Буськ. Знову
І знову-знову-знову,- потворний повторний візит у чергове містечко,про яке я вже писав свого часу. Тож про історію,список пам*яток та їхній опис можна почитати ось тут.
Цього разу ми приперлися сюди вчотирьох: я- "добивати" непобачене,дружина-прогулятись та пильнувати дітей (хі-хі!), а малюки-...а їм взагалі байдуже,куди везуть,аби їсти вчасно дали та вигуляли вдосталь)).
Храм Петра і Павла (1998р.) та ратуша (1999р.)
Закульбабчине городище
Основною родзинкою,яку я не побачив ні при першому,ані при другому візитах(а цей вже був третім) була синагога. Тож я,залишивши сімейку в автівці (малята втомились у дорозі та заснули), відправився досліджувати небачені закутки. Спочатку прогулявся парком. Більше запущений,аніж облагороджений,та в цьому є певний шарм,- певне відчуття дикої природи,насолодитись сповна яким не дозволить шалено оглушливе каркання ворон.
Однією із стежин виходжу до костелу Св.Станіслава збудованого за проектом відомого європейського зодчого Бернарда Меретина за зразком костелу в с.Годовиця (Пустомитівський р-н, Львівська обл..) і відкритого у 1780 р
Костел Св.Станіслава (1790р.)
Тил храму
Будинки на Київській
У Буську народився президент Західноукраїнської Народної Республіки Євген Петрушевич. В польські часи місто часом називали «Галицькою Венецією» (о,невже ці тупі порівняння були вже тоді? Не вірю!) - через справді чималу кількість води в Буську: тут є Буг з притоками, тут є Полтва та численні ставки (правда, від меліоративних робіт деякі місцеві річечки вже висохли). Колись у місті налічувалось 68 мостів і містків(?)!
Будинки на Київській-2
Будівля кінотеатру (30-ті рр.ХХст.)
Симпафото
Добавимо ще? Отож,- саме у Буську знаходиться перший пам’ятник Незалежності, який було споруджено в Україні на честь Акту про державну незалежність України. Його звели у 1992 р.
Місцями досить пошарпано
Фото
"Ангел-охоронець"(1997р.) на площі Ринок
До 1937 р. щороку польська громада святкувала на площі Ринок у жовтні Свято Пресвятої Діви Марії Розарію. В той час святкування на площі були розставлені торговельні ятки з крамом. Загалом на ринковій площі не було ні дерев, ні квітів, ні огорожі, на площі був бруд і болото - особливо під час дощів.
На площі було декілька невеликих будиночків: магазинчики, бідна ятка, ятка для різників. На розі південно-східної частини площі стояла невелика ратуша, завершена невеличким куполом, всередині якого був вмонтований невеликий механічний дзвіночок, а зверху стояв на одній нозі бузьок - гордість Буська. В базарний день до ратуші приходив з міської Ради поліцай, дзвонив цим дзвоником, скликав людей і виголошував усілякі новини,постанови чи розпорядження. Сьогодні з цих забудов не залишилось і сліду,а ринок має сучасний вигляд і культурно впорядкований.Синагога (кін.ХІХст.)
Божниця-житлова будівля
Все та ж синагога. Відреставрована
Навколо площі Ринок всі будинки побудовані ще в ХІХ- поч.ХХ ст., як одно, так і двоповерхові. В них не було ні води, ні каналізації, ні світла. Нечистоти вивозив асенізатор кінною бочкою, в місті відчувався неприємний запах, воду брали зі свердловин з ручною помпою, які були в кількох місцях центральної частини міста. Світло появилось вже в друг. пол. 1930-их рр.
Після війни всі будинки навколо площі Ринок були реконструйовані, добудовано ще третій поверх, проведено водопостачання і каналізацію. Проведено відповідний благоустрій. На сьогодні в цьому мальовничому серці міста досі збереглись ошатні дво-три поверхові будиночки неповторної архітектури. Посередині ринкової площі розміщується Монумент «Ангел-охоронець», що був споруджений в 1997 р. до 900-річчя міста на кошти діаспори.Церква Св.Миколая з дзвіницею (поч.ХХст.)
Храм золотоверхий. Ага
Фото
Єврейська громада в Буську бере початок ще з XVI ст. Відомо, що за переписом 1864 р. у Буську майже 35% жителів міста були євреї. Вони селилися переважно в центральній частині міста і мали у власності більшість міських крамничок. Біля площі Ринок збереглася колись велика цегляна синагога, яка збудована в стилі бароко у 1842-1843 рр. - до цього часу місцеві юдеї послуговувалися дерев’яними божницями. Стіни молитовного залу були прикрашені карнизом.Західна сторона розділена на два поверхи. На східній стіні була ніша для Тори, прикрашена двоповерховим неокласичним порталом. З боків стояли два ряди колон із коринфськими капітелями.
Школа (поч.ХХст.)
"Стильне" оновлення старої забудови
Старі кам*яниці
Під час Другої світової війни елементи інтер’єру головного залу синагоги використано як будівельний матеріал. За радянських часів у синагозі діяв спортзал, згодом її перетворили на склад, а пізніше в одній частині синагоги влаштували житлові приміщення, з іншої ж зробили смітник. Будівля швидкими темпами руйнувалася. На поч. 2000-их рр., з метою збереження цінної пам’ятки і через відсутність у Буську юдейської громади, було вирішено передати незаселену частину общині християн-євангелістів, яка частково відновила будівлю з консервацією основних елементів декору, в іншій частині будівлі проживають люди.
Панорама
Палац Бадені (1810р.)
Бічне крило палацу
У Буську збереглася ще одна юдейська пам’ятка - найдавніший в Україні і один із найдавніших в Центрально-Східній Європі кіркут. На ньому знайдена найстаріша на наших землях мацева, датована 1520 р., з епітафією: «Дав прикрасу замість праху (цит. Іс.61:3). Тут похована людина чесна, р. Єгуда, син р. Якова, званий Юдою. Помер у вівторок 5-го кіслева 5281 р. від створення світу (23 листопада 1520 р.). У вузлі життя нехай буде його душа [пов’язана разом із душами] Авраама, Ісаака, Якова і усіма праведниками».
Гуляючи цим кладовищем можна натрапити на сотню красивих і водночас зруйнованих могил євреїв, які ще століття тому тут жили своїм мирним життям. Сам кіркут за обсягом доволі великий, розкинутий на декількох пагорбах, деякі з яких простягаються до житлових будинків. Частина могил вже є знищеними, а деякі й зовсім врослися в землю.
На жаль час,а вірніше його нестача, не дозволив і цього разу відвідати мені окописько. Буде причина приїхати ще раз(крім цвинтару залишилось ще декілька цікавих небачених кам*яниць).Портик з колонами
Пляц та госпбудівлі
Фото
А тут вже й мої прокинулись,та дали про себе знати (зателефонувавши),тож прийшлось повертатися до автівки,обідати (полуднувати) та вирушати до найцікавішої пам*ятки містечка-палацу графа Бадені.
Парковий фасад
Декор
В самому центрі міста, за сто метрів від Ратуші, за високим парканом з брамою розташовується старий палац колишньої багатої родини Бадені. За переказами, його спорудив ще Войцех Мієр в 1810 р. Палац - класицистичний, двоповерховий. Головний фасад в центрі прикрашений портиком, парковий фасад вирізнявся псевдоризалітами, довгим балконом та кам’яними вазами на балюстраді. Загалом зовнішнє оздоблення будівлі досить скромне. Про інтер’єри в ХІХ ст. нічого не відомо. Проте є описи палацу в міжвоєнний період. Під час першої світової війни з буського маєтку було вивезено кілька живописних полотен та кілька малюнків.
Відомо, що сходовими клітинами займався майтер Пьотр Віталіс Варасімович. В 1932 р. палац було відремонтовано, хоча власники навідувались сюди вже лише влітку, мешкаючи переважно в маєтку в Живцю.Гаражі(?)
Фото
До будівлі палацу з боків прибудовані флігелі. У одній з кімнат палацу зберігся старий паркет, викладений сімома кольорами. В іншій - ліплений герб графської родини.
Палац оточував чималий ландшафтний парк (ХІХ ст.). Довгий час (з 1961 р.) в резиденції Бадені квартирували військові. У 2019 р. на території палацу Бадені було проведено фестиваль “Badeni fest” у стилі ретро.Квіточки
