Літній виїзд. День 1.Ч.2: Поморяни
Ще декілька років тому,побачивши на сайтах жалюгідний стан Поморянського замку,думав,-чи встигну поїхати туди,щоб хоча б щось застати..Сумнівався,все якось дорога не лягала до Поморян.Під час цієї поїздки вирішив будь-що включити це містечко у свій маршрут.
В давнину р. Золота Липа, починаючи від с. Коропець до м. Бережани, була одним великим ставом і виглядала, наче море; тому поселення, що виросло над ним отримало назву Поморяни.Є ще одне пояснення назви Поморяни: у давнину повелення навістив "помор", від якого померло багато людей. Доступ до Поморян був дуже важкий: води, стави, мочари і великі ліси давали запоруку спокійнішого життя. Околиці Поморян не надавалися на воєнні дії, проте були придатні для господарства.
Храм Св.Трійці (1889р.).Фасад
Поселення, де зараз є містечко Поморяни, виникло у давнину, вже в XIV ст. тут існував замок українських шляхтичів Свинок, що його побудував Микола Свинка, який отримав велику ділянку землі від короля Казимира над Золотою Липою. За "Поморянською Хронікою", першими жителями Поморян були 32 українські родини і дві єврейські.
Церква Св.Трійці.Профіль
Найдавніше поселення, що його історики називають «старим містом», займало ледве 100 морґ і в площі оточене з усіх сторін високим чотирикутним валом. Міські будинки були розташовані в середині клина між Золотою Липою і Махнівкою. Посередині цього простору є велика прямокутна площа-ринок, на якій побудовано ратушу з триповерховою вежею і одноповерховою забудовою.
Хрест на території храму
З цієї площі вели дороги на північ - на Зарудку, на захід - на Загребелля і на схід - на Підзамче, де вони розходилися: одна до Кального, а друга до Розгадова. Чотирикутна площа ринку була забудована будинками, при східнім виході з ринку був кам'яний римо-католицький костел, а в північно-східній частині ринку - велика мурована божниця.
Старий хрест на фоні храму
В кінці 15 ст. маєтність перейшла до Жигмунта Сєнинського і була в руках цього роду до 1619-1620 рр., коли ці землі купив Якуб Собєський, батько майбутнього короля Польщі.
Церква (1889р.)
Якуб Собєський сприяв розвитку міста, поновив Магдебурзьке право, заклав костел і церкву, заснував притулок для убогих і старців. Після смерті Якуба Собєського замок перейшов у власність його дружини Теофілії, а вже від неї і син, звитяжець під Віднем Ян ІІІ, хазяйнує у цих землях. Навколо міста було насипано вали і викопано рови, направлені замкові мури.
Церква Собору Пресвятої Богородиці
З 1740 р. Поморяни були власністю Радзивілів. 1789 р. перейшли у власність Прушинських.
Дзвіниця храму Собору Пресвятої Богородиці
Декілька слів про одну з памяток містечка-деревяну церкву Собору Пресвятої Богородиці.
Дерев'яний храм-попередник на цьому місці стояв здавна. Його свого часу відбудовував батько Яна ІІІ Якуб Собєський - разом з усім поруйнованим ворогами містечком. Святиня згоріла в пожежі 1672 р.Її було відбудовано у 1674 р. за священика Шашкевича.
Ікона на полотні
Стара церквиця була замала для Поморян, що зростали, тож в 1690 р. стареньку замінили більшою, нині існуючою церквою. Теж дерев'яною - з тесаного дуба.За місцевою легендою, її звели козаки з загонів Максима Кривоноса і полковника Морозенка, коли йшли в 1648 р. походом на Львів.
Святі на камені
В поморянців існувало переконання, що Покров Святої Богородиці не раз рятував місто від нещасть і тому всі молилися до заступниці покровительки Поморян, якої ікона, дарунок козаків, була на престолі «Горішньої церкви», як її називають у Поморянах."Горішня"- бо стоїть на горбку.
Храм.Тильна сторона
У 1718 р. нижче від «Горішньої церкви» збудовали нову церкву, однобанну, з двома вежами, на дзвіниці було 6 дзвонів. За розпорядженням Золочівского староства від 7 лютого 1878 р., церкву Св. Трійці закрили. Було вирішено будувати нову церкву. Таким чином, у місті було дві старі церкви та будувалася третя.
19 травня 1889 р. в Поморянах сталася пожежа, яка знищила всі парафіяльні будинки та дзвіницю. У вогні навіть розплавилися дзвони, і згодом метал із них використали для відливання нових дзвонів.
Профіль
Будівництво церкви Собору закінчили 1889 р., посвячення відбулося 15 липня 1890 р. При церкві також був збудований шпиталь. В часи російської окупації 1914 р. в Поморянах був православний священик, який при відступі війська забрав з церкви цінності, царська армія також забрала дзвони з дзвіниці.
Дзвіниця
В 1851 р. інтер'єри храму було відновлено. Бляха вкриває дах святині ще з 1899 р. В 1969-1970 рр. проводилась фахова реставрація споруди. В ті часи будівля використовувалась як склад. Повернули віруючим споруду в 1989 р.
Одна з місцевих ікон (з 1658 р.) вважається в народі чудотворною
Фото
Наступна памятка Поморян- мурований костел Св.Трійці.
Близько 1748 р. Гумніцький заклав в Поморянах фундамент мурованого костелу ( у «Помянику» зазначено, що будівництво костелу почалося 1738 р.). Для будівництва королевич Якуб-Людвік залишив фонд 12000 злотих і за ці кошти ксьондз Гумніцький звів стіни костелу до вікон. Закінчити не зумів, бо 6 вересня 1758 р. помер. Стіни так і залишилися на 50 років.
Костел Св.Трійці.Фасад
При ксьондзі Левандовському (1807-1808 рр.) будівництво костелу було завершене і він був покритий. 28 лютого 1812 р. сюди на парафію призначили ксьондза Яна Ясінського, при якому повністю були завершені всі роботи в костелі (коштом Юзефа Прушинського).
Костел та дзвіниця
1854 р. всередині костелу сталася пожежа, а наступного року пані Менжинська привезла сюди з Парижа статую Богородиці. При ксьондзі Бжезінському художник Тирович намалював великий образ Трійці у вівтарі. Художник Ф. Бедрицький розмалював стіни костелу, а вівтар встановив різьбяр О. Швачук.
Інтерєр
Зараз костел має готичну сигнатурку і класичний фасад, його використовують за призначенням римо-католики. Костел має статус пам'ятника архітерктури.Дуже цікавим є фасад костелу. На фасаді - герб, на якому зображено масонський символ - око в трикутнику, а також обличчя хлопчиків. Також цікавим є портал над вхідними дверима в костел.
Ангел на прибрамній колоні
Як і в кожному костелі, в костелі в Поморянах був орган, який ще встигли вивезти до Львова, поки він не зруйнувався зовсім. При розбиранні та перевезенні органа з рами вилетіли цвяхи незвичайного вигляду: ковані, чотиригранні, з двома зубцями-вухами, які при забитті зміцнювали щеплення з матеріалом. Експерти-історики вказали, що такі цвяхи виготовляли до початку XVIII ст. Таким чином вдалось визначити, що корпус органа був виготовлений наприкінці XVII ст.
Герб
З концертною метою орган не використовується через відсутність повітряної машини.
Костел Св.Трійці.Профіль
На сьогодні це найстаріший із потенційно діючих органів України. Довгий час зберігався у Домініканському костелі у Львові, 2008 р. перенесений до Вірменської катедри, де перебуває в розібраному стані.
Храм
Звичайно ж,як у більшості галицьких міст,у Поморянах була ратуша.Неоготична будівля ратуші розташована поруч із костелом та замком. До наших днів вона дійшла у дещо зміненій формі.
Оригінальна будівля ратуші
Колись ратушею служила одноповерхова будівля з триповерховою вежею. У нижній частині був склад зброї. За часів Австрії і Польщі нижню частину ратуші займали крамниці.
Споруда занепадає...
Частина площі з ратушею
Ну а основна цікавинка,за якою я сюди і направлявся- Поморянський замок.
Замок
Давніший замок належав руській родині Кердеїв. До 1462 р. замок належав подільському воєводі Грицьку Кердейовичу, далі замок належав його сину - теребовлянському старості Сигізмунду Кердею.
Один з корпусів будівлі
Поморянський замок побудований на невисокім пагорбі, колись омивався з трьох сторін ставами, мочарами та водами Золотої Липи і Махнівки. Засновник замку назвав його «Корабом».
Крило з кутовою вежею
В 1498 р. замок і місто невдало атакують татари, отримавши відсіч, втікають, та знову повертаються вже більшою ордою. Замок встояв, але Ян Свинка (на той час власник замку і міста) від отриманих ран помирає і всю власність залишає в спадок дочці Ганні, жінці Жигмунда Сєнінського каштеляна теребовлянського. Жигмунд гине в бою під час походу на волохів в 1498 р. і замок переходить у власність його брата Яна Сєнінського, каштеляна львівського.
Потопає у зелені...
Далі замок знаходиться у власності родини Сєнінських, які після нападів татар відбудовують і укріплюють замок. В міській хроніці зберігся запис про те, що твердиня була знищена татарами в 1607 р. Коли рід Сєнінських згас в 1619-1620 рр., ці землі переходять у власність Якуба Собєського, батька майбутнього короля Польщі.
А-ля "італійський дворик". Відкрита галерея південного корпусу
Навколо замку було насипано вали і викопано рови, зведено високі замкові мури. В ті часи замок був у формі прямокутника, мав оборонні вежі на кутах, високі мури та палац всередині. В центрі північного крила замку, якого зараз немає, була в'їздна башта з воротами, до якої вів звідний міст, з інших боків замок оточували русла річок, та болота.
Двері
Після смерті Якуба Собєського, замок перейшов у власність його дружини Теофілії , яка померла в 1661 р. Далі господарем замку і містечка став їх син, Ян ІІІ Собєський ,- король Польщі.
Понівечений герб Собєських
Сильних пошкоджень споруда зазнала під час пожежі в 1771 р. Значну частину замку після пожежі розібрали.
"Інтерєр" господарської прибудови
У 1789 р. Поморяни перейшли у власність Станіслава Прушинського. Далі вже Еразм Прушинський відбудував два крила замку - південне та східне,та розібрав північне та західне. Такий вигляд замок зберіг до нашого часу.
Колонада
Відбудову замку завершив Юзеф Прушинський. Він відновив інтер'єри, покрив замок бляхою, заклав парк. Зібрав галерею олійного живопису видатних італійських майстрів, малюнки художників світу, портрети польських королів, колекцію медалей і монет, посуд, мозаїку. Після смерті Юзефа все було знищено і продано.
Далі замок перейшов у власність родини Потоцьких . Роман Потоцький опікувався замком до 1939 р., відремонтувавши його після руйнувань у Першу світову війну.
Фото
Після Другої світової в замкових палацах розміщувався спочатку райком компартії, потім - райвиконком, а згодом - ПТУ. Хоча у 1978 р.і була проведена реставрація замку, з 80-х років замок стоїть пусткою і руйнується.
Корпус з сторони парку
Зараз замок знаходиться в аварійному стані. Збереглися два двоповерхові крила. Східне крило із круглою вежею та південне з галереєю.
Найстаріше - східне крило з круглою вежею. Приміщення східного корпусу на першому поверсі перекриті хрестовими і циліндричними склепіннями. У стінах вежі збереглися бійниці, розміщені на чотирьох рівнях; бійниці є також в першому поверсі східного корпусу будівлі.
Вежа з бійницями
Південний корпус з боку двору оформлений двоярусною відкритою галереєю зі сходами в центрі. Нижній ярус у вигляді аркади, покрівлю над галереєю підтримують колони. Вікна верхніх поверхів обрамлені білокам'яними наличниками.Південний корпус добудований в XVIII-XIX ст.
Фото
З північно-східного боку від замку розташована одноповерхова господарська споруда. Перекриття зали спираєтося на красиві колони. Покрівлі прибудови вже немає.
Інфо з http://pomoriany.at.ua/ та http://castlesua.jimdo.com/ .
Вежа
Чи є на що чекати памятці від держави,в якій гроші знаходяться лише на...Та це вже зовсім інша тема..
Фото
В давнину р. Золота Липа, починаючи від с. Коропець до м. Бережани, була одним великим ставом і виглядала, наче море; тому поселення, що виросло над ним отримало назву Поморяни.Є ще одне пояснення назви Поморяни: у давнину повелення навістив "помор", від якого померло багато людей. Доступ до Поморян був дуже важкий: води, стави, мочари і великі ліси давали запоруку спокійнішого життя. Околиці Поморян не надавалися на воєнні дії, проте були придатні для господарства.
Храм Св.Трійці (1889р.).Фасад
Поселення, де зараз є містечко Поморяни, виникло у давнину, вже в XIV ст. тут існував замок українських шляхтичів Свинок, що його побудував Микола Свинка, який отримав велику ділянку землі від короля Казимира над Золотою Липою. За "Поморянською Хронікою", першими жителями Поморян були 32 українські родини і дві єврейські.
Церква Св.Трійці.Профіль
Найдавніше поселення, що його історики називають «старим містом», займало ледве 100 морґ і в площі оточене з усіх сторін високим чотирикутним валом. Міські будинки були розташовані в середині клина між Золотою Липою і Махнівкою. Посередині цього простору є велика прямокутна площа-ринок, на якій побудовано ратушу з триповерховою вежею і одноповерховою забудовою.
Хрест на території храму
З цієї площі вели дороги на північ - на Зарудку, на захід - на Загребелля і на схід - на Підзамче, де вони розходилися: одна до Кального, а друга до Розгадова. Чотирикутна площа ринку була забудована будинками, при східнім виході з ринку був кам'яний римо-католицький костел, а в північно-східній частині ринку - велика мурована божниця.
Старий хрест на фоні храму
В кінці 15 ст. маєтність перейшла до Жигмунта Сєнинського і була в руках цього роду до 1619-1620 рр., коли ці землі купив Якуб Собєський, батько майбутнього короля Польщі.
Церква (1889р.)
Якуб Собєський сприяв розвитку міста, поновив Магдебурзьке право, заклав костел і церкву, заснував притулок для убогих і старців. Після смерті Якуба Собєського замок перейшов у власність його дружини Теофілії, а вже від неї і син, звитяжець під Віднем Ян ІІІ, хазяйнує у цих землях. Навколо міста було насипано вали і викопано рови, направлені замкові мури.
Церква Собору Пресвятої Богородиці
З 1740 р. Поморяни були власністю Радзивілів. 1789 р. перейшли у власність Прушинських.
Дзвіниця храму Собору Пресвятої Богородиці
Декілька слів про одну з памяток містечка-деревяну церкву Собору Пресвятої Богородиці.
Дерев'яний храм-попередник на цьому місці стояв здавна. Його свого часу відбудовував батько Яна ІІІ Якуб Собєський - разом з усім поруйнованим ворогами містечком. Святиня згоріла в пожежі 1672 р.Її було відбудовано у 1674 р. за священика Шашкевича.
Ікона на полотні
Стара церквиця була замала для Поморян, що зростали, тож в 1690 р. стареньку замінили більшою, нині існуючою церквою. Теж дерев'яною - з тесаного дуба.За місцевою легендою, її звели козаки з загонів Максима Кривоноса і полковника Морозенка, коли йшли в 1648 р. походом на Львів.
Святі на камені
В поморянців існувало переконання, що Покров Святої Богородиці не раз рятував місто від нещасть і тому всі молилися до заступниці покровительки Поморян, якої ікона, дарунок козаків, була на престолі «Горішньої церкви», як її називають у Поморянах."Горішня"- бо стоїть на горбку.
Храм.Тильна сторона
У 1718 р. нижче від «Горішньої церкви» збудовали нову церкву, однобанну, з двома вежами, на дзвіниці було 6 дзвонів. За розпорядженням Золочівского староства від 7 лютого 1878 р., церкву Св. Трійці закрили. Було вирішено будувати нову церкву. Таким чином, у місті було дві старі церкви та будувалася третя.
19 травня 1889 р. в Поморянах сталася пожежа, яка знищила всі парафіяльні будинки та дзвіницю. У вогні навіть розплавилися дзвони, і згодом метал із них використали для відливання нових дзвонів.
Профіль
Будівництво церкви Собору закінчили 1889 р., посвячення відбулося 15 липня 1890 р. При церкві також був збудований шпиталь. В часи російської окупації 1914 р. в Поморянах був православний священик, який при відступі війська забрав з церкви цінності, царська армія також забрала дзвони з дзвіниці.
Дзвіниця
В 1851 р. інтер'єри храму було відновлено. Бляха вкриває дах святині ще з 1899 р. В 1969-1970 рр. проводилась фахова реставрація споруди. В ті часи будівля використовувалась як склад. Повернули віруючим споруду в 1989 р.
Одна з місцевих ікон (з 1658 р.) вважається в народі чудотворною
Фото
Наступна памятка Поморян- мурований костел Св.Трійці.
Близько 1748 р. Гумніцький заклав в Поморянах фундамент мурованого костелу ( у «Помянику» зазначено, що будівництво костелу почалося 1738 р.). Для будівництва королевич Якуб-Людвік залишив фонд 12000 злотих і за ці кошти ксьондз Гумніцький звів стіни костелу до вікон. Закінчити не зумів, бо 6 вересня 1758 р. помер. Стіни так і залишилися на 50 років.
Костел Св.Трійці.Фасад
При ксьондзі Левандовському (1807-1808 рр.) будівництво костелу було завершене і він був покритий. 28 лютого 1812 р. сюди на парафію призначили ксьондза Яна Ясінського, при якому повністю були завершені всі роботи в костелі (коштом Юзефа Прушинського).
Костел та дзвіниця
1854 р. всередині костелу сталася пожежа, а наступного року пані Менжинська привезла сюди з Парижа статую Богородиці. При ксьондзі Бжезінському художник Тирович намалював великий образ Трійці у вівтарі. Художник Ф. Бедрицький розмалював стіни костелу, а вівтар встановив різьбяр О. Швачук.
Інтерєр
Зараз костел має готичну сигнатурку і класичний фасад, його використовують за призначенням римо-католики. Костел має статус пам'ятника архітерктури.Дуже цікавим є фасад костелу. На фасаді - герб, на якому зображено масонський символ - око в трикутнику, а також обличчя хлопчиків. Також цікавим є портал над вхідними дверима в костел.
Ангел на прибрамній колоні
Як і в кожному костелі, в костелі в Поморянах був орган, який ще встигли вивезти до Львова, поки він не зруйнувався зовсім. При розбиранні та перевезенні органа з рами вилетіли цвяхи незвичайного вигляду: ковані, чотиригранні, з двома зубцями-вухами, які при забитті зміцнювали щеплення з матеріалом. Експерти-історики вказали, що такі цвяхи виготовляли до початку XVIII ст. Таким чином вдалось визначити, що корпус органа був виготовлений наприкінці XVII ст.
Герб
З концертною метою орган не використовується через відсутність повітряної машини.
Костел Св.Трійці.Профіль
На сьогодні це найстаріший із потенційно діючих органів України. Довгий час зберігався у Домініканському костелі у Львові, 2008 р. перенесений до Вірменської катедри, де перебуває в розібраному стані.
Храм
Звичайно ж,як у більшості галицьких міст,у Поморянах була ратуша.Неоготична будівля ратуші розташована поруч із костелом та замком. До наших днів вона дійшла у дещо зміненій формі.
Оригінальна будівля ратуші
Колись ратушею служила одноповерхова будівля з триповерховою вежею. У нижній частині був склад зброї. За часів Австрії і Польщі нижню частину ратуші займали крамниці.
Споруда занепадає...
Частина площі з ратушею
Ну а основна цікавинка,за якою я сюди і направлявся- Поморянський замок.
Замок
Давніший замок належав руській родині Кердеїв. До 1462 р. замок належав подільському воєводі Грицьку Кердейовичу, далі замок належав його сину - теребовлянському старості Сигізмунду Кердею.
Один з корпусів будівлі
Поморянський замок побудований на невисокім пагорбі, колись омивався з трьох сторін ставами, мочарами та водами Золотої Липи і Махнівки. Засновник замку назвав його «Корабом».
Крило з кутовою вежею
В 1498 р. замок і місто невдало атакують татари, отримавши відсіч, втікають, та знову повертаються вже більшою ордою. Замок встояв, але Ян Свинка (на той час власник замку і міста) від отриманих ран помирає і всю власність залишає в спадок дочці Ганні, жінці Жигмунда Сєнінського каштеляна теребовлянського. Жигмунд гине в бою під час походу на волохів в 1498 р. і замок переходить у власність його брата Яна Сєнінського, каштеляна львівського.
Потопає у зелені...
Далі замок знаходиться у власності родини Сєнінських, які після нападів татар відбудовують і укріплюють замок. В міській хроніці зберігся запис про те, що твердиня була знищена татарами в 1607 р. Коли рід Сєнінських згас в 1619-1620 рр., ці землі переходять у власність Якуба Собєського, батька майбутнього короля Польщі.
А-ля "італійський дворик". Відкрита галерея південного корпусу
Навколо замку було насипано вали і викопано рови, зведено високі замкові мури. В ті часи замок був у формі прямокутника, мав оборонні вежі на кутах, високі мури та палац всередині. В центрі північного крила замку, якого зараз немає, була в'їздна башта з воротами, до якої вів звідний міст, з інших боків замок оточували русла річок, та болота.
Двері
Після смерті Якуба Собєського, замок перейшов у власність його дружини Теофілії , яка померла в 1661 р. Далі господарем замку і містечка став їх син, Ян ІІІ Собєський ,- король Польщі.
Понівечений герб Собєських
Сильних пошкоджень споруда зазнала під час пожежі в 1771 р. Значну частину замку після пожежі розібрали.
"Інтерєр" господарської прибудови
У 1789 р. Поморяни перейшли у власність Станіслава Прушинського. Далі вже Еразм Прушинський відбудував два крила замку - південне та східне,та розібрав північне та західне. Такий вигляд замок зберіг до нашого часу.
Колонада
Відбудову замку завершив Юзеф Прушинський. Він відновив інтер'єри, покрив замок бляхою, заклав парк. Зібрав галерею олійного живопису видатних італійських майстрів, малюнки художників світу, портрети польських королів, колекцію медалей і монет, посуд, мозаїку. Після смерті Юзефа все було знищено і продано.
Далі замок перейшов у власність родини Потоцьких . Роман Потоцький опікувався замком до 1939 р., відремонтувавши його після руйнувань у Першу світову війну.
Фото
Після Другої світової в замкових палацах розміщувався спочатку райком компартії, потім - райвиконком, а згодом - ПТУ. Хоча у 1978 р.і була проведена реставрація замку, з 80-х років замок стоїть пусткою і руйнується.
Корпус з сторони парку
Зараз замок знаходиться в аварійному стані. Збереглися два двоповерхові крила. Східне крило із круглою вежею та південне з галереєю.
Найстаріше - східне крило з круглою вежею. Приміщення східного корпусу на першому поверсі перекриті хрестовими і циліндричними склепіннями. У стінах вежі збереглися бійниці, розміщені на чотирьох рівнях; бійниці є також в першому поверсі східного корпусу будівлі.
Вежа з бійницями
Південний корпус з боку двору оформлений двоярусною відкритою галереєю зі сходами в центрі. Нижній ярус у вигляді аркади, покрівлю над галереєю підтримують колони. Вікна верхніх поверхів обрамлені білокам'яними наличниками.Південний корпус добудований в XVIII-XIX ст.
Фото
З північно-східного боку від замку розташована одноповерхова господарська споруда. Перекриття зали спираєтося на красиві колони. Покрівлі прибудови вже немає.
Інфо з http://pomoriany.at.ua/ та http://castlesua.jimdo.com/ .
Вежа
Чи є на що чекати памятці від держави,в якій гроші знаходяться лише на...Та це вже зовсім інша тема..
Фото