Літній виїзд. День 1.Ч.3: Розгадів-Краснопуща-Урмань-Надрічне
Позаду залишились Поморяни,попереду чекали Бережани,а я милувався тим,що знаходилось поміж цими двома населеними пунктами.
Розгадів-село Зборівського району,знаходиться за 4 км. від Поморян в сторону Бережан.Перша згадка про село датується 1494р.З цікавого у селі-деревяний храм Св.Параскеви.
Про першу церкву в селі відомо, що вона і цвинтар були в місцевості «За хрестом». Документи свідчать, що деревяна церква з 1696 р. проіснувала в селі до 1910 р. Кажуть, тоді будівлю розібрали і перевезли до с. Йосипівка(за іншою інформацією храм в с.Йосипівка перевезли з с.Годів). Мешканці Розгадова вже мали збудований новий храм, який існує сьогодні. Будівництво розпочали в 1908 р. Майстром був М. Дидик.
Церква Св.Параскеви
Освятили храм в 1911 р. З візитацією тут побував митрополит Андрей Шептицький. В 1928 р. церква ремонтована після пошкоджень в Першій світовій війні. В радянський час постійно діюча. Церква і деревяна триярусна дзвіниця тотально відновлені греко-католицькою громадою (стіни оббили гонтами, замінили двері, вікна і т.д.), адже в 2010 р. провели велике святкування століття церкви. Хрещата в плані, має три верхи, яскраву зовнішність, розташована на схилі з початку села (якщо їхати зі сторони Поморян).
Храм при дорозі
Краснопуща-село Бережанського району,розташоване на правому березі річки Золота Липа.Перша писемна згадка про село відноситься до 1589р. У 19ст. Краснопуща була відома як один із релігійних центрів краю завдяки Краснопущанському монастирю отців василіан,- тут до 1947р.щороку проводились відпусти.
Монастир / психоневрологічний інтернат
Монастир був заснований 1664 р. монахами Варламом і Теодозієм з дозволу та благословення львівського владики, єпископа Атанасія Желиборського. Землю надав і був фундатором монастиря та церкви коронний хорунжий Ян Собєскі (Собеський, майбутній король). Комплекс підтримував зв'язки з монастирями в Уневі, Крехові. У різні часи належав до Поморянського, Нараївського, Зборівського деканатів УГКЦ.
Храм Різдва Івана Хрестителя
Монастирські будівлі перебудовані у 1756 р.(став мурованим). Український церковний маляр і різьбар Січинський Теодосій брав участь у виготовленні іконостасу у церкві монастиря.
Монастир отців василіан
У 1946 р.монастир був відібраний радянською владою у василіян. Спочатку слугував геріатричним будинком, з 1979 р.- психоневрологічний інтернат. Внутрішній простір монастирського храму роздідили на 2 поверхи: на І-му була їдальня, на 2-му - клуб для підопічних, у святилищі, замість вівтаря - кухня. Василіяни зараз мають у власності храм (ліве крило будівлі), частину монастиря (праве крило).
Корпус-келії
Урмань.Перша писемна згадка про село датується 1385р. У селі є цікавий деревяний храм Св.апостолів Петра і Павла,побудований 1688р.
Церква Св.апостолів Петра і Павла
Виявляється, деревяна церквочка не місцева, адже в 1777 р. розібрану будівлю купили в одному з сіл, яке сьогодні розташоване на території Івано-Франківської обл., перевезли дерево до Урмані і зібрали на схилі над селом. Церкву відремонтували в кінці ХІХ ст. - тоді з північного боку вівтаря добудували ризницю.
Новий храм-сусід старого
У 1930-их рр. громада Урмані почала будувати нову муровану церкву. Стару, деревяну церкву акуратно переміщають в сторону, а на її місці починають заливати фундамент. Надворі тривожний 1939 р. Фундамент церкви посвятили, але далі працювати не дала Друга світова війна.
Мурований храм (1992р.)
Лише в кін. 1980-х рр. селяни взялися продовжувати будувати новий храм, який закінчили в 1992 р. Після його посвяти греко-католицькою громадою, стара церква, яку в радянський час записали до пам'яток архітектури національного значення,стала людям не потрібна.
Деревяний старожил
Біля церкви є деревяна дзвіниця, а на північ простягається цвинтар.
Церква.Профіль
Дзвіниця
А ще біля села розкинувся величезний став...А навколо тиша і шикарні краєвиди...
Мурований храм
У селі споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967р.), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини, насипано символічну могилу Борцям за волю України, каплицю з фігурою Божої Матері (2007р.).
ЗОШ
Працюють ЗОШ 1-2 ступенів, клуб, бібліотека, дільнична лікарня, відділення зв'язку, торгівельний заклад.
Фото
Став на р.Золота Липа
Надрічне(до 1946р.-Дрищів)-село Бережанського району,перша письмова згадка про яке датується 1420р.тоді ж надано магдебурзьке право.
Церква Св.Миколи.Фасад
На сьогоднішній день у Надрічному є три храми - деревяна церква Св. Миколая (1777 р.), нова мурована церква св. Йосафата (2000 р.) і покинутий костел (1914 р.).
Два храми...
Є дві легенди про те, як деревяна церква опинилася в селі: перша з них розповідає, що мешканці села в 1777 р. купили церкву в орендарів-євреїв з містечка Рогатин і відразу перезли до Надрічного. Будівлю зібрали, очевидно, на місці попередньої деревяної церкви. Друга легенда трохи містична. Церкву в розібраному вигляді везли в якесь село на території теперішньої Львівської обл. В Надрічному, на схилі гори воли, які тягнули дерево, зупинилися і далі не рухалися. Люди сприйняли це як знак з неба і вирішили залишити церкву в селі і поставити на тому місці.
Новий храм та образи святих на плитці(!)
Рік будівництва храму "1777" вирізьблений на одному з брусів зрубу.
Дзвіниця
Тризрубна одноверха церква була парафіяльною (до неї налажала філіальна церква з Урмані). Вхідну частину будівлі змінили, коли розбудували і надбудували присінок. Радянська влада в липні 1964 р. примусово закрила церкву. Святиню не використовували за прямим призначенням до початку 1989 р. Тоді громаді УГКЦ віддали в користування церкву, в якій 30 квітня 1989 р., після ремонту, провели перше богослужіння.
Храм.Тил
Стара будівля фізично не могла вмістити всіх парафіян, тому громада почала будівництво нової церкви Святого Йосафата, яку освятили в 2000 р.
Церква Св.Миколая.Профіль
За церквою знаходиться цвинтар.
Фото
Щодо костелу який знаходиться в центрі села, на узбіччі центральної дороги, над річковою долиною,то інформації про нього фактично немає.
Готичний костел з дзвіницею
За однією з версій костел збудовано в 1914 р., як громадську каплицю католицької громади. В 1881 р. в описі села з польського словника про костел не згадується, а написано, що 101 католик села відвідують службу у сусідньому селі Біще.
Костел із сигнатуркою
Архітектурий стиль костелу дуже схожий на костел в Полянах (село Золочівського р-ну). Отже, знову ж таки, можна припустити, що і цей костел збудував відомий львівський архітектор Юліан Захаревич. Костел закинутий. В середині, куди можна потрапити через пролом у вівтарній частині, пустка і вологість. Та будівельний матеріал, що лежить поблизу храму свідчить про те, що храм відновлюватимуть(?).
Дзвіниця
Стеля та дах ще зберезлася, що дає можливість без значних затрат відновити споруду. Неподалік костелу знаходиться дзвінниця збудована також з цегли.
Костел.Профіль
Розгадів-село Зборівського району,знаходиться за 4 км. від Поморян в сторону Бережан.Перша згадка про село датується 1494р.З цікавого у селі-деревяний храм Св.Параскеви.
Про першу церкву в селі відомо, що вона і цвинтар були в місцевості «За хрестом». Документи свідчать, що деревяна церква з 1696 р. проіснувала в селі до 1910 р. Кажуть, тоді будівлю розібрали і перевезли до с. Йосипівка(за іншою інформацією храм в с.Йосипівка перевезли з с.Годів). Мешканці Розгадова вже мали збудований новий храм, який існує сьогодні. Будівництво розпочали в 1908 р. Майстром був М. Дидик.
Церква Св.Параскеви
Освятили храм в 1911 р. З візитацією тут побував митрополит Андрей Шептицький. В 1928 р. церква ремонтована після пошкоджень в Першій світовій війні. В радянський час постійно діюча. Церква і деревяна триярусна дзвіниця тотально відновлені греко-католицькою громадою (стіни оббили гонтами, замінили двері, вікна і т.д.), адже в 2010 р. провели велике святкування століття церкви. Хрещата в плані, має три верхи, яскраву зовнішність, розташована на схилі з початку села (якщо їхати зі сторони Поморян).
Храм при дорозі
Краснопуща-село Бережанського району,розташоване на правому березі річки Золота Липа.Перша писемна згадка про село відноситься до 1589р. У 19ст. Краснопуща була відома як один із релігійних центрів краю завдяки Краснопущанському монастирю отців василіан,- тут до 1947р.щороку проводились відпусти.
Монастир / психоневрологічний інтернат
Монастир був заснований 1664 р. монахами Варламом і Теодозієм з дозволу та благословення львівського владики, єпископа Атанасія Желиборського. Землю надав і був фундатором монастиря та церкви коронний хорунжий Ян Собєскі (Собеський, майбутній король). Комплекс підтримував зв'язки з монастирями в Уневі, Крехові. У різні часи належав до Поморянського, Нараївського, Зборівського деканатів УГКЦ.
Храм Різдва Івана Хрестителя
Монастирські будівлі перебудовані у 1756 р.(став мурованим). Український церковний маляр і різьбар Січинський Теодосій брав участь у виготовленні іконостасу у церкві монастиря.
Монастир отців василіан
У 1946 р.монастир був відібраний радянською владою у василіян. Спочатку слугував геріатричним будинком, з 1979 р.- психоневрологічний інтернат. Внутрішній простір монастирського храму роздідили на 2 поверхи: на І-му була їдальня, на 2-му - клуб для підопічних, у святилищі, замість вівтаря - кухня. Василіяни зараз мають у власності храм (ліве крило будівлі), частину монастиря (праве крило).
Корпус-келії
Урмань.Перша писемна згадка про село датується 1385р. У селі є цікавий деревяний храм Св.апостолів Петра і Павла,побудований 1688р.
Церква Св.апостолів Петра і Павла
Виявляється, деревяна церквочка не місцева, адже в 1777 р. розібрану будівлю купили в одному з сіл, яке сьогодні розташоване на території Івано-Франківської обл., перевезли дерево до Урмані і зібрали на схилі над селом. Церкву відремонтували в кінці ХІХ ст. - тоді з північного боку вівтаря добудували ризницю.
Новий храм-сусід старого
У 1930-их рр. громада Урмані почала будувати нову муровану церкву. Стару, деревяну церкву акуратно переміщають в сторону, а на її місці починають заливати фундамент. Надворі тривожний 1939 р. Фундамент церкви посвятили, але далі працювати не дала Друга світова війна.
Мурований храм (1992р.)
Лише в кін. 1980-х рр. селяни взялися продовжувати будувати новий храм, який закінчили в 1992 р. Після його посвяти греко-католицькою громадою, стара церква, яку в радянський час записали до пам'яток архітектури національного значення,стала людям не потрібна.
Деревяний старожил
Біля церкви є деревяна дзвіниця, а на північ простягається цвинтар.
Церква.Профіль
Дзвіниця
А ще біля села розкинувся величезний став...А навколо тиша і шикарні краєвиди...
Мурований храм
У селі споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967р.), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини, насипано символічну могилу Борцям за волю України, каплицю з фігурою Божої Матері (2007р.).
ЗОШ
Працюють ЗОШ 1-2 ступенів, клуб, бібліотека, дільнична лікарня, відділення зв'язку, торгівельний заклад.
Фото
Став на р.Золота Липа
Надрічне(до 1946р.-Дрищів)-село Бережанського району,перша письмова згадка про яке датується 1420р.тоді ж надано магдебурзьке право.
Церква Св.Миколи.Фасад
На сьогоднішній день у Надрічному є три храми - деревяна церква Св. Миколая (1777 р.), нова мурована церква св. Йосафата (2000 р.) і покинутий костел (1914 р.).
Два храми...
Є дві легенди про те, як деревяна церква опинилася в селі: перша з них розповідає, що мешканці села в 1777 р. купили церкву в орендарів-євреїв з містечка Рогатин і відразу перезли до Надрічного. Будівлю зібрали, очевидно, на місці попередньої деревяної церкви. Друга легенда трохи містична. Церкву в розібраному вигляді везли в якесь село на території теперішньої Львівської обл. В Надрічному, на схилі гори воли, які тягнули дерево, зупинилися і далі не рухалися. Люди сприйняли це як знак з неба і вирішили залишити церкву в селі і поставити на тому місці.
Новий храм та образи святих на плитці(!)
Рік будівництва храму "1777" вирізьблений на одному з брусів зрубу.
Дзвіниця
Тризрубна одноверха церква була парафіяльною (до неї налажала філіальна церква з Урмані). Вхідну частину будівлі змінили, коли розбудували і надбудували присінок. Радянська влада в липні 1964 р. примусово закрила церкву. Святиню не використовували за прямим призначенням до початку 1989 р. Тоді громаді УГКЦ віддали в користування церкву, в якій 30 квітня 1989 р., після ремонту, провели перше богослужіння.
Храм.Тил
Стара будівля фізично не могла вмістити всіх парафіян, тому громада почала будівництво нової церкви Святого Йосафата, яку освятили в 2000 р.
Церква Св.Миколая.Профіль
За церквою знаходиться цвинтар.
Фото
Щодо костелу який знаходиться в центрі села, на узбіччі центральної дороги, над річковою долиною,то інформації про нього фактично немає.
Готичний костел з дзвіницею
За однією з версій костел збудовано в 1914 р., як громадську каплицю католицької громади. В 1881 р. в описі села з польського словника про костел не згадується, а написано, що 101 католик села відвідують службу у сусідньому селі Біще.
Костел із сигнатуркою
Архітектурий стиль костелу дуже схожий на костел в Полянах (село Золочівського р-ну). Отже, знову ж таки, можна припустити, що і цей костел збудував відомий львівський архітектор Юліан Захаревич. Костел закинутий. В середині, куди можна потрапити через пролом у вівтарній частині, пустка і вологість. Та будівельний матеріал, що лежить поблизу храму свідчить про те, що храм відновлюватимуть(?).
Дзвіниця
Стеля та дах ще зберезлася, що дає можливість без значних затрат відновити споруду. Неподалік костелу знаходиться дзвінниця збудована також з цегли.
Костел.Профіль