Благовіщенський монастир біля городища Пліснесько
За версією львівського історика Ігоря Мицька, Пліснесько - ймовірне місце правління князя Олега та місце народження київської княгині Ольги.
О,так потрібно починати статтю,щоб максимально привернути до неї увагу. А далі-лиєш водичку(у переносному значенні,звичайно ж). А в загальному-писатиму про монастир,розташований у долині серед лісів біля с. Підгірці Бродівського району на Львівщині. Вище монастиря лежить відоме городище Пліснесько - залишки стародавнього міста, згаданого в Літописі Руському під 1188 р., а також у Слові о полку Ігоревім.
Пощастило-піймав автівку,яка й підвезла мене до самої брами комплексу(я чимчикував туди від повороту на Олесько). Назад також їхав тією ж машиною,з тими ж людьми. Вийшов біля костелу в Підгірцях.Подякував.Пішов до замку-палацу. Але це вже інша історія.
Брама-дзвіниця,або ж -надбрамна дзвіниця
Першу монастирську церкву Преображення Господнього і Пліснеський монастир (тепер - Підгорецький) було збудовано 1180 р. коштом княжни Єлени, доньки князя Всеволода. Внаслідок нападу Батия місто Пліснеськ, а разом із ним і чернеча обитель були знищені. Неушкодженою залишилася тільки монастирська церква, що знаходилася в лісі. Саме тут, у лісі, 1659 р. і поселилися монахи з Манявського Скиту. У 1661р. звідти ж прибув Ілля Гостиславський, який за рік став першим ігуменом і отримав від власника Підгірців С.Конецпольського землю та кошти на розбудову. До 1665р. зведено церкву Благовіщення, трапезну, келії і господарські будівлі з дерева, а також оборонні стіни. Як і головний храм, монастир теж отримав назву Благовіщенського.
Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці (Онуфріївський храм) (1726-1750рр.)
Тринавна купольна базиліка.Тил
На початку Польсько-турецької війни(1672р.) обитель пограбували татари, спаливши кілька келій. Звістка про знищення турецьким військом їх рідного Скиту в 1676р. налякала ченців і вони розійшлися з Підгірців.
У 1687р. новий власник земель, король Ян III Собеський за зверненням монахів підтвердив їх права, дані попередником раніше, і забезпечив ресурси для відновлення святині. Монастир було перенесено вниз, на терасу біля джерела. Наліт татар у 1688р. не завдав шкоди - оточену обитель нападники раптово полишили.
В 1691р. відбудовано церкву Благовіщення, а в 1692р. постала іще одна, Усікновення голови Івана Хрестителя. Розширюється житлово-господарський комплекс, бібліотека наповнюється цінними виданнями, діє мистецька школа.
Ансамбль: храм та будинок з келіями
Дальня господарська будівля
Реколекційний корпус
Монастир у 1700р.здійснює перехід в унію. Вже в 1702р. з'явилася церква Онуфрія. В 1708р. вимурували велику дзвіницю. В 1717р. церкву Усікновення голови Івана Хрестителя замінили новою. На жаль, архітектурний ансамбль прожив недовго,- в 1726р. масштабна пожежа знищила майже всі дерев'яні споруди, багата бібліотека згоріла, і навіть кам'яні будівлі зазнали серйозних пошкоджень, через що згодом були розібрані.
Упродовж 1726-1750 pp. було споруджено сучасну монастирську церкву Благовіщення Пресвятої Богородиці, відтак збудовано монастир - двоповерховий будинок із келіями (1771-1786рр.). Оздоблювальні роботи велися аж до кін. 1760-их рр. Зокрема, у 1754-1759 рр.(1766-1767рр.?) виготовляли мистецький іконостас. Також у церкві знаходяться два бічні вівтарі 1750 р. з іконами та амвон, виконаний у 1761 р.
Фото
Інтер*єр храму
Як свідчить збережена у стіні храму таблиця, він отримав зразу кілька посвят: "...Христу Спасителю, Благовіщенню Пречистої Діви, під опікою святих - Йоана Хрестителя, пустинножителя Онуфрія...". Згодом це спричинило деяку плутанину, хоча тоді на довгий час за церквою закріпилася назва Св.Онуфрія. В той же період монастир, в 1739р. вступив у конгрегацію з єдиними василіянськими правилами, яка в 1743р. приєдналась до Василіянського Чину.
Майже протягом всього XVIII ст. монастир у Підгірцях був одним із провідних осередків Василіянського чину. У 70-80-х pp. у монастирі діяла філософсько-богословська чернеча школа. Крім того, монастир мав велику бібліотеку. Один з двох бічних вівтарів-Преображення Господнього
Бароковий вівтар
Обитель, як і більшість інших, в австрійський період переживала занепад. В середині століття перебудовано дзвіницю. В 1867р. вище понад джерелом вимурувано каплицю.
У 1900р. монастир переходить у руки реформованих василіян. На поч. XXст. святиня знову починає розвиватися, поступово повертаючи собі колишнє релігійне значення.
В комплексі у 1920р. оселилися мироносиці - монахині іншого, жіночого ордену УГКЦ. В Підгірцях їм виділили приміщення монастирської дзвіниці навпроти церкви. Воно одночасно служило як келії, каплиця і робітня. Мироносиці жили тут до 1933р., поки не рушили на постійне місце в іншу єпархію. Головна брама монастирського комплексу
Каплиця над джерелом ( 1867р.)
У 1946р. ченців арештовано та вислано, а монастир закрито. Однак у храмі, що діяв як парафіяльний, богослужіння проводились аж до 1960р. Пізніше тут створили філію туберкульозного санаторію, основний відділ якого знаходився в Підгорецькому замку. Комплекс підлаштовували до поточних потреб: у церкві зробили склад, в каплиці - дизельну електростанцію, велися ремонти та перебудови, так що дзвіниця повністю втратила автентичний вигляд і стала ще одним корпусом. В кін. 1980-их рр. філія санаторію покинула монастир. Вже в 1989-1990рр. священики тут починають відправляти літургії, і святиня повертається до життя.
Наприкінці радянської епохи (1991р.) монастир знову відкрито. Як і храм, він отримав назву Благовіщення. Ангел благословляє воду
О,так потрібно починати статтю,щоб максимально привернути до неї увагу. А далі-лиєш водичку(у переносному значенні,звичайно ж). А в загальному-писатиму про монастир,розташований у долині серед лісів біля с. Підгірці Бродівського району на Львівщині. Вище монастиря лежить відоме городище Пліснесько - залишки стародавнього міста, згаданого в Літописі Руському під 1188 р., а також у Слові о полку Ігоревім.
Пощастило-піймав автівку,яка й підвезла мене до самої брами комплексу(я чимчикував туди від повороту на Олесько). Назад також їхав тією ж машиною,з тими ж людьми. Вийшов біля костелу в Підгірцях.Подякував.Пішов до замку-палацу. Але це вже інша історія.
Брама-дзвіниця,або ж -надбрамна дзвіниця
Першу монастирську церкву Преображення Господнього і Пліснеський монастир (тепер - Підгорецький) було збудовано 1180 р. коштом княжни Єлени, доньки князя Всеволода. Внаслідок нападу Батия місто Пліснеськ, а разом із ним і чернеча обитель були знищені. Неушкодженою залишилася тільки монастирська церква, що знаходилася в лісі. Саме тут, у лісі, 1659 р. і поселилися монахи з Манявського Скиту. У 1661р. звідти ж прибув Ілля Гостиславський, який за рік став першим ігуменом і отримав від власника Підгірців С.Конецпольського землю та кошти на розбудову. До 1665р. зведено церкву Благовіщення, трапезну, келії і господарські будівлі з дерева, а також оборонні стіни. Як і головний храм, монастир теж отримав назву Благовіщенського.
Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці (Онуфріївський храм) (1726-1750рр.)
Тринавна купольна базиліка.Тил
На початку Польсько-турецької війни(1672р.) обитель пограбували татари, спаливши кілька келій. Звістка про знищення турецьким військом їх рідного Скиту в 1676р. налякала ченців і вони розійшлися з Підгірців.
У 1687р. новий власник земель, король Ян III Собеський за зверненням монахів підтвердив їх права, дані попередником раніше, і забезпечив ресурси для відновлення святині. Монастир було перенесено вниз, на терасу біля джерела. Наліт татар у 1688р. не завдав шкоди - оточену обитель нападники раптово полишили.
В 1691р. відбудовано церкву Благовіщення, а в 1692р. постала іще одна, Усікновення голови Івана Хрестителя. Розширюється житлово-господарський комплекс, бібліотека наповнюється цінними виданнями, діє мистецька школа.
Ансамбль: храм та будинок з келіями
Дальня господарська будівля
Реколекційний корпус
Монастир у 1700р.здійснює перехід в унію. Вже в 1702р. з'явилася церква Онуфрія. В 1708р. вимурували велику дзвіницю. В 1717р. церкву Усікновення голови Івана Хрестителя замінили новою. На жаль, архітектурний ансамбль прожив недовго,- в 1726р. масштабна пожежа знищила майже всі дерев'яні споруди, багата бібліотека згоріла, і навіть кам'яні будівлі зазнали серйозних пошкоджень, через що згодом були розібрані.
Упродовж 1726-1750 pp. було споруджено сучасну монастирську церкву Благовіщення Пресвятої Богородиці, відтак збудовано монастир - двоповерховий будинок із келіями (1771-1786рр.). Оздоблювальні роботи велися аж до кін. 1760-их рр. Зокрема, у 1754-1759 рр.(1766-1767рр.?) виготовляли мистецький іконостас. Також у церкві знаходяться два бічні вівтарі 1750 р. з іконами та амвон, виконаний у 1761 р.
Фото
Інтер*єр храму
Як свідчить збережена у стіні храму таблиця, він отримав зразу кілька посвят: "...Христу Спасителю, Благовіщенню Пречистої Діви, під опікою святих - Йоана Хрестителя, пустинножителя Онуфрія...". Згодом це спричинило деяку плутанину, хоча тоді на довгий час за церквою закріпилася назва Св.Онуфрія. В той же період монастир, в 1739р. вступив у конгрегацію з єдиними василіянськими правилами, яка в 1743р. приєдналась до Василіянського Чину.
Майже протягом всього XVIII ст. монастир у Підгірцях був одним із провідних осередків Василіянського чину. У 70-80-х pp. у монастирі діяла філософсько-богословська чернеча школа. Крім того, монастир мав велику бібліотеку. Один з двох бічних вівтарів-Преображення Господнього
Бароковий вівтар
Обитель, як і більшість інших, в австрійський період переживала занепад. В середині століття перебудовано дзвіницю. В 1867р. вище понад джерелом вимурувано каплицю.
У 1900р. монастир переходить у руки реформованих василіян. На поч. XXст. святиня знову починає розвиватися, поступово повертаючи собі колишнє релігійне значення.
В комплексі у 1920р. оселилися мироносиці - монахині іншого, жіночого ордену УГКЦ. В Підгірцях їм виділили приміщення монастирської дзвіниці навпроти церкви. Воно одночасно служило як келії, каплиця і робітня. Мироносиці жили тут до 1933р., поки не рушили на постійне місце в іншу єпархію. Головна брама монастирського комплексу
Каплиця над джерелом ( 1867р.)
У 1946р. ченців арештовано та вислано, а монастир закрито. Однак у храмі, що діяв як парафіяльний, богослужіння проводились аж до 1960р. Пізніше тут створили філію туберкульозного санаторію, основний відділ якого знаходився в Підгорецькому замку. Комплекс підлаштовували до поточних потреб: у церкві зробили склад, в каплиці - дизельну електростанцію, велися ремонти та перебудови, так що дзвіниця повністю втратила автентичний вигляд і стала ще одним корпусом. В кін. 1980-их рр. філія санаторію покинула монастир. Вже в 1989-1990рр. священики тут починають відправляти літургії, і святиня повертається до життя.
Наприкінці радянської епохи (1991р.) монастир знову відкрито. Як і храм, він отримав назву Благовіщення. Ангел благословляє воду