Суботів. Особливо храм
Стоїть в селі Суботові на горі високій
Домовина України, широка, глибока.
Ото церков Богданова. Там-то він молився,
Щоб москаль добром і лихом з козаком ділився. .
Т.Г.Шевченко (1845р.)
Перша письмова згадка про Суботів належить до поч. XVII ст.: він, як хутір, був власністю дрібного шляхтича, козацького сотника Михайла Хмельницького. За часів Михайла Хмельницького тут був дерев'яний двір.Після його загибелі у 1620р. його син Богдан Хмельницький по 1648р. сприяв будівництву у Суботові палацу-фортеці, яка стала однією з його резиденцій (1664р.), згодом зруйнованою поляками. Дзвіниця (1869р.)
Дзвіниця.Фасад
Від свого заснування у 1616р. Суботів належав до Корсунського, з 40-х років XVII ст. - до Чигиринського староства у складі Речі Посполитої.
За Б.Хмельницького Суботів став значним осередком культури: у гетьмана була велика бібліотека. Чималий інтерес становили тут будівлі і архітектура - у Суботові, як і в Чигирині, був будинок гетьмана, а поряд будинки козацької старшини. Проте після смерті Б. Хмельницького Суботів втратив своє значення. Після того, як гетьманом став Іван Виговський, він забрав Чигирин і Суботів. Суботів був наданий Юрію Хмельницькому знов у 1659 р. Храм + дзвіниця
Іконостас
У 1667р. за Андрусівським перемир'ям Правобережжя залишалося за Польщею, козацький устрій у Суботові ліквідовано, його селяни стали кріпаками. Суботів, як містечко у складі Польщі, перебував до кін. XVIII ст.
За домовленістю Речі Посполитої та Росії, Суботів був на кордоні між країнами; тут заборонено було поселятись.
Не обійшов Суботів і гайдамацький рух. Так у 1734 і 1741 рр. гайдамаки здобували містечко. Іллінська церква.Профіль
Фото
В липні 1843 р. Суботів відвідав Тарас Шевченко, а у вересні 1845р. побував тут удруге, де написав знамениті малюнки «Богданові руїни в Суботові», «Богданова церква в Суботові», «Чигирин з Суботівського шляху», а 21 жовтня 1845 р., перебуваючи в с. Мар'їнському на Полтавщині, поет написав вірш «Стоїть в селі Суботові».
Кам*яні хрести біля храму
Споруда.Тил
Поруч із замчищем - Іллінська церква, будована в 1653р. коштом гетьмана. Ранньобароковий храм мав очевидне оборонне значення. Двометрові стіни, вікна-бійниці, пристосовані навіть для гармат. Крім того, церква служила за родову усипальницю - першим тут ховають загиблого Тимоша Хмельницього в тому ж, 1653р.
Церква святого Іллі стане усипальницею і для самого Богдана, який помер у Чигирині в 1657р. Та незабаром тіло гетьмана таємно перепоховають, аби уникнути наруги.
За іншою версією, наруга все ж сталася. В 1664р. Суботів захопить військо київського воєводи С. Чарнецького. Гетьманське поселення спустошать, а домовину з прахом дістануть зі склепу, тіло спалять, а попіл вистрелять з гармати. Загальний вид замчища з сторони Іллінської церкви: павільйон( всередині всього-лиш фундамент вежі)-частокіл-вежа
За радянських часів у Богдановій церкві облаштують клуб, згодом - склад і зерносховище. В 1954р., до 300-річчя Переяславської ради храм обладнають під музей та встановлять символічний гранітний надгробок. Церкву відреставрують наприкінці 1970-их рр. Тоді ж розібрали галерею, збудовану при спорудженні в 1869р. дзвіниці. В 1990р. храм повернули релігійній громаді.
Панорама: храм та дзвіниця
Домовина України, широка, глибока.
Ото церков Богданова. Там-то він молився,
Щоб москаль добром і лихом з козаком ділився. .
Т.Г.Шевченко (1845р.)
Перша письмова згадка про Суботів належить до поч. XVII ст.: він, як хутір, був власністю дрібного шляхтича, козацького сотника Михайла Хмельницького. За часів Михайла Хмельницького тут був дерев'яний двір.Після його загибелі у 1620р. його син Богдан Хмельницький по 1648р. сприяв будівництву у Суботові палацу-фортеці, яка стала однією з його резиденцій (1664р.), згодом зруйнованою поляками. Дзвіниця (1869р.)
Дзвіниця.Фасад
Від свого заснування у 1616р. Суботів належав до Корсунського, з 40-х років XVII ст. - до Чигиринського староства у складі Речі Посполитої.
За Б.Хмельницького Суботів став значним осередком культури: у гетьмана була велика бібліотека. Чималий інтерес становили тут будівлі і архітектура - у Суботові, як і в Чигирині, був будинок гетьмана, а поряд будинки козацької старшини. Проте після смерті Б. Хмельницького Суботів втратив своє значення. Після того, як гетьманом став Іван Виговський, він забрав Чигирин і Суботів. Суботів був наданий Юрію Хмельницькому знов у 1659 р. Храм + дзвіниця
Іконостас
У 1667р. за Андрусівським перемир'ям Правобережжя залишалося за Польщею, козацький устрій у Суботові ліквідовано, його селяни стали кріпаками. Суботів, як містечко у складі Польщі, перебував до кін. XVIII ст.
За домовленістю Речі Посполитої та Росії, Суботів був на кордоні між країнами; тут заборонено було поселятись.
Не обійшов Суботів і гайдамацький рух. Так у 1734 і 1741 рр. гайдамаки здобували містечко. Іллінська церква.Профіль
Фото
В липні 1843 р. Суботів відвідав Тарас Шевченко, а у вересні 1845р. побував тут удруге, де написав знамениті малюнки «Богданові руїни в Суботові», «Богданова церква в Суботові», «Чигирин з Суботівського шляху», а 21 жовтня 1845 р., перебуваючи в с. Мар'їнському на Полтавщині, поет написав вірш «Стоїть в селі Суботові».
Кам*яні хрести біля храму
Споруда.Тил
Поруч із замчищем - Іллінська церква, будована в 1653р. коштом гетьмана. Ранньобароковий храм мав очевидне оборонне значення. Двометрові стіни, вікна-бійниці, пристосовані навіть для гармат. Крім того, церква служила за родову усипальницю - першим тут ховають загиблого Тимоша Хмельницього в тому ж, 1653р.
Церква святого Іллі стане усипальницею і для самого Богдана, який помер у Чигирині в 1657р. Та незабаром тіло гетьмана таємно перепоховають, аби уникнути наруги.
За іншою версією, наруга все ж сталася. В 1664р. Суботів захопить військо київського воєводи С. Чарнецького. Гетьманське поселення спустошать, а домовину з прахом дістануть зі склепу, тіло спалять, а попіл вистрелять з гармати. Загальний вид замчища з сторони Іллінської церкви: павільйон( всередині всього-лиш фундамент вежі)-частокіл-вежа
За радянських часів у Богдановій церкві облаштують клуб, згодом - склад і зерносховище. В 1954р., до 300-річчя Переяславської ради храм обладнають під музей та встановлять символічний гранітний надгробок. Церкву відреставрують наприкінці 1970-их рр. Тоді ж розібрали галерею, збудовану при спорудженні в 1869р. дзвіниці. В 1990р. храм повернули релігійній громаді.
Панорама: храм та дзвіниця