дощ
я люблю, ні просто шаленію, від дощу. люблю повітря наповнене чимось неймовірним. люблю дивитися на перехожих, які як мурахи тікають з-під краплинок, люблю прогулюватися без парасольки під важкими крапями і вже просто не відчувати нічого крім вологи.
дощ це добре, кольори робляться такими, що їх хочеться поглинути крізь пори і вткнути собі десь поміж лопатки.
дощ наповнює мене радістю. вона підступає до горла і заважає дихати. вона розчиняє мене у собі, великими ковтками випиваю гарячий чай, щоб почати дихати - радість, надто сильна емоція, такаж як ненависть.
я люблю коли дощить.
дощ це добре, кольори робляться такими, що їх хочеться поглинути крізь пори і вткнути собі десь поміж лопатки.
дощ наповнює мене радістю. вона підступає до горла і заважає дихати. вона розчиняє мене у собі, великими ковтками випиваю гарячий чай, щоб почати дихати - радість, надто сильна емоція, такаж як ненависть.
я люблю коли дощить.