розвідних мостів та 3 воріт з решітками.
У ті часи замок Мальборк був фортецею, яка могла витримати серйозний натиск ворога. Окремі її частини були посилені кільцями кам’яних стін у такий спосіб, щоб утворити щільну систему. Така укріплена твердиня вимагала й відповідного сильного та організованого гарнізону. Та велика кількість людей не завжди означала порядок. Куди дивилися тисячі очей при втечі литовського князя Кейстута із в’язниці прямісінько в серці Мальборської фортеці, у Високому замку? Та й зрад і витоку інформації було тут більше, ніж деінде.
Перші серйозні проблеми великої політики хрестоносців з’явилися в 1410 році, коли під стіни мальборського замку після Грюнвальдської битви підійшли переможні війська польського короля Владислава ІІ Ягели. Почалася тривала облога замку й міста. Було зруйновано значну частину будівель, замок теж сильно постраждав, але не здався. Польські війська зазнали невдачі, не по зубами їм виявився такий міцний горішок.
Новий Маґістр Генріх фон Плауен після підписання мирного договору в Торуні в 1411 році вирішив відновити фортецю та приготуватися до можливої нової атаки. Замок відновлюють, східний бік додатково посилюють. Як виявилося, ці заходи були дуже доречними.
Протягом тридцятирічної війни між Хрестоносцями та Польщею замок тримали в облозі кілька разів, а місто переходило до різних власників. Фортецю так і не вдалося зруйнувати. У 1457 році польський король Казимир Ягелончик викупив у найманих хрестоносців Мальборк та перетворив його не тільки в резиденцію польських королів, але й у військовий базис Королівської Пруссії. Мальборк став не лише однією з головних фортець країни, але й найбільшим арсеналом.
У кінці XVI століття укріплення замку модифікували. Під час польсько-шведських воєн Мальборк по кілька разів переходив до різних володарів. Польський гарнізон фортеці не був готовий до облоги, і в 1626 році шведський король Карл Густав захопив Мальборк. Шведи укріпляють замок, зводять бастіони (залишки видно і по сей день). Через кілька років було проведено ще одне посилення захисної міці: бастіони, зірки, редути стали на захист його стін.
Подальші зміни в укріпленнях Мальборка проводилися за вимогою політичного та економічного життя чергових його володарів. У кінці XVIII ст., після зміни військової доктрини, виявилося, що оборонна система замку вже застаріла та доволі таки поруйнована. Подальша руйнація відбулася після поділу Польщі (1772 рік), коли влада перейшла до рук прусської армії.
Ставлення Фрідріха ІІ до замку було відмічене прагматизмом. Настали важкі часи, які потім назовуть періодом прусських руйнацій: готичні склепіння зруйнують, палац перетворять у військові склади та казарми, багато споруд розберуть (у тому числі каплиці та ворота церкви св. Лаврентія). Через два роки господарі прийшли до такого стану, що довелося продати останню гармату, аби купити за ті гроші пожежний насос. Лише наполеонівській компанії вдалося перервати процес знищення Мальборка. Від попередньої фортеці залишилися лише зруйновані стіни, які захищали кілька сотень погано озброєних солдат.
Палітра зміни власників замку доволі строката: уже під час наполеонівських воєн Мальборк побував у руках французів (до 1813 року). Замку повернули статус фортеці, провели широку модернізацію системи укріплень, знесли кілька воріт та лазарет. Місто ж лежало в повоєнних руїнах, до нього французи ставилися недбало, акцентуючи увагу виключно на фортеці.
Настав наступний період, який історики називають «романтичною реставрацією». Після вигнання французів у замку почали збирати та виставляти колекції музейного характеру. Лише методичні архітектурно-археологічні дослідження Конрада Штейнбрехта дозволили провести обширну реставрацію всього замкового комплексу. В 1882-1921 роках на основі ескізів реставрували ті постнаполеонівські руїни. Гроші на відновлення поступали частково від лотерей (перша організована в 1886 році). Практично до 1944 року тривало відновлення Мальборка за ескізами Середньовіччя. На роботи довелося призупинити, наближався фронт...
Першого травня 1933 року над головною баштою Мальборку замайорів прапор Третього рейху. В замку влаштовували прийоми для високих посадовців нацизму. У 1941 році із вікон каплиці св. Діви Марії зняли вітражі, щоб вони не постраждали від повітряних атак. Однак найбільшої руйнації, маю сподівання, останньої на його віку, Мальборк зазнав у важкому 1945-му. Значних ушкоджень (до 50%) отримали східні секції замкового комплексу (головна башта та крило Середнього замку). Після війни пам’ятку архітектури відновили, а в 1960 році відкрили музей.
До списку світової спадщини ЮНЕСКО поталанило потрапити в 1997 році.
Нині 700-річний замок перетворено на музейний комплекс. У залах розміщуються предмети побуту, ювелірні вироби з бурштину, колекція старовинної зброї та обладунків; у підвалах проводяться концерти.
Замок Марієнбурґ-Мальборк - це відновлена копія Середньовіччя. Реставратори попрацювали відмінно - можна побачити справжній середньовічний лицарський замок практично таким, яким його бачили хоробрі хрестоносці.