Кам*янка-Бузька: містечко з чудовим костелом. І не тільки
П*ять чи шість разів я тут побував. Не надто багато,але достатньо для того,щоб хоч щось написати про це містечко. Вперше навідались сюди ще у 2011-му-пробіглися поверхнево. Основною ціллю був звичайно ж костел (колись я частенько їздив у Львів потягом,спостерігаючи з вікна цю симпатичну споруду). Випили кави у кафешці в парку. Останнього разу (у 2018р.) погуляв грунтовніше. Крім кави прийшлося ще й повечеряти (у тому ж таки кафе)..
Перші письмові згадки про поселення датуються 1411р. ( 1340р.? ). Тоді місто згадується під назвою Димошин, як добре укріплене і неприступне.
Костел Успіння Богородиці (1910-1929рр.)
Неоготичний.Мурований
Фото
З сер. 15 ст. почало називатись Кам'янка-Струмилова за прізвищем власника - львівського підкоморія Юрія Струмила. У 1471р. поселення отримало магдебурзьке право.
Зважаючи на той факт, що Кам"янка перебувала на перетині торгових шляхів, то це неабияк посприяло розвитку поселення. Все це перетворило місто на центр торгівлі і ремесел.
У 1509р. Кам"янку зруйнували татари, проте досить швидко місто було відбудовано. Руйнували Кам"янку-Струмилову і в часи Хмельниччини.
Шпиляста домінанта містечка
Храм Св.Миколая з дзвіницею
Дзвіниця (1762р.)
З 1578 р. Кам'янка-Струмилова отримала право облаштувати склад для дрогобицької солі.
За Австро-Угорщини місто було знаним ремісничим центром з дуже широким профілем виконуваних робіт, основними з яких були: кушнірство, шевство, ткацтво, ковальство, слюсарство, бондарство, гончарство, столярство, токарство, і навіть цех рибалок був. Також тут діяли: залізнична станція, повітовий уряд, міська управа, суд, пошта, телеграф, податковий уряд, позичкові каси, аптека і два парафіяльні уряди: греко-католицький і римо-католицький
Церква (1667р.)
Єдина пам*ятка національного значення знаходиться на кладовищі
Зимове
Кам’янка-Бузьку іноді називають "колискою українського театру",адже найдавніші українські драматичні твори, тексти яких дійшли до наших днів, - це дві інтермедії з трагедії Якуба Гаватовича. Цей львів’янин за походженням певний час учителював у Кам’янці-Струмиловій. І от 29 серпня 1619 р. на міській Ринковій площі він разом зі своїми учнями, під час ярмарку, у присутності численної шляхти та простих людей, поставив драму «Трагедії, або Образ смерті пресвятого Іоанна Хрестителя, посланця Божого» («Tragedia, albo wizerunk śmierći przeswiętego Jana Chrzciciela, przesłańca bożego»). Дійові особи трагедії розмовляли польською мовою. Але після 2-го та 3-го актів були дві українські інтермедії «Продав кота в мішку» та «Найкращий сон».
А ще тут у 1914р. вперше актори українського театру товариства «Бесіда» поставили на сцені Народного дому драму Івана Франка «Украдене щастя». Костел Св.Духа (1908-1910рр.)
Храм,який занепав...
Два костели
Найцікавішою пам*яткою Кам*янки-Бузької є безумовно неоготичний костел Успіння Богородиці, збудований у 1911-1929рр. за проектом архітектора Теодора Тальовського, автора костелу Ельжбети у Львові.
Храм був діючим до 1944р., коли о.Чирек разом з вікаріями виїхали до Польщі, прихопивши з собою частину костельного майна. Тоді ж радянська влада закрила костел, а в його приміщенні розмістила спочатку зерносховище, а потім склади меблів, книжок і паливно-мастильних матеріалів. У 1969р. пожежа знищила частину вежі. З того часу храм почав поступово руйнуватися. У 1989р. костел повернули місцевій римо-католицькій громаді. На той час будівля перебувала в жалюгідному стані. Реставрацію храму проводили на кошти римо-католицької громади і польських меценатів. У 1996р. костел став Санктуарієм Умираючого Господа Ісуса з Нового Милятина, а через рік сюди принесли копію ікони Ісуса Милятинського. Загадка: як потрапити на балкон,не пошкодивши будівлі?
Церква Преображення Господнього (1996-2005рр.)
Церква Різдва Богородиці (1878-1882рр.)
У містечку діяв ще один римо-католицький храм, будівля якого збереглась до наших днів. Це був костел Св.Духа, збудований у 1908-1910рр. З приходом радянської влади у храмі влаштували ковбасний цех. Вже у наші часи ця будівля була придбана приватним підприємцем, який згодом виставив колишній костел на продаж (по цеглинці ?).
Храм та дзвіниця
Блиск бань засліплює "невірних").. І вірян також
Мур
Інша цікава пам’ятка міста - дерев’яна церква Святого Миколая (1667р.). Існує версія, що саме у цьому храмі знайшли перше слов’янське паперове Євангеліє, написане у 1411р. Тимофієм Павловичем. Сьогодні це Євангеліє зберігають у відділі рукописів бібліотеки Вернадського у Києві.
Церкву відновлювали у 1759р. 1867р.під неї підвели фундамент з каміння, посилили стіни. Храм був пошкоджений в час Першої світової війни. Вулиця червоних ліхтарів
Монументальна арка-вхід на територію парку
Тут знаходиться поліція
Церкву Св. Миколи реставрували 1962р. за проектом І. Старосольського, 1971р. - за проектом Л. Дмитрович. У бабинці перебувало два невеликі вівтарі XVIII ст. з багатим різним декором.
Храм не було закрито одразу з приходом радянської влади. Час від часу богослужіння тут проводились до 1954р. Церкву було закрито лише у 1961р. у ній почав діяти музей атеїзму.
Біля церкви розміщена дерев'яна дзвіниця каркасної конструкції. Симпатична забудова центральних вулиць
Сквер
Архітектура
Ще один храм,- Різдва Богородиці, було збудовано на місці старої дерев"яної церкви у 1882 р. завдяки старанням о. М.Цегельського.
Існує легенда, що саме на місці цієї церкви, коли тутешнім лісом проїжджав Юрій Струмило, на липі з"явився образ Богоматері, а коні впали навколішки перед ним. Ця подія стала приводом для побудови на цьому місці спочатку каплички, а потім церкви, куди і помістили ікону. Чудотворний образ Струмилово-Кам’янецької Божої Матері був прославлений багатьма зціленнями та чудами, а люди з далеких далей йшли до нього помолитись. У сер. ХІХ ст. дерев"яна церква перебувала у дуже поганому стані, тому було прийнято рішення розібрати її, а замість неї звести нову муровану. На час будівництва чудотворну ікону перемістили в Миколаївську церкву.
Будівля ЗОШ І-ІІІ ступенів №3 (1945р.)
Вілла / прокуратура
Панорама площі з ратушею
У Кам’янці-Бузькій є п’ять дошкільних навчальних заклади, три школи, професійно-технічне училище. Єдиним у місті закладом професійно-технічної освіти є Вище професійне училище № 71, засноване у 1951р., як школа механізації сільського господарства. З 1973р. училище ввійшло до системи професійно-технічної освіти.
Народний дім (1905-1914рр.) (в центрі)
Пошта
Ратуша (кін.19ст. - поч.20ст.)
З Кам’янкою-Бузькою пов’язане життя декількох видатних осіб. Перш за все, слід згадати родину Цегельських, представники якої багато зробили для Україні.
Отець Михайло Цегельський був тут парохом сімдесят років. Він організував місцевий осередок «Просвіти», завдяки ньому тут з’явився Народний дім, будівля якого у стилі українського модерну є однією з прикрас міста.
Син М. Цегельського Лонгин став першим міністром (секретарем) внутрішніх справ ЗУНР, був учасником переговорів зі Скоропадським і Директорією УНР і є автором Акту Злуки. Другий син - Роман Цегельський - був відомим фізиком , розробником української хімічної термінології та громадським діячем Галичини. Був репресований та засланий до Казахстану за радянських часів. З цієї ж родини походить і Микола Цегельський, який загинув у сталінських таборах і був беатифікований Папою Іваном Павлом ІІ у 2001р.Будівля магістрату з вежею
Будівля магістрату з вежею-2
Ратушна вежа з годинником
У 1948-1961рр. у Кам’янці жив український письменник Григорій Тютюнник. Тут він написав свій роман «Вир».
Також з містом пов’язане життя Романа Шухевича, який провів у Кам’янці частину свого дитинства та закінчив тут початкову школу.
Кам’янка-Бузька є батьківщиною Стефана Грабінського, одного із засновників польської фантастики та літератури жахів, «польського Едгара По». Фото
Стіна неідентифікованого об*єкту
Неідентифікований об*єкт
У містечку збереглися зразки старовинної забудови. Наприклад, міська ратуша,побудована до Першої світової війни. Свого часу в ній діяли: українська школа, театральний гурток, хор, товариство «Українська Бесіда».
Нині будівля використовується за своїм призначенням - у ній міститься міська рада Кам'янки-Бузької. На центральній вулиці Незалежності збереглися будинки кін. ХІХ-поч. ХХ ст., є серед них і симпатичні невеликі особняки.
Балкон-перехід
Аптека в давній будівлі
Фото
У березні 1919р. у місті почала виходити газета «Козацький голос» - орган Начальної команди УГА. Відкрито українську школу, яка містилася у Ратуші, діяв театральний гурток, засновано хор, товариство «Українська Бесіда». Місто мало свій часопис «Камінецькі Вісті».
Декорований деревом
Фасад
Одна із симпатичних вілл
22 вересня 1939р. Кам'янку - Струмилову зайняла Червона армія, але радянська влада протрималась тут до 29 червня 1941 р., коли їй на зміну прийшла німецька, яка проіснувала три роки.
15 серпня 1944р. Кам'янку - Струмилову перейменовано на Кам'янку - Бузьку. У 1940-х рр. в околицях міста воювали загони УПА. Чимало кам'янчан стали жертвами сталінських репресій.
У другій пол. XX ст. спостерігається поступальний розвиток Кам'янки - Бузької, виникають нові промислові підприємства, зростає чисельність жителів, помітно підвищується освітній рівень міщан. Проте у XX ст. місто розвивалося досить мляво, наприклад, кількість мешканців упродовж століття збільшилася тільки вдвічі - із семи до чотирнадцяти тисяч осіб. Поєднати непоєднуване: різьблений фронтон та силікатні стіни
Адмінбудівля з годинником
У будівлі-готель
Власне все, що вдалося побачити. Ще десь на західній околиці містечка знаходиться поруйнована будівля палацу Мієрів (сер.19ст.),але я туди не пішов.Та чи й залишилось там на що поглянути?..
Музей
Житловий із вежечкою
Автостанція. Вона ж, у минулому, -синагога
Вечірнє
Перші письмові згадки про поселення датуються 1411р. ( 1340р.? ). Тоді місто згадується під назвою Димошин, як добре укріплене і неприступне.
Костел Успіння Богородиці (1910-1929рр.)
Неоготичний.Мурований
Фото
З сер. 15 ст. почало називатись Кам'янка-Струмилова за прізвищем власника - львівського підкоморія Юрія Струмила. У 1471р. поселення отримало магдебурзьке право.
Зважаючи на той факт, що Кам"янка перебувала на перетині торгових шляхів, то це неабияк посприяло розвитку поселення. Все це перетворило місто на центр торгівлі і ремесел.
У 1509р. Кам"янку зруйнували татари, проте досить швидко місто було відбудовано. Руйнували Кам"янку-Струмилову і в часи Хмельниччини.
Шпиляста домінанта містечка
Храм Св.Миколая з дзвіницею
Дзвіниця (1762р.)
З 1578 р. Кам'янка-Струмилова отримала право облаштувати склад для дрогобицької солі.
За Австро-Угорщини місто було знаним ремісничим центром з дуже широким профілем виконуваних робіт, основними з яких були: кушнірство, шевство, ткацтво, ковальство, слюсарство, бондарство, гончарство, столярство, токарство, і навіть цех рибалок був. Також тут діяли: залізнична станція, повітовий уряд, міська управа, суд, пошта, телеграф, податковий уряд, позичкові каси, аптека і два парафіяльні уряди: греко-католицький і римо-католицький
Церква (1667р.)
Єдина пам*ятка національного значення знаходиться на кладовищі
Зимове
Кам’янка-Бузьку іноді називають "колискою українського театру",адже найдавніші українські драматичні твори, тексти яких дійшли до наших днів, - це дві інтермедії з трагедії Якуба Гаватовича. Цей львів’янин за походженням певний час учителював у Кам’янці-Струмиловій. І от 29 серпня 1619 р. на міській Ринковій площі він разом зі своїми учнями, під час ярмарку, у присутності численної шляхти та простих людей, поставив драму «Трагедії, або Образ смерті пресвятого Іоанна Хрестителя, посланця Божого» («Tragedia, albo wizerunk śmierći przeswiętego Jana Chrzciciela, przesłańca bożego»). Дійові особи трагедії розмовляли польською мовою. Але після 2-го та 3-го актів були дві українські інтермедії «Продав кота в мішку» та «Найкращий сон».
А ще тут у 1914р. вперше актори українського театру товариства «Бесіда» поставили на сцені Народного дому драму Івана Франка «Украдене щастя». Костел Св.Духа (1908-1910рр.)
Храм,який занепав...
Два костели
Найцікавішою пам*яткою Кам*янки-Бузької є безумовно неоготичний костел Успіння Богородиці, збудований у 1911-1929рр. за проектом архітектора Теодора Тальовського, автора костелу Ельжбети у Львові.
Храм був діючим до 1944р., коли о.Чирек разом з вікаріями виїхали до Польщі, прихопивши з собою частину костельного майна. Тоді ж радянська влада закрила костел, а в його приміщенні розмістила спочатку зерносховище, а потім склади меблів, книжок і паливно-мастильних матеріалів. У 1969р. пожежа знищила частину вежі. З того часу храм почав поступово руйнуватися. У 1989р. костел повернули місцевій римо-католицькій громаді. На той час будівля перебувала в жалюгідному стані. Реставрацію храму проводили на кошти римо-католицької громади і польських меценатів. У 1996р. костел став Санктуарієм Умираючого Господа Ісуса з Нового Милятина, а через рік сюди принесли копію ікони Ісуса Милятинського. Загадка: як потрапити на балкон,не пошкодивши будівлі?
Церква Преображення Господнього (1996-2005рр.)
Церква Різдва Богородиці (1878-1882рр.)
У містечку діяв ще один римо-католицький храм, будівля якого збереглась до наших днів. Це був костел Св.Духа, збудований у 1908-1910рр. З приходом радянської влади у храмі влаштували ковбасний цех. Вже у наші часи ця будівля була придбана приватним підприємцем, який згодом виставив колишній костел на продаж (по цеглинці ?).
Храм та дзвіниця
Блиск бань засліплює "невірних").. І вірян також
Мур
Інша цікава пам’ятка міста - дерев’яна церква Святого Миколая (1667р.). Існує версія, що саме у цьому храмі знайшли перше слов’янське паперове Євангеліє, написане у 1411р. Тимофієм Павловичем. Сьогодні це Євангеліє зберігають у відділі рукописів бібліотеки Вернадського у Києві.
Церкву відновлювали у 1759р. 1867р.під неї підвели фундамент з каміння, посилили стіни. Храм був пошкоджений в час Першої світової війни. Вулиця червоних ліхтарів
Монументальна арка-вхід на територію парку
Тут знаходиться поліція
Церкву Св. Миколи реставрували 1962р. за проектом І. Старосольського, 1971р. - за проектом Л. Дмитрович. У бабинці перебувало два невеликі вівтарі XVIII ст. з багатим різним декором.
Храм не було закрито одразу з приходом радянської влади. Час від часу богослужіння тут проводились до 1954р. Церкву було закрито лише у 1961р. у ній почав діяти музей атеїзму.
Біля церкви розміщена дерев'яна дзвіниця каркасної конструкції. Симпатична забудова центральних вулиць
Сквер
Архітектура
Ще один храм,- Різдва Богородиці, було збудовано на місці старої дерев"яної церкви у 1882 р. завдяки старанням о. М.Цегельського.
Існує легенда, що саме на місці цієї церкви, коли тутешнім лісом проїжджав Юрій Струмило, на липі з"явився образ Богоматері, а коні впали навколішки перед ним. Ця подія стала приводом для побудови на цьому місці спочатку каплички, а потім церкви, куди і помістили ікону. Чудотворний образ Струмилово-Кам’янецької Божої Матері був прославлений багатьма зціленнями та чудами, а люди з далеких далей йшли до нього помолитись. У сер. ХІХ ст. дерев"яна церква перебувала у дуже поганому стані, тому було прийнято рішення розібрати її, а замість неї звести нову муровану. На час будівництва чудотворну ікону перемістили в Миколаївську церкву.
Будівля ЗОШ І-ІІІ ступенів №3 (1945р.)
Вілла / прокуратура
Панорама площі з ратушею
У Кам’янці-Бузькій є п’ять дошкільних навчальних заклади, три школи, професійно-технічне училище. Єдиним у місті закладом професійно-технічної освіти є Вище професійне училище № 71, засноване у 1951р., як школа механізації сільського господарства. З 1973р. училище ввійшло до системи професійно-технічної освіти.
Народний дім (1905-1914рр.) (в центрі)
Пошта
Ратуша (кін.19ст. - поч.20ст.)
З Кам’янкою-Бузькою пов’язане життя декількох видатних осіб. Перш за все, слід згадати родину Цегельських, представники якої багато зробили для Україні.
Отець Михайло Цегельський був тут парохом сімдесят років. Він організував місцевий осередок «Просвіти», завдяки ньому тут з’явився Народний дім, будівля якого у стилі українського модерну є однією з прикрас міста.
Син М. Цегельського Лонгин став першим міністром (секретарем) внутрішніх справ ЗУНР, був учасником переговорів зі Скоропадським і Директорією УНР і є автором Акту Злуки. Другий син - Роман Цегельський - був відомим фізиком , розробником української хімічної термінології та громадським діячем Галичини. Був репресований та засланий до Казахстану за радянських часів. З цієї ж родини походить і Микола Цегельський, який загинув у сталінських таборах і був беатифікований Папою Іваном Павлом ІІ у 2001р.Будівля магістрату з вежею
Будівля магістрату з вежею-2
Ратушна вежа з годинником
У 1948-1961рр. у Кам’янці жив український письменник Григорій Тютюнник. Тут він написав свій роман «Вир».
Також з містом пов’язане життя Романа Шухевича, який провів у Кам’янці частину свого дитинства та закінчив тут початкову школу.
Кам’янка-Бузька є батьківщиною Стефана Грабінського, одного із засновників польської фантастики та літератури жахів, «польського Едгара По». Фото
Стіна неідентифікованого об*єкту
Неідентифікований об*єкт
У містечку збереглися зразки старовинної забудови. Наприклад, міська ратуша,побудована до Першої світової війни. Свого часу в ній діяли: українська школа, театральний гурток, хор, товариство «Українська Бесіда».
Нині будівля використовується за своїм призначенням - у ній міститься міська рада Кам'янки-Бузької. На центральній вулиці Незалежності збереглися будинки кін. ХІХ-поч. ХХ ст., є серед них і симпатичні невеликі особняки.
Балкон-перехід
Аптека в давній будівлі
Фото
У березні 1919р. у місті почала виходити газета «Козацький голос» - орган Начальної команди УГА. Відкрито українську школу, яка містилася у Ратуші, діяв театральний гурток, засновано хор, товариство «Українська Бесіда». Місто мало свій часопис «Камінецькі Вісті».
Декорований деревом
Фасад
Одна із симпатичних вілл
22 вересня 1939р. Кам'янку - Струмилову зайняла Червона армія, але радянська влада протрималась тут до 29 червня 1941 р., коли їй на зміну прийшла німецька, яка проіснувала три роки.
15 серпня 1944р. Кам'янку - Струмилову перейменовано на Кам'янку - Бузьку. У 1940-х рр. в околицях міста воювали загони УПА. Чимало кам'янчан стали жертвами сталінських репресій.
У другій пол. XX ст. спостерігається поступальний розвиток Кам'янки - Бузької, виникають нові промислові підприємства, зростає чисельність жителів, помітно підвищується освітній рівень міщан. Проте у XX ст. місто розвивалося досить мляво, наприклад, кількість мешканців упродовж століття збільшилася тільки вдвічі - із семи до чотирнадцяти тисяч осіб. Поєднати непоєднуване: різьблений фронтон та силікатні стіни
Адмінбудівля з годинником
У будівлі-готель
Власне все, що вдалося побачити. Ще десь на західній околиці містечка знаходиться поруйнована будівля палацу Мієрів (сер.19ст.),але я туди не пішов.Та чи й залишилось там на що поглянути?..
Музей
Житловий із вежечкою
Автостанція. Вона ж, у минулому, -синагога
Вечірнє