Тільки у Львові...Ч.16
Га? Кажете давно по Львові не гуляли?Та то ніц,аби тіко час і бажання,та й здоровля трохи і всьо буде- і Львів і гулянки і трохи того-сього чогось нового!
Ой що ж я по Львові находився,ой що ж я у Львові надивився...Фест звучит,нє? Шо,плагіят ? А спробуй докажи,як то єси світа правдонька-істина,а істина то величина таки стала,"константа" так сказать,туво же я процитував слова ж чужой співанки то так само,якби*м я гімна співав спозаранку,а мені сусідоньки мої кричали :"Фатить туво плагіятити чужі тексти на свій лад!"..Ая,так би*м і послухав-закривам в такім разі вуха долоньми,та й горлаю сибі далі,ней знают шо за стінов істинний патрійот жиє!
Але ми гет чисто відступилисі від первої теми,то мусимо ся повертати таки до Львова,покинувши іншим фільозофам і лігвістам тему плагіяту і патрійотизму..То вйо!
Десь неподалік від станції Підзамче ..
"Чому шукаєте живого між мертвими.."
Буває так -човгаєш собі вулицями-провулочками-дворами немов неприкаяний,шукаючи чогось..ні,не шукаючи конкретно абсолютно НІЧОГО,воно саме потрапляє на очі,ніби просячи щоб його побачили. Іноді "попсові" райони дивують якимось цікавим дріб*язком,якого не помічав проходячи поряд десяток разів.А буває й так,що певний об*єкт спочатку тобе абсолютно не цікавив,а вже наступного разу дивуєшся-і що ж йому бракує,чому б не зазнимкувати?
Пожежна частина на Підвальній (1899-1901рр.) / головне управління МНС Львівської обл.
Костел і монастир кармеліток босих початково були дерев'яні.Проект кам'яного костелу розроблений архітектором Джованні Баттистою Джизлені у 1642 р. За зразок послужив фасад храму Санта Сусанна в Римі. Будівництво почато 1644 р.(1642р.?) і тривало з перервами до 1692 р. Завершено завдяки фундації короля Яна III Собеського. Початково храм освячений як Костел Матері Божої з Лоретто.
Костел Стрітення Господнього. Вул.Винниченка,30
Храм Стрітення (Св.Духа).Фасад
Напр. XVIII ст. австрійська влада закрила костел і розмістила у ньому склад.
Повернули будівлю Римо-Католицькій церкві у 1842 р. Костел було наново посвячено Матері Божій Громничій (Стрітенню Господньому).
У XIX ст. в криптах поховано трьох львівських архієпископів РКЦ - Ф. Піштека, Л. Баранецького і Ф.- К. Вешхлейського.
Костел і монастир продовжували діяти до 1946 р., коли увесь комплекс був переданий військовим,а пізніше-у 1976 р. храм передано для влаштування експозиції обласному управлінню якості, метрології та стандартизації (нині це НДІ «Система»). В часи незалежності храм передано в користування УГКЦ.
2009 р. каплицю при храмі, передано в користування Римо-католицькій церкві. Нині в храмі проводяться богослужіння східного і західного обрядів.
Декор фасаду з скульптурами Йосифа і Терези
Палац римо-католицьких архиєпископів (1842-1844рр.)Фасад. Вул.Винниченка,32
Мальонько далі від паляцу архиєпископів заховавшись частково за брудно-рожевими мурами знаходиться єще одна святиня,- костел Св.Казимира,а тепер-ка храм Священномученика Климентія Шептицького.
Ще давно тому,в 17ст.,тутечки було засновано дерев'яний костел і монастир,які згоріли під час штурму загонами М.Кривоноса Високого замку (1648 р.).
Костел Св.Казимира(17т.).Фасад. Вул.Кривоноса,1
Храм.Профіль
Після того ділянка стояла в запустінні і допіру в 1656р., коли каштелян кам’янецький М. Бігановський зобачив,же має трошечки зайвих грошенят,-розпочали спорудження нового мурованого костелу. До північно-західної стіни споруди добудували монастирські корпуси, які, замикаючись по периметру, утворювали внутрішнє подвір’я.
Костел посвятили у 1664р. під іменем Св.Казимира.
Хрести у дворі храму
Хрести у дворі храму-2
Сто двайціть літ служили собі у храмі та й горя відносно не знали,але тутай у 1783 р. явилисі австріяки та й заборонила діяльність монастиря, а їх споруди разом із землями передали сестрам милосердя для утримання дитячого притулку-сиротинця, шпиталь яких був розташований на сусідній ділянці. Реформатів же перевели до Костелу Св. Михайла монастиря кармелітів босих.
Розп*яття
Один із експонатів всередині храму-музею
Шпиталь сестер милосердя під назвою св. Вінцента був закладений аби допомагати бідним хворим. До комплексу входили: 2 корпуси з приміщеннями самого шпиталю та каплиця “Святого таїнства”, яка їх з’єднувала, 3 господарських будинки і притулок для малозабезпечених. У 1879 р. відбулася реставрація головної споруди шпиталю, здійснена за проектом А.Каменобродського.Сиротинець та шпиталь св. Вінцента, ведені сестрами милосердя, функціонували до 1939 р.
У радянський час у приміщеннях сиротинця діяла трудова колонія для неповнолітніх дівчат, а у шпиталі св. Вінцента - школа міліції. Від 1980-х рр. весь комплекс Милосердя використовувався МВС СРСР, а відтак і цим же міністерством України.
Тильна сторона храму будівлі
Внутрішній двір
У 2007 р. костел передали УГКЦ під посвятою св. Климентія Шептицького. В корпусах монастиря реформатів і шпиталю милосердя розташований навчальний корпус Львівського державного університету внутрішніх справ,а храм виконує роль церкви-музею сакрального мистецтва Львівської архиєпархії УГКЦ, скарбниці перлин народного мистецтва - колекції “Студіону”, яка нараховує понад 5 тис. витворів сакрального мистецтва. Тут почергово експонують предмети цієї колекції - старовинні ікони, хрести..
Фото
Порохова вежа / будинок архітектора (1554-1556рр.;1973р.).Фасад.Вул.Підвальна,4
А ми собі спускаємося у сквер "На Валах",відки файнютко видно і пляц з Федоровим і Успенську з вежею Корнякта і книжну торговицю,а в самому сквері притаїлась одна-єдина, збережена з кількох десятків потужних захисних веж-брам-бастіонів,- Порохова вежа.
То була найпотужніша вежа, бо з цього боку під мурами міста часто зʼявлялися зайди зі Сходу - товщина мурів становить 2,5-3 м.,а зведена вона з каміння старого Міського арсеналу. Вежа стоїть на земляних валах, які залишилися із давніх часів, а у XIX ст. на них облаштували парк, який назвали Губернаторськими валами(тепер -сквер "На Валах"), бо неподалік розмітилася резиденція австрійського намісника Галичини.
Фортифікаційна споруда.Профіль
Вид на Домініканський собор та Королівський арсенал
Порохова вежа входила в зовнішню систему оборони середньовічного міста, що складалася з валів і розташованих на них веж. В мирний час служила для зберігання зерна. Вежа зведена з неотесаного каменю, чотириповерхова, напівкругла («підковоподібна») в плані,стіни прорізані бійницями. Накрита черепичним гостроверхим дахом.
Порохова вежа.Тил
Після проведеної впродовж 1954 - 1956 рр.реконструкції, у приміщенні Порохової вежі розміщується Будинок Архітектора.При вході встановлено дві скульптури левів з білого мармуру XIX ст.,привезені медичною службою військової частини радянської армії з Австрії як трофей. Початково знаходились у подвір'ї військового шпиталю на вул. Лисенка.
Також у споруді Порохової вежі відкрито однойменний тематичний ресторан.
Будиночок у гаю
Дзвіниця
Далі тримаємо курс на скансен.Вельми файний парк із купою дерев*яних архітектурних цікавинок,-гайда до Шевченківського гаю!
Ніц такого нового вам не повім,так як вже якось давно-давно тому писав про той музей архітектури та побуту( отуво можна подивитисі на тотой опис),то напишу тілько про їден відносно новий гекспонат-деревляний костелик зо села Язлівчик Бродівського району.
Михайлівська церква (1863р.) з с.Тисовець
Каплиця-костел (1936-1937рр.;1933р.?).Фасад
Як видимо,-доля буває милосердна,в даному випадку такий собі "фартовий білет" у вигляді перевезення та реставрації вона подарила римо-католицькій каплиці-костелику з с.Язлівчик.Бо був би тому храму,тій унікальній пам*ятці,тому модерновому диву,якому нема анальогів в Україні,був би йому як то кажут "гаплик"..
Інтер*єр каплиці
Дерев*яний вівтар(1936р.)
Після Другої світової війни костелик не використовувався за призначенням - тут був склад, потім архів, що призвело до часткової руйнації споруди.В роки незалежності він стояв пусткою, а у 2002 р. був пошкоджений - трактор, що працював поблизу, випадково зачепив нижню частину громовідводу, потягнув його разом з вежею і звалив її на землю. В подальші роки споруда дійшла до стану повного занепаду. Знайти кошти на реставрацію не вдавалося, тим більше, що офіційно костел не мав статусу пам'ятки архітектури ..
Храм із вікнами-ілюмінаторами
Фото
Але таки одна грунтовна спроба відновити храм таки була,- у 2009р.в рамках соціальної акції, започаткованої торговою маркою Pinotex (Akzo Nobel) спільно з громадським партнером, проектом "Дерев'яні храми України", було виконано консерваційні роботи на зимовий період, а навесні 2010 р. повинен був розпочатись перший етап реставрації.Та не розпочався..
Відреставрований храм купається в променях сонця
Храм Св.Параскеви (1822р.) з с.Стоянів
У 2010 р. було складено кошторис на архітектурну та інженерно-технологічну частини реставраціїкаплиці у Язлівчику, але виявилося що деревина костелу сильно уражена грибком, що значно здорожчувало реставрацію, тому компанія відмовилась від робіт.
А навесні 2012 р. з’явилась інформація про наміри професорки «Гданської політехніки» Р. Цєльонтковської перенести костел до Львівського музею народної архітектури та побуту «Шевченківський гай», про що ніби то й сам директор музею навіть не був поінформований,- це підняли галас представники Українського товариства охорони пам'яток історії і культури та члени ICOMOS та активісти..
Церква Параскеви з дзвіницею
"Кривавий" інтер*єр - ефект проникнення сонячних променів через червоні вікна
Та все закінчилось так,як зрештою закінчилось,- в лютому 2013 р. стало відомо, що "Шевченківський гай" уклав угоду з польською стороною про співпрацю, і костел розмістять у музеї.Польський уряд виділив 500 тис. злотих, і фахівці Гданської політехніки у 2012р. взялися розбирати і перевозити пам’ятку до львівського скансена.
Протягом літа 2013-го р.костел збирали на території Шевченківського гаю. За літо встигли відбудувати майже всю конструкцію. Половину дерева довелося замінити на нове. Потім поклали гонт...
Костелик встановили на кордоні етнозон «Львівщина» і «Волинь».
Фото
Ой що ж я по Львові находився,ой що ж я у Львові надивився...Фест звучит,нє? Шо,плагіят ? А спробуй докажи,як то єси світа правдонька-істина,а істина то величина таки стала,"константа" так сказать,туво же я процитував слова ж чужой співанки то так само,якби*м я гімна співав спозаранку,а мені сусідоньки мої кричали :"Фатить туво плагіятити чужі тексти на свій лад!"..Ая,так би*м і послухав-закривам в такім разі вуха долоньми,та й горлаю сибі далі,ней знают шо за стінов істинний патрійот жиє!
Але ми гет чисто відступилисі від первої теми,то мусимо ся повертати таки до Львова,покинувши іншим фільозофам і лігвістам тему плагіяту і патрійотизму..То вйо!
Десь неподалік від станції Підзамче ..
"Чому шукаєте живого між мертвими.."
Буває так -човгаєш собі вулицями-провулочками-дворами немов неприкаяний,шукаючи чогось..ні,не шукаючи конкретно абсолютно НІЧОГО,воно саме потрапляє на очі,ніби просячи щоб його побачили. Іноді "попсові" райони дивують якимось цікавим дріб*язком,якого не помічав проходячи поряд десяток разів.А буває й так,що певний об*єкт спочатку тобе абсолютно не цікавив,а вже наступного разу дивуєшся-і що ж йому бракує,чому б не зазнимкувати?
Пожежна частина на Підвальній (1899-1901рр.) / головне управління МНС Львівської обл.
Костел і монастир кармеліток босих початково були дерев'яні.Проект кам'яного костелу розроблений архітектором Джованні Баттистою Джизлені у 1642 р. За зразок послужив фасад храму Санта Сусанна в Римі. Будівництво почато 1644 р.(1642р.?) і тривало з перервами до 1692 р. Завершено завдяки фундації короля Яна III Собеського. Початково храм освячений як Костел Матері Божої з Лоретто.
Костел Стрітення Господнього. Вул.Винниченка,30
Храм Стрітення (Св.Духа).Фасад
Напр. XVIII ст. австрійська влада закрила костел і розмістила у ньому склад.
Повернули будівлю Римо-Католицькій церкві у 1842 р. Костел було наново посвячено Матері Божій Громничій (Стрітенню Господньому).
У XIX ст. в криптах поховано трьох львівських архієпископів РКЦ - Ф. Піштека, Л. Баранецького і Ф.- К. Вешхлейського.
Костел і монастир продовжували діяти до 1946 р., коли увесь комплекс був переданий військовим,а пізніше-у 1976 р. храм передано для влаштування експозиції обласному управлінню якості, метрології та стандартизації (нині це НДІ «Система»). В часи незалежності храм передано в користування УГКЦ.
2009 р. каплицю при храмі, передано в користування Римо-католицькій церкві. Нині в храмі проводяться богослужіння східного і західного обрядів.
Декор фасаду з скульптурами Йосифа і Терези
Палац римо-католицьких архиєпископів (1842-1844рр.)Фасад. Вул.Винниченка,32
Мальонько далі від паляцу архиєпископів заховавшись частково за брудно-рожевими мурами знаходиться єще одна святиня,- костел Св.Казимира,а тепер-ка храм Священномученика Климентія Шептицького.
Ще давно тому,в 17ст.,тутечки було засновано дерев'яний костел і монастир,які згоріли під час штурму загонами М.Кривоноса Високого замку (1648 р.).
Костел Св.Казимира(17т.).Фасад. Вул.Кривоноса,1
Храм.Профіль
Після того ділянка стояла в запустінні і допіру в 1656р., коли каштелян кам’янецький М. Бігановський зобачив,же має трошечки зайвих грошенят,-розпочали спорудження нового мурованого костелу. До північно-західної стіни споруди добудували монастирські корпуси, які, замикаючись по периметру, утворювали внутрішнє подвір’я.
Костел посвятили у 1664р. під іменем Св.Казимира.
Хрести у дворі храму
Хрести у дворі храму-2
Сто двайціть літ служили собі у храмі та й горя відносно не знали,але тутай у 1783 р. явилисі австріяки та й заборонила діяльність монастиря, а їх споруди разом із землями передали сестрам милосердя для утримання дитячого притулку-сиротинця, шпиталь яких був розташований на сусідній ділянці. Реформатів же перевели до Костелу Св. Михайла монастиря кармелітів босих.
Розп*яття
Один із експонатів всередині храму-музею
Шпиталь сестер милосердя під назвою св. Вінцента був закладений аби допомагати бідним хворим. До комплексу входили: 2 корпуси з приміщеннями самого шпиталю та каплиця “Святого таїнства”, яка їх з’єднувала, 3 господарських будинки і притулок для малозабезпечених. У 1879 р. відбулася реставрація головної споруди шпиталю, здійснена за проектом А.Каменобродського.Сиротинець та шпиталь св. Вінцента, ведені сестрами милосердя, функціонували до 1939 р.
У радянський час у приміщеннях сиротинця діяла трудова колонія для неповнолітніх дівчат, а у шпиталі св. Вінцента - школа міліції. Від 1980-х рр. весь комплекс Милосердя використовувався МВС СРСР, а відтак і цим же міністерством України.
Тильна сторона храму будівлі
Внутрішній двір
У 2007 р. костел передали УГКЦ під посвятою св. Климентія Шептицького. В корпусах монастиря реформатів і шпиталю милосердя розташований навчальний корпус Львівського державного університету внутрішніх справ,а храм виконує роль церкви-музею сакрального мистецтва Львівської архиєпархії УГКЦ, скарбниці перлин народного мистецтва - колекції “Студіону”, яка нараховує понад 5 тис. витворів сакрального мистецтва. Тут почергово експонують предмети цієї колекції - старовинні ікони, хрести..
Фото
Порохова вежа / будинок архітектора (1554-1556рр.;1973р.).Фасад.Вул.Підвальна,4
А ми собі спускаємося у сквер "На Валах",відки файнютко видно і пляц з Федоровим і Успенську з вежею Корнякта і книжну торговицю,а в самому сквері притаїлась одна-єдина, збережена з кількох десятків потужних захисних веж-брам-бастіонів,- Порохова вежа.
То була найпотужніша вежа, бо з цього боку під мурами міста часто зʼявлялися зайди зі Сходу - товщина мурів становить 2,5-3 м.,а зведена вона з каміння старого Міського арсеналу. Вежа стоїть на земляних валах, які залишилися із давніх часів, а у XIX ст. на них облаштували парк, який назвали Губернаторськими валами(тепер -сквер "На Валах"), бо неподалік розмітилася резиденція австрійського намісника Галичини.
Фортифікаційна споруда.Профіль
Вид на Домініканський собор та Королівський арсенал
Порохова вежа входила в зовнішню систему оборони середньовічного міста, що складалася з валів і розташованих на них веж. В мирний час служила для зберігання зерна. Вежа зведена з неотесаного каменю, чотириповерхова, напівкругла («підковоподібна») в плані,стіни прорізані бійницями. Накрита черепичним гостроверхим дахом.
Порохова вежа.Тил
Після проведеної впродовж 1954 - 1956 рр.реконструкції, у приміщенні Порохової вежі розміщується Будинок Архітектора.При вході встановлено дві скульптури левів з білого мармуру XIX ст.,привезені медичною службою військової частини радянської армії з Австрії як трофей. Початково знаходились у подвір'ї військового шпиталю на вул. Лисенка.
Також у споруді Порохової вежі відкрито однойменний тематичний ресторан.
Будиночок у гаю
Дзвіниця
Далі тримаємо курс на скансен.Вельми файний парк із купою дерев*яних архітектурних цікавинок,-гайда до Шевченківського гаю!
Ніц такого нового вам не повім,так як вже якось давно-давно тому писав про той музей архітектури та побуту( отуво можна подивитисі на тотой опис),то напишу тілько про їден відносно новий гекспонат-деревляний костелик зо села Язлівчик Бродівського району.
Михайлівська церква (1863р.) з с.Тисовець
Каплиця-костел (1936-1937рр.;1933р.?).Фасад
Як видимо,-доля буває милосердна,в даному випадку такий собі "фартовий білет" у вигляді перевезення та реставрації вона подарила римо-католицькій каплиці-костелику з с.Язлівчик.Бо був би тому храму,тій унікальній пам*ятці,тому модерновому диву,якому нема анальогів в Україні,був би йому як то кажут "гаплик"..
Інтер*єр каплиці
Дерев*яний вівтар(1936р.)
Після Другої світової війни костелик не використовувався за призначенням - тут був склад, потім архів, що призвело до часткової руйнації споруди.В роки незалежності він стояв пусткою, а у 2002 р. був пошкоджений - трактор, що працював поблизу, випадково зачепив нижню частину громовідводу, потягнув його разом з вежею і звалив її на землю. В подальші роки споруда дійшла до стану повного занепаду. Знайти кошти на реставрацію не вдавалося, тим більше, що офіційно костел не мав статусу пам'ятки архітектури ..
Храм із вікнами-ілюмінаторами
Фото
Але таки одна грунтовна спроба відновити храм таки була,- у 2009р.в рамках соціальної акції, започаткованої торговою маркою Pinotex (Akzo Nobel) спільно з громадським партнером, проектом "Дерев'яні храми України", було виконано консерваційні роботи на зимовий період, а навесні 2010 р. повинен був розпочатись перший етап реставрації.Та не розпочався..
Відреставрований храм купається в променях сонця
Храм Св.Параскеви (1822р.) з с.Стоянів
У 2010 р. було складено кошторис на архітектурну та інженерно-технологічну частини реставраціїкаплиці у Язлівчику, але виявилося що деревина костелу сильно уражена грибком, що значно здорожчувало реставрацію, тому компанія відмовилась від робіт.
А навесні 2012 р. з’явилась інформація про наміри професорки «Гданської політехніки» Р. Цєльонтковської перенести костел до Львівського музею народної архітектури та побуту «Шевченківський гай», про що ніби то й сам директор музею навіть не був поінформований,- це підняли галас представники Українського товариства охорони пам'яток історії і культури та члени ICOMOS та активісти..
Церква Параскеви з дзвіницею
"Кривавий" інтер*єр - ефект проникнення сонячних променів через червоні вікна
Та все закінчилось так,як зрештою закінчилось,- в лютому 2013 р. стало відомо, що "Шевченківський гай" уклав угоду з польською стороною про співпрацю, і костел розмістять у музеї.Польський уряд виділив 500 тис. злотих, і фахівці Гданської політехніки у 2012р. взялися розбирати і перевозити пам’ятку до львівського скансена.
Протягом літа 2013-го р.костел збирали на території Шевченківського гаю. За літо встигли відбудувати майже всю конструкцію. Половину дерева довелося замінити на нове. Потім поклали гонт...
Костелик встановили на кордоні етнозон «Львівщина» і «Волинь».
Фото