Тульчин: Про палац, Суворова та всіх решту
Приїхав у Тульчин рано-раненько,о 6 годині,а якщо враховувати що на календарі квітень,то стане зрозуміло-надворі ледь-ледь сіріло. Кого можна побачити в такий ранковий час на вулиці?Так,звичайно ж,-сумлінних двірників,які пропадають ніби роса із першими променями сонця).
Гуляю без мети,оглядаючи не зовсім цікаві об*єкти;чекаю коли зійде сонце,щоб оглянути і пофоткати цікавіші пам*ятки містечка.
Будинок генерала Абази / чоловіча гімназія
Монумент пам*яті
Меморіал Слави
Місто належало подільській шляхетській родині Струсів гербу Корчак. Коли одна з представниць цього роду вийшла заміж за Калиновського Тульчин перейшов до родини Калиновських.
Перші письмові відомості про Тульчин належать до 1607 р. Згодом, у пер. пол. XVII ст. Сиґізмунд ІІІ Ваза надає генералу подільських земель В. А. Калиновському привілей на місто.
У пер. пол. XVII ст. Тульчин став визначним торговельним центром завдяки брацлавському старості А. Калиновському.
Погруддя О.С.Пушкіна
Фотовідеостудія "Чарлі" & Kо. Модерново
Особняк юриста графині С.Потоцької Сваричевського / музична школа (поч.20ст.)
Валентин Каліновський та його син Адам перетворюють Тульчин на міцно укріплену фортецю. Адам будує в 30-х роках ХVІІ ст. замок, в якому знаходились костьол та кляштор домініканців. В 1638 р. Адам, що проти волі батьків одружився на викраденій у родини своїй тітці Кристині, знайшов тут останній притулок.
В 1648 р. повсталі селянсько-козацькі загони під проводом М. Кривоноса, І. Ганжі та О. Гоголя після довгого та кривавого штурму оволоділи фортецею і її скарбами, а майже усіх захисників жорстоко вирубали. Біля нинішньої взуттєвої фабрики, або СШ № 1, колись стояли грізні і величні стіни Тульчинскої фортеці.Цікавий та поруйнований
Фото
Костел Матері Божої Святого Розарію (1872-1873рр.)
Після згаданих подій і гайдамаччини, тульчинська земля в 1665 р. зазнала спустошливого нападу татар, а згодом турецьке військо 1672 р. захоплює подільські міста, у тому числі і Тульчин, спалюючи їх на знак помсти за убитого в Ладижині сина турецького султана. Місто впродовж декількох десятиліть приходить в занепад. Із згасанням роду Калиновських Тульчин бл. 1726 р. переходить у власність до їх родичів - Потоцьких, а в 1775 ро. граф Станіслав Фелікс (Щенсний) Потоцький робить Тульчин своєю родовою резиденцією. Місто починає шалено розквітати і будуватися, успішно торгує і стає відомим.
Особняк купця Глікліха / РАЦС (1912р.)
Модерновий красень.Тил
Фото
У 1782 р. Щенсний почав будувати тут свій грандіозний палац, перевівши столицю "Потоцького Королівства" з Кристинополя (нині Червоноград Львівської обл.) сюди. Палац і все володіння повинні були відображати всю могутність і славу роду Потоцьких. Він був побудований за проектом французького архітектора Лакруа в стилі палладіо - головна двоповерхова будівля палацу сполучена з великими бічними флігелями напівкруглими галереями. Колись в них були розкішні оранжереї. Інтер'єри оформляв модний голландський дизайнер Меркс. У палаці була бібліотека на 17 тис. томів, багата картинна галерея - усі багатства були вивезені ще до революції нащадками Потоцького до Парижу. Над палацовим парком (після революції вирубаним) працював П’ер Лепро. Станіслав назвав це диво паркового мистецтва російським словом "Хорошо" - парк "Хороше". Його гідротехнічні споруди проектував Метцель, творець парку "Софіївка" під Уманю. Тут був дивовижний фонтан і багато дерев.
Малий (Новий) палац Потоцьких (18ст.)
Малий (Новий) палац Потоцьких / будівля казарм ІІ Російської Армії / технікум ветеринарної медицини
Пам'ятник О. В. Суворову (1953р.)
17 травня 1787 р., з нагоди перебування польського короля С. А. Понятовського, місту надається Магдебурзьке право.З цієї нагоди Потоцький на площі Ринок поставив колону, а населенню в межах милі дарував вольну.
В 1791 р. у палаці знаходився штаб польської коронної армії під керівництвом двох національних героїв Польщі: Наполеона Юзефа Понятовського та Тадеуша Костюшка.
Через кілька років після Костюшка за іронією долі у палаці квартирує головний ворог незалежної Польщі,- полководець О. Суворов. В Тульчині була сформована армія, яка готова була йти в похід до Франції і цим запобігти війні 1812 р. Та в цей час померла цариця Катерина ІІ, а її син Павло, що прийняв царський престол, вигнав Суворова з армії...
В 1815 р. до Тульчина повернувся штаб Другої російської армії, офіцери та солдати якої розбили непереможного Наполеона. Серед 300 офіцерів штабу знайшлися ті, які заснували в Тульчині Південне товариство декабристів...
Школа (19ст.)
Пам*ятник М.Леонтовичу (1969р.)
Рожевий конструктивізм (1928р.)
Свято-Різдва Христова Кафедральний Собор в місті будувався на кошти графа С.Потоцького в 1786-1817 рр. як католицький домініканський костьол з чернечими келіями. Будували його англійські архітектори і нагадувати він повинен був собор Св.Петра в Римі в мініатюрі. Але вже в 1832 р. після пригнічення польського повстання,храм був переданий в православне відомство. У жовтні 1835 р. колишній костьол був освячений в православну церкву Різдва Христова. Пізніше на кошти вдови дійсного статського радника Олександра Абази в західній прибудові був влаштований престол, освячений в ім'я Святої Трійці.
У великому трьохпрестольному храмі Богослужіння проводилися до 1928 р., коли церква була закрита і переобладнана під театр. Під час німецько-румунської окупації міста (1941-1944 рр.) будова була передана під церкву але вже 8 вересня 1945 р. будівля храму була віддана назад під міський театр і будинок культури, а церковне майно передане у Свято-Успенську церкву. Пізніше у будівлі храму розташовувалася ДЮСШ. Знову храм запрацював в 1991 р. Христо-Різдвяний кафедральний собор (кін.18ст.)
Комплекс кляштору домініканів з костелом Св.Станіслава
Іконостас
Після Другого Поділу Речі Посполитої у 1793 р. Станіслав Щенсний Потоцький, тодішній власник маєтку, перейшов на службу до російської імператриці Катерини ІІ і отримав чин генерал-аншефа. Перехід на бік російської імператриці був зрадою відносно Польщі, але дозволяв зберегти всі маєтки магната в Україні.
Довгий час палац не мав певного призначення. З 1892 р. і до революції в нім розміщувалось офіцерське казино. У 1928 р. пожежа знищила верхній поверх.
Купол зсередини
Інтер*єр
Інтер*єр-2
Храм.Тил
До десятиріччя радянської влади, яке приходилось на 1927 р., почав формуватися новий центр міста. Вибір пав на Червону площу, яка називалася так ще до революції. Далі за площею знаходилися Червоні казарми, названі так за кольором стін - тому і Червона площа. На поч. 20-х років на площі стали ховати солдатів Червоної армії. Так виник цілий комплекс, до якого після війни додалися пам'ятники на честь загиблих на фронтах ВВВ.
Оскільки будівельних матеріалів тоді не вистачало, то розібрали два палаци Потоцьких - один був в Печері, а другий за містом,- і з цієї цегли збудували приміщення окружкому, де згодом розмістився райком партії, а тепер - Будинок школярів та юнацтва.Суворов на коні (1954р.)
Цікавий будинок. Вул.Суворова, 17
Kodak 200
Якщо пройти площу, то можна побачити невеликий старовинний палац у класичному стилі, зі стандартним портиком спереду. Цей будинок колись належав родині Абазів, глава якої був управителем палацу Потоцьких у той час, коли останній власник палацу із роду Потоцьких Мечислав був відправлений до в'язниці за свої численні злочини, найгіршим з яких для нього виявилася неповага до царя Миколи І. Родина Абазів стала хазяювати у місті, побудувала тут кілька будинків. Син управителя В. Абаза став генералом та відомим істориком свого часу, в Тульчині також виросла Глікера Абаза, мати великого українського письменника М.М.Коцюбинського.
Будинок декабристів (кін.19ст.)
Будинок декабристів / краєзнавчий музей.Профіль
Успенський храм з дзвіницею
Успенська церква (1789р.)
У 1805 р. у Тульчині завдяки Карніцькому була вимурована цвинтарна каплиця, у якій відправляли богослужіння домініканці. 1850 р. каплиця була пошкоджена, а у 1872-1873 рр. на пожертви вірних та під опікою С. Радлінського її перебудували на костел. У 20-х роках ХХ ст. радянська влада закрила храм, який використовувала як магазин, ресторан та зал ігровий зал. Повенули костел громаді у 1991 р.,а 11 січня 1992 р. його освятили.
Прокуратура
Училище культури. Теж рожеве...
Успенська церква в Тульчині пережила дві світові війни. Вона побудована тим же графом Потоцьким у 1789 р. в стилі барокко. Сам граф вінчався тут колись зі своєю третьою жінкою, легендарною Софією. Церкву відвідував Суворов, а також тут вінчався полковник І.Бурцов, який вів із Пестелем суперечку за лідерство в Південному товаристві. А в 20 ст., коли більшість храмів були переобладнані під господарський потреби, Успенська церква залишалася закритою, зберігаючи усередині розписного інтер`єр і ошатний декор стін. Згідно з архівними даними, тут знаходиться більше 50 поховань, але до наших днів збереглися лише два могильні хрести. Брама палацового комплексу. Рожева
Комплекс Старого палацу Потоцьких
Старий палац (1781-85рр.). Фасад
Визначною подією в культурному житті Тульчина була активна діяльність видатного українського композитора Миколи Леонтовича, значна частина творчого життя якого пов'язана з Тульчином. З 1908 р.він викладає співи в єпархіальному жіночому училищі. Працюючи там понад 10 років, отримує казенну квартиру. За цей час він створив бл. 200 хорових творів, 10 духовних хорів. У 1914 р. з Тульчина виходить його знаменитий «Щедрик».
1920 р. Микола Леонтович створює в Тульчині народний хор. Пісня «Смерть» була останньою його хоровою обробкою, яку він не встиг вивчити з хором, бо в ніч на 23 січня 1921 р. видатний син України загинув від кулі колишнього агента повітчека Б. Грищенка. Перед Будинком культури стоїть пам'ятник М.Д.Леонтовичу, споруджений у 1976 р. українським скульптором Г. Кальченко.Облуплений бік головної будівлі
Палац та галерея
Фото
В грудні 1977 р. з нагоди 100-річчя з дня народження видатного українського композитора М.Д. Леонтовича в м. Тульчині відкрито музей - квартиру М. Леонтовича. В музеї знаходяться його особисті речі, інструмент, на якому він грав, та безліч світлин композитора та його родини.
Колонада
Лівий флігель.Без галереї..
Тильна сторона лівого крила. Без гербу..
На захід від костелу знаходиться гарненький особняк - колишній будинок купця Глікліха. Побудований в стилі модерн в 1912 р. найбагатшим купцем міста - Розенфельдом для своєї дочки Юлії, яка вийшла заміж за купця Глікліха. Нині тут розташований РАЦС.
Правий флігель
Облуплена права галерея
Герб як частина збереженого декору
Російський поет О. С. Пушкін мріяв побувати в цьому затишному містечку Подільської губернії, де знаходився штаб 2-ї армії і де серед кола революційно налаштованих молодих офіцерів було чимало знайомих.
Вперше йому вдалося приїхати до Тульчина лише в лютому 1821 р. Пушкін ще двічі побував у Тульчині - в серпні і листопаді 1822 р., де мав бесіди з Пестелем, іншими діячами Південного товариства і його друзями-однодумцями.
У своїй поемі «Євгеній Онєгін», поет згадує це місто:
«... Но там, где ранне весна
Блестит над каменкой тенистой
И над холмами Тульчина ... » Будівля
Фото
Фото-2
Багатьох гостей міста приваблює також сімейна трагедія графа Потоцького, історії трьох його жінок, перша з яких була убита за наказом його батьків, друга виявилася далеко не найкращою жінкою, а третя взагалі стала коханкою його першого, улюбленого сина, що і загнало графа в домовину.
Фото-3
І Вам того ж!
Гуляю без мети,оглядаючи не зовсім цікаві об*єкти;чекаю коли зійде сонце,щоб оглянути і пофоткати цікавіші пам*ятки містечка.
Будинок генерала Абази / чоловіча гімназія
Монумент пам*яті
Меморіал Слави
Місто належало подільській шляхетській родині Струсів гербу Корчак. Коли одна з представниць цього роду вийшла заміж за Калиновського Тульчин перейшов до родини Калиновських.
Перші письмові відомості про Тульчин належать до 1607 р. Згодом, у пер. пол. XVII ст. Сиґізмунд ІІІ Ваза надає генералу подільських земель В. А. Калиновському привілей на місто.
У пер. пол. XVII ст. Тульчин став визначним торговельним центром завдяки брацлавському старості А. Калиновському.
Погруддя О.С.Пушкіна
Фотовідеостудія "Чарлі" & Kо. Модерново
Особняк юриста графині С.Потоцької Сваричевського / музична школа (поч.20ст.)
Валентин Каліновський та його син Адам перетворюють Тульчин на міцно укріплену фортецю. Адам будує в 30-х роках ХVІІ ст. замок, в якому знаходились костьол та кляштор домініканців. В 1638 р. Адам, що проти волі батьків одружився на викраденій у родини своїй тітці Кристині, знайшов тут останній притулок.
В 1648 р. повсталі селянсько-козацькі загони під проводом М. Кривоноса, І. Ганжі та О. Гоголя після довгого та кривавого штурму оволоділи фортецею і її скарбами, а майже усіх захисників жорстоко вирубали. Біля нинішньої взуттєвої фабрики, або СШ № 1, колись стояли грізні і величні стіни Тульчинскої фортеці.Цікавий та поруйнований
Фото
Костел Матері Божої Святого Розарію (1872-1873рр.)
Після згаданих подій і гайдамаччини, тульчинська земля в 1665 р. зазнала спустошливого нападу татар, а згодом турецьке військо 1672 р. захоплює подільські міста, у тому числі і Тульчин, спалюючи їх на знак помсти за убитого в Ладижині сина турецького султана. Місто впродовж декількох десятиліть приходить в занепад. Із згасанням роду Калиновських Тульчин бл. 1726 р. переходить у власність до їх родичів - Потоцьких, а в 1775 ро. граф Станіслав Фелікс (Щенсний) Потоцький робить Тульчин своєю родовою резиденцією. Місто починає шалено розквітати і будуватися, успішно торгує і стає відомим.
Особняк купця Глікліха / РАЦС (1912р.)
Модерновий красень.Тил
Фото
У 1782 р. Щенсний почав будувати тут свій грандіозний палац, перевівши столицю "Потоцького Королівства" з Кристинополя (нині Червоноград Львівської обл.) сюди. Палац і все володіння повинні були відображати всю могутність і славу роду Потоцьких. Він був побудований за проектом французького архітектора Лакруа в стилі палладіо - головна двоповерхова будівля палацу сполучена з великими бічними флігелями напівкруглими галереями. Колись в них були розкішні оранжереї. Інтер'єри оформляв модний голландський дизайнер Меркс. У палаці була бібліотека на 17 тис. томів, багата картинна галерея - усі багатства були вивезені ще до революції нащадками Потоцького до Парижу. Над палацовим парком (після революції вирубаним) працював П’ер Лепро. Станіслав назвав це диво паркового мистецтва російським словом "Хорошо" - парк "Хороше". Його гідротехнічні споруди проектував Метцель, творець парку "Софіївка" під Уманю. Тут був дивовижний фонтан і багато дерев.
Малий (Новий) палац Потоцьких (18ст.)
Малий (Новий) палац Потоцьких / будівля казарм ІІ Російської Армії / технікум ветеринарної медицини
Пам'ятник О. В. Суворову (1953р.)
17 травня 1787 р., з нагоди перебування польського короля С. А. Понятовського, місту надається Магдебурзьке право.З цієї нагоди Потоцький на площі Ринок поставив колону, а населенню в межах милі дарував вольну.
В 1791 р. у палаці знаходився штаб польської коронної армії під керівництвом двох національних героїв Польщі: Наполеона Юзефа Понятовського та Тадеуша Костюшка.
Через кілька років після Костюшка за іронією долі у палаці квартирує головний ворог незалежної Польщі,- полководець О. Суворов. В Тульчині була сформована армія, яка готова була йти в похід до Франції і цим запобігти війні 1812 р. Та в цей час померла цариця Катерина ІІ, а її син Павло, що прийняв царський престол, вигнав Суворова з армії...
В 1815 р. до Тульчина повернувся штаб Другої російської армії, офіцери та солдати якої розбили непереможного Наполеона. Серед 300 офіцерів штабу знайшлися ті, які заснували в Тульчині Південне товариство декабристів...
Школа (19ст.)
Пам*ятник М.Леонтовичу (1969р.)
Рожевий конструктивізм (1928р.)
Свято-Різдва Христова Кафедральний Собор в місті будувався на кошти графа С.Потоцького в 1786-1817 рр. як католицький домініканський костьол з чернечими келіями. Будували його англійські архітектори і нагадувати він повинен був собор Св.Петра в Римі в мініатюрі. Але вже в 1832 р. після пригнічення польського повстання,храм був переданий в православне відомство. У жовтні 1835 р. колишній костьол був освячений в православну церкву Різдва Христова. Пізніше на кошти вдови дійсного статського радника Олександра Абази в західній прибудові був влаштований престол, освячений в ім'я Святої Трійці.
У великому трьохпрестольному храмі Богослужіння проводилися до 1928 р., коли церква була закрита і переобладнана під театр. Під час німецько-румунської окупації міста (1941-1944 рр.) будова була передана під церкву але вже 8 вересня 1945 р. будівля храму була віддана назад під міський театр і будинок культури, а церковне майно передане у Свято-Успенську церкву. Пізніше у будівлі храму розташовувалася ДЮСШ. Знову храм запрацював в 1991 р. Христо-Різдвяний кафедральний собор (кін.18ст.)
Комплекс кляштору домініканів з костелом Св.Станіслава
Іконостас
Після Другого Поділу Речі Посполитої у 1793 р. Станіслав Щенсний Потоцький, тодішній власник маєтку, перейшов на службу до російської імператриці Катерини ІІ і отримав чин генерал-аншефа. Перехід на бік російської імператриці був зрадою відносно Польщі, але дозволяв зберегти всі маєтки магната в Україні.
Довгий час палац не мав певного призначення. З 1892 р. і до революції в нім розміщувалось офіцерське казино. У 1928 р. пожежа знищила верхній поверх.
Купол зсередини
Інтер*єр
Інтер*єр-2
Храм.Тил
До десятиріччя радянської влади, яке приходилось на 1927 р., почав формуватися новий центр міста. Вибір пав на Червону площу, яка називалася так ще до революції. Далі за площею знаходилися Червоні казарми, названі так за кольором стін - тому і Червона площа. На поч. 20-х років на площі стали ховати солдатів Червоної армії. Так виник цілий комплекс, до якого після війни додалися пам'ятники на честь загиблих на фронтах ВВВ.
Оскільки будівельних матеріалів тоді не вистачало, то розібрали два палаци Потоцьких - один був в Печері, а другий за містом,- і з цієї цегли збудували приміщення окружкому, де згодом розмістився райком партії, а тепер - Будинок школярів та юнацтва.Суворов на коні (1954р.)
Цікавий будинок. Вул.Суворова, 17
Kodak 200
Якщо пройти площу, то можна побачити невеликий старовинний палац у класичному стилі, зі стандартним портиком спереду. Цей будинок колись належав родині Абазів, глава якої був управителем палацу Потоцьких у той час, коли останній власник палацу із роду Потоцьких Мечислав був відправлений до в'язниці за свої численні злочини, найгіршим з яких для нього виявилася неповага до царя Миколи І. Родина Абазів стала хазяювати у місті, побудувала тут кілька будинків. Син управителя В. Абаза став генералом та відомим істориком свого часу, в Тульчині також виросла Глікера Абаза, мати великого українського письменника М.М.Коцюбинського.
Будинок декабристів (кін.19ст.)
Будинок декабристів / краєзнавчий музей.Профіль
Успенський храм з дзвіницею
Успенська церква (1789р.)
У 1805 р. у Тульчині завдяки Карніцькому була вимурована цвинтарна каплиця, у якій відправляли богослужіння домініканці. 1850 р. каплиця була пошкоджена, а у 1872-1873 рр. на пожертви вірних та під опікою С. Радлінського її перебудували на костел. У 20-х роках ХХ ст. радянська влада закрила храм, який використовувала як магазин, ресторан та зал ігровий зал. Повенули костел громаді у 1991 р.,а 11 січня 1992 р. його освятили.
Прокуратура
Училище культури. Теж рожеве...
Успенська церква в Тульчині пережила дві світові війни. Вона побудована тим же графом Потоцьким у 1789 р. в стилі барокко. Сам граф вінчався тут колись зі своєю третьою жінкою, легендарною Софією. Церкву відвідував Суворов, а також тут вінчався полковник І.Бурцов, який вів із Пестелем суперечку за лідерство в Південному товаристві. А в 20 ст., коли більшість храмів були переобладнані під господарський потреби, Успенська церква залишалася закритою, зберігаючи усередині розписного інтер`єр і ошатний декор стін. Згідно з архівними даними, тут знаходиться більше 50 поховань, але до наших днів збереглися лише два могильні хрести. Брама палацового комплексу. Рожева
Комплекс Старого палацу Потоцьких
Старий палац (1781-85рр.). Фасад
Визначною подією в культурному житті Тульчина була активна діяльність видатного українського композитора Миколи Леонтовича, значна частина творчого життя якого пов'язана з Тульчином. З 1908 р.він викладає співи в єпархіальному жіночому училищі. Працюючи там понад 10 років, отримує казенну квартиру. За цей час він створив бл. 200 хорових творів, 10 духовних хорів. У 1914 р. з Тульчина виходить його знаменитий «Щедрик».
1920 р. Микола Леонтович створює в Тульчині народний хор. Пісня «Смерть» була останньою його хоровою обробкою, яку він не встиг вивчити з хором, бо в ніч на 23 січня 1921 р. видатний син України загинув від кулі колишнього агента повітчека Б. Грищенка. Перед Будинком культури стоїть пам'ятник М.Д.Леонтовичу, споруджений у 1976 р. українським скульптором Г. Кальченко.Облуплений бік головної будівлі
Палац та галерея
Фото
В грудні 1977 р. з нагоди 100-річчя з дня народження видатного українського композитора М.Д. Леонтовича в м. Тульчині відкрито музей - квартиру М. Леонтовича. В музеї знаходяться його особисті речі, інструмент, на якому він грав, та безліч світлин композитора та його родини.
Колонада
Лівий флігель.Без галереї..
Тильна сторона лівого крила. Без гербу..
На захід від костелу знаходиться гарненький особняк - колишній будинок купця Глікліха. Побудований в стилі модерн в 1912 р. найбагатшим купцем міста - Розенфельдом для своєї дочки Юлії, яка вийшла заміж за купця Глікліха. Нині тут розташований РАЦС.
Правий флігель
Облуплена права галерея
Герб як частина збереженого декору
Російський поет О. С. Пушкін мріяв побувати в цьому затишному містечку Подільської губернії, де знаходився штаб 2-ї армії і де серед кола революційно налаштованих молодих офіцерів було чимало знайомих.
Вперше йому вдалося приїхати до Тульчина лише в лютому 1821 р. Пушкін ще двічі побував у Тульчині - в серпні і листопаді 1822 р., де мав бесіди з Пестелем, іншими діячами Південного товариства і його друзями-однодумцями.
У своїй поемі «Євгеній Онєгін», поет згадує це місто:
«... Но там, где ранне весна
Блестит над каменкой тенистой
И над холмами Тульчина ... » Будівля
Фото
Фото-2
Багатьох гостей міста приваблює також сімейна трагедія графа Потоцького, історії трьох його жінок, перша з яких була убита за наказом його батьків, друга виявилася далеко не найкращою жінкою, а третя взагалі стала коханкою його першого, улюбленого сина, що і загнало графа в домовину.
Фото-3
І Вам того ж!