Горохів. Без натяку на кулінарію
Горохів - місто районного підпорядкування, центр Горохівського району. Розташований на берегах р. Липи (басейн Дніпра). Одне з найстародавніших поселень. На його території виявлені залишки городища часів Київської Русі. В 1450 р. грамотою польсько-литовського короля Казимира IV Ягеллончика Горохів з навколишніми селами був відданий у власність Олізару Шиловичу за заслуги у Свидригайла, волинського князя.
Управління соціального захисту населення
Кінотеатр "Волинь"
Вознесенська каплиця (1871р.)
У 1487 р. пані Олізарова відписує Горохів своїм родичам. Місто переходить у власність князів Сангушевичів, яких пізніше стали називати Сангушками-Коширськими.
Документи за 1571 р. свідчать про те, що вже тоді Горохів іменувався містечком. 26 липня 1600 р. місту було надано Магдебурзьке право. Ця грамота була затверджена королем польським Сигізмундом ІІІ Вазою 10 березня 1601 р. на вільному сеймі у Варшаві.
Після Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького Горохівщина потрапляє під владу Польщі. Каплиця на перехресті вул. Луцької і Б. Хмельницького
Пам*ятник Т.Г.Шевченку на майдані Незалежності
Андрій Первозванний та Ко
У 1795 р., внаслідок третього поділу Польщі, Горохів увійшов до складу царської Росії.
Активний розвиток Горохова припав на часи, коли містом володів М. Вельгорський. Він заснував два цехи: шевський і кушнірський та суконну фабрику. В цей час в місті побував Юліан Урсин Немцевич, який зробив його детальний опис. З друг. пол. ХІХ ст. в Горохові почали виникати порівняно великі промислові підприємства: пивоварний завод, цегельня та млин. Оскільки майже весь Горохів мав дерев’яну забудову, тому місто фактично повністю згоріло 1872 р.
З 1870 р. завдяки «клопотанню» тодішнього володаря міста Стройновського Горохів позбавляється Магдебурзького права. Дзвіниця церкви Вознесіння Господнього (1844р.)
Ансамбль церкви Вознесіння Господнього (1844р.)
Брама + дзвіниця
Через землі Горохівщини прокотилися хвилі Першої світової і Українсько-більшовицької війни.
У травні 1919 р. в Горохові був розташований штаб Володимир-Волинської боєвої групи Армії УНР. Місцевість була свідком важких кривавих боїв Армії УНР з поляками і більшовиками.
Після поразки Української Народної Республіки у війні Горохів належав до Горохівського повіту Волинського воєводства Польської держави від 1921 по 1939 рр. Фото
Церква Вознесіння Господнього (1844р.)
Блиск у дворі
У давньому волинському місті Горохові збереглося мало архітектурних пам’яток. В 1820 р. в стилі класицизму побудував палац Валеріан Стройновський. Свою маєтність він перетворив на музей з експонатами художнього і наукового змісту, тут були полотна видатних італійських, німецьких, нідерландських та французьких художників. В палаці були окремі великі колекції скульптури, графіки та нумізматики. Бібліотека славилася польськими та закордонними друками. Горохівський палац на своїй акварелі зобразив Наполеон Орда. В 20-х рр. ХХ ст. палац згорів і більше не відбудувався. Навколо палацу лишився лише вишуканий парк.
До 1960-х рр. в Горохові ще існував костел, але був знищений радянською владою. Єдина збережена давня архітектурна споруда Горохова - Вознесенська церква. Її було зведено в 1844 р. За часів Незалежності побудовано ще одну православну церкву - Святого Миколая. Складова меморіального комплексу
Меморіальний комплекс «Пагорб Слави» на честь воїнів Другої світової війни
Горбиста південно-західна частина міста чудово вписала в себе історико-меморіальний комплекс споруд: Пагорб Слави з обеліском на честь загиблих воїнів, алею Героїв, мармурову стелу - Стіну пам'яті з викарбуваними на ній іменами 1784 героїв. Навпроти будинку райдержадміністрації стоїть пам'ятник Т. Г. Шевченку. Також у місті є пам'ятний хрест борцям за Волю і Незалежність України.
Братські могили воїнів, загиблих у ВВВ
