Житомир.Ч.2: Храми міста
Перша частина про Житомир вже була.Так,просто про місто,про пам*ятки,про різне-всяке.А зараз напишемо(скопіюємо,перетягнемо) інформацію про сакральні споруди,які зустрілись мені при гулянні вулицями Житомира.
У сер. XIX ст. в місті більшість православних храмів були дерев'яними; мурований стояв лише на Святояковлівському кладовищі. У той же час лише кам'яних римо-католицьких храмів було чотири.
За задумом купця М. Хаботіна, новий собор не повинен був підпорядковуватися ні місцевій духовній ні світській владі. Меценат 16 років добивався свого, поки міська влада не дозволила купити йому ділянку для забудови.
У 1856 р. Свято-Михайлівський собор було освячено. Після смерті благодійника, його поховали під вівтарною частиною церкви та у радянські роки останки викопали, після чого їх доля невідома.Свято-Михайлівський кафедральний собор (1856р.)
Храм
Після Жовтневої революції і до 1927 р. церква діяла як храм УАПЦ. Під прологом ремонту святиню закрили, після цього будівля довгий час використовувалася не за призначенням. Тут розташовувався склад, а обіцяний ремонт так і не почався. У роки Другої світової війни і до 1960 р. храм залишався діючим. Потім були знесені малі куполи храму і зруйнована дзвіниця,тривалий час тут знаходився обласне товариство «Знання», а згодом - театр ляльок. У підвалі розташовувався склад.
21 листопада 1991р. приміщення храму було повернуто релігійній громаді УПЦ КП, розпочалися служби. З періоду заснування храму на стінах собору уціліли два фрагменти іконопису, зробленого ще у XIX ст.Семінарський костел Святого Іоанна з Дуклі (1838-1842рр.)
Інтер*єр
Згідно грамоті, виданій польським королем Зигмунтом III Вазою ченцям-бернардинцям, в Житомирі в 1761 р. відкрили Бернардинський монастир і побудували при ньому дерев'яний костьол, присвячений блаженному Іоанну з Дуклі.
Під час Коліївщини в цьому монастирі ховався один з керівників повстання легендарний козак Іван Ґонта.
У 1820 р. сталася велика пожежа, внаслідок якої були знищені і будови братів. Меси стали відправлятися в кляшторних приміщеннях. Замість дерев'яного храму почали споруджувати кам'яний. Ще під час будівництва в стінах утворилися тріщини, і довелося зовні підпирати стіни могутніми контрфорсами. Мурований конвент відбудовували швидко. А під каплицю було відведено їдальню. Закінчили будівництво храму у 1842 р.Монастирський корпус (?)
Святиня.Фасад
Діяльність монастиря незабаром заборонили, а будівлі передали переведеній з Луцька в 1844 р. Римо-католицької духовної семінарії,яку розмістили в примикаючих до костелу Т-подібних в плані келіях колишнього Бернардинського монастиря, а костел при семінарії став називатися Семінарійським.
Перед Другою світовою війною приміщення костьолу переобладнали під кінотеатр. Башту з боку площі знесли.
Після війни тут була обласна філармонія, обласний будинок народної творчості і відділ природи краєзнавчого музею. Келії монастиря за радянських часів і до 2006 р. використовували під обласний військкомат. Повторне освячення храму відбулося 25 жовтня 1997 р. В тому ж році костьол одержав сучасну назву - Семінарійський костьол святого Іоанна із Дуклі. Кафедральний костел Св. Софії (1746р.;1789-1801рр.)
Дзвіниця висотою в 26м.
Внутрішній двір
Однією з найстаріших пам'яток архітектури Житомира державного значення, яка збереглася до наших днів є Католицький кафедральний костел Святої Софії,побудований у 1746 р., в 1789-1801рр. перебудований.
Костел був побудований як вдала комбінація бароко та пізнього ренесансу. У XIX ст. будівлю реконструювали, і переважним в його архітектурі стилем став класицизм.
Фасад собору Святої Софії розбитий на два яруси, будівлю увінчано гострими вежами. На північний схід від костелу розташована дзвіниця, висота якої складає 26 м. Костел.Профіль
Храм.Фасад
У найдавнішій частині Житомира - на Замковій горі розташований величний Хрестовоздвиженський храм,побудований у 1900 р. на місці дерев’яної церкви, спорудженої ще в XVII ст.
Згідно з архівними матеріалами, будівля була закладена в 1897 р. Будівництво було закінчене в 1900 р.
Приміщення Хрестовоздвиженської церкви було відібрано у православної громади в 30-х роках минулого століття.Хрестовоздвиженська церква (1897-1900рр.)
У візантійському стилі.Фасад
У 1942 р. у Хрестовоздвиженському храмі поновилися богослужіння та вже у 1944 р. святиню закривають, майно і предмети релігійного культу передаються Спасо-Преображенському кафедральному собору, а будівлю - в розпорядження міської ради, яка вирішує розмістити в ньому галантерейну базу.
1970 р. Хрестовоздвиженська церква була передана краєзнавчому музею Житомира,а з 1987 р.тут розмістили «Музей природи».
8 вересня 2011 р., приміщення Хрестовоздвиженської церкви було передано УПЦ МП.Свято-Хрестовоздвиженський кафедральний собор
Подільська церква в Житомирі отримала свою назву від стародавнього історичного району міста - Подолу, де вона і знаходиться.
Є свідчення, що храм стояв на цьому місці ще з давніх-давен. Датою народження церкви Успіння вважають 1700р., адже саме тоді звели перший дерев'яний храм. Однак він був невеликий і не міг вмістити всіх віруючих, тому його вирішили розібрати, а на цьому місці побудувати новий кам'яний собор. Почали будівництво в 1861 р., звівши красиву кам'яну дзвіницю і трапезну. Будівництво тривало двадцять років, і зрештою, в 1882 р. кам'яну Свято-Успенську церкву освятили.
Поступово Подільський храм ще більше будували і прикрашали. Комплекс Успенської(Подільської) церкви (1861-1882рр.)
Воскові бочки
Поблизу церкви заснували парафіяльну школу, де могли навчатися місцеві хлопчики і дівчатка. Однак з 1922р. відбувалося поступове розграбування храму під приводом допомоги голодним в Поволжі, а в 1935 р. в святині влаштували склад.
Під час в Другої світової війни Успенська Подільська церква в Житомирі відновлює богослужіння і тут навіть відкрили жіночий монастир, який діяв до 1945 р. У воєнне лихоліття обрушилася головний храм Житомира, тому до 1954 р. Свято-Успенська церква стає кафедральним собором.
1961р. храм знову був закритий і його перетворили в архів. І тільки з приходом незалежності Свято-Успенський храм відкрився заново.Дзвіниця
Фото
Первинний проект кафедрального собору в Житомирі був складений у Петербурзі в 1844 р. з включенням в його стіни залишків старої Василіанської церкви, зруйнованої у 1771 р. Почали будувати собор в 1851 р., а в 1853 р. вже майже закінчена будівля несподівано звалилася. Унаслідок помилок в розрахунках і недостатній міцності місцевої цеглини-сирцю в одну з ночей впала дзвіниця і зруйнувала всю будівлю. Довелося будувати храм наново.
Другий раз будували собор з 1866р. по 1874р. за проектом академіка архітектури Карла Карловича Рахау. Цього разу вибрали місце на площі трохи південніше за колишній. Собор запроектували трьохнефним, пятикупольним з шатроподібним завершенням в російсько-візантійському стилі з характерними рисами староруської архітектури XI-XII ст.Свято-Преображенський кафедральний собор(1866-1874рр.)
Іконостас
30 серпня 1874 р. головний престол був урочисто освячений. Ще під час будівництва собору, у 1871 р. вийшла ухвала волинського губернського правління про закриття торгових рядів на площі і про створення навкруги собору міського парку, що будується. Тоді ж і визначилася нова конфігурація площі, що одержала назву Соборної, яку планували зробити головною площею міста. Парк був закладений тільки в 1886 р.
У цокольному поверсі собору починаючи з 1876 р. поховано три Волинські архієпископи - Агафангел, Тихон і Модест, а 29 травня/11червня 1903 р. тут відбулося відкриття нижнього храму Святої Анастасії Римлянині, - покровительки Житомира.
В радянські роки Свято-Анастасієвську церкву закрили. До 1991 р. цокольну частину храму використовували під склад. В 1930-их рр. міським Генеральним планом запланували знести Преображенський кафедральний собор, а на його місці побудувати Будинок Червоної Армії, і це не дивлячись на те, що вже тоді собор був включений в державний реєстр пам'ятників архітектури. Реалізаціям цієї варварської ідеї перешкодила Друга світова війна..Інтер*єр храму
Храм висотою в 53 метри
Святиня.Фасад
У сер. XIX ст. в місті більшість православних храмів були дерев'яними; мурований стояв лише на Святояковлівському кладовищі. У той же час лише кам'яних римо-католицьких храмів було чотири.
За задумом купця М. Хаботіна, новий собор не повинен був підпорядковуватися ні місцевій духовній ні світській владі. Меценат 16 років добивався свого, поки міська влада не дозволила купити йому ділянку для забудови.
У 1856 р. Свято-Михайлівський собор було освячено. Після смерті благодійника, його поховали під вівтарною частиною церкви та у радянські роки останки викопали, після чого їх доля невідома.Свято-Михайлівський кафедральний собор (1856р.)
Храм
Після Жовтневої революції і до 1927 р. церква діяла як храм УАПЦ. Під прологом ремонту святиню закрили, після цього будівля довгий час використовувалася не за призначенням. Тут розташовувався склад, а обіцяний ремонт так і не почався. У роки Другої світової війни і до 1960 р. храм залишався діючим. Потім були знесені малі куполи храму і зруйнована дзвіниця,тривалий час тут знаходився обласне товариство «Знання», а згодом - театр ляльок. У підвалі розташовувався склад.
21 листопада 1991р. приміщення храму було повернуто релігійній громаді УПЦ КП, розпочалися служби. З періоду заснування храму на стінах собору уціліли два фрагменти іконопису, зробленого ще у XIX ст.Семінарський костел Святого Іоанна з Дуклі (1838-1842рр.)
Інтер*єр
Згідно грамоті, виданій польським королем Зигмунтом III Вазою ченцям-бернардинцям, в Житомирі в 1761 р. відкрили Бернардинський монастир і побудували при ньому дерев'яний костьол, присвячений блаженному Іоанну з Дуклі.
Під час Коліївщини в цьому монастирі ховався один з керівників повстання легендарний козак Іван Ґонта.
У 1820 р. сталася велика пожежа, внаслідок якої були знищені і будови братів. Меси стали відправлятися в кляшторних приміщеннях. Замість дерев'яного храму почали споруджувати кам'яний. Ще під час будівництва в стінах утворилися тріщини, і довелося зовні підпирати стіни могутніми контрфорсами. Мурований конвент відбудовували швидко. А під каплицю було відведено їдальню. Закінчили будівництво храму у 1842 р.Монастирський корпус (?)
Святиня.Фасад
Діяльність монастиря незабаром заборонили, а будівлі передали переведеній з Луцька в 1844 р. Римо-католицької духовної семінарії,яку розмістили в примикаючих до костелу Т-подібних в плані келіях колишнього Бернардинського монастиря, а костел при семінарії став називатися Семінарійським.
Перед Другою світовою війною приміщення костьолу переобладнали під кінотеатр. Башту з боку площі знесли.
Після війни тут була обласна філармонія, обласний будинок народної творчості і відділ природи краєзнавчого музею. Келії монастиря за радянських часів і до 2006 р. використовували під обласний військкомат. Повторне освячення храму відбулося 25 жовтня 1997 р. В тому ж році костьол одержав сучасну назву - Семінарійський костьол святого Іоанна із Дуклі. Кафедральний костел Св. Софії (1746р.;1789-1801рр.)
Дзвіниця висотою в 26м.
Внутрішній двір
Однією з найстаріших пам'яток архітектури Житомира державного значення, яка збереглася до наших днів є Католицький кафедральний костел Святої Софії,побудований у 1746 р., в 1789-1801рр. перебудований.
Костел був побудований як вдала комбінація бароко та пізнього ренесансу. У XIX ст. будівлю реконструювали, і переважним в його архітектурі стилем став класицизм.
Фасад собору Святої Софії розбитий на два яруси, будівлю увінчано гострими вежами. На північний схід від костелу розташована дзвіниця, висота якої складає 26 м. Костел.Профіль
Храм.Фасад
У найдавнішій частині Житомира - на Замковій горі розташований величний Хрестовоздвиженський храм,побудований у 1900 р. на місці дерев’яної церкви, спорудженої ще в XVII ст.
Згідно з архівними матеріалами, будівля була закладена в 1897 р. Будівництво було закінчене в 1900 р.
Приміщення Хрестовоздвиженської церкви було відібрано у православної громади в 30-х роках минулого століття.Хрестовоздвиженська церква (1897-1900рр.)
У візантійському стилі.Фасад
У 1942 р. у Хрестовоздвиженському храмі поновилися богослужіння та вже у 1944 р. святиню закривають, майно і предмети релігійного культу передаються Спасо-Преображенському кафедральному собору, а будівлю - в розпорядження міської ради, яка вирішує розмістити в ньому галантерейну базу.
1970 р. Хрестовоздвиженська церква була передана краєзнавчому музею Житомира,а з 1987 р.тут розмістили «Музей природи».
8 вересня 2011 р., приміщення Хрестовоздвиженської церкви було передано УПЦ МП.Свято-Хрестовоздвиженський кафедральний собор
Подільська церква в Житомирі отримала свою назву від стародавнього історичного району міста - Подолу, де вона і знаходиться.
Є свідчення, що храм стояв на цьому місці ще з давніх-давен. Датою народження церкви Успіння вважають 1700р., адже саме тоді звели перший дерев'яний храм. Однак він був невеликий і не міг вмістити всіх віруючих, тому його вирішили розібрати, а на цьому місці побудувати новий кам'яний собор. Почали будівництво в 1861 р., звівши красиву кам'яну дзвіницю і трапезну. Будівництво тривало двадцять років, і зрештою, в 1882 р. кам'яну Свято-Успенську церкву освятили.
Поступово Подільський храм ще більше будували і прикрашали. Комплекс Успенської(Подільської) церкви (1861-1882рр.)
Воскові бочки
Поблизу церкви заснували парафіяльну школу, де могли навчатися місцеві хлопчики і дівчатка. Однак з 1922р. відбувалося поступове розграбування храму під приводом допомоги голодним в Поволжі, а в 1935 р. в святині влаштували склад.
Під час в Другої світової війни Успенська Подільська церква в Житомирі відновлює богослужіння і тут навіть відкрили жіночий монастир, який діяв до 1945 р. У воєнне лихоліття обрушилася головний храм Житомира, тому до 1954 р. Свято-Успенська церква стає кафедральним собором.
1961р. храм знову був закритий і його перетворили в архів. І тільки з приходом незалежності Свято-Успенський храм відкрився заново.Дзвіниця
Фото
Первинний проект кафедрального собору в Житомирі був складений у Петербурзі в 1844 р. з включенням в його стіни залишків старої Василіанської церкви, зруйнованої у 1771 р. Почали будувати собор в 1851 р., а в 1853 р. вже майже закінчена будівля несподівано звалилася. Унаслідок помилок в розрахунках і недостатній міцності місцевої цеглини-сирцю в одну з ночей впала дзвіниця і зруйнувала всю будівлю. Довелося будувати храм наново.
Другий раз будували собор з 1866р. по 1874р. за проектом академіка архітектури Карла Карловича Рахау. Цього разу вибрали місце на площі трохи південніше за колишній. Собор запроектували трьохнефним, пятикупольним з шатроподібним завершенням в російсько-візантійському стилі з характерними рисами староруської архітектури XI-XII ст.Свято-Преображенський кафедральний собор(1866-1874рр.)
Іконостас
30 серпня 1874 р. головний престол був урочисто освячений. Ще під час будівництва собору, у 1871 р. вийшла ухвала волинського губернського правління про закриття торгових рядів на площі і про створення навкруги собору міського парку, що будується. Тоді ж і визначилася нова конфігурація площі, що одержала назву Соборної, яку планували зробити головною площею міста. Парк був закладений тільки в 1886 р.
У цокольному поверсі собору починаючи з 1876 р. поховано три Волинські архієпископи - Агафангел, Тихон і Модест, а 29 травня/11червня 1903 р. тут відбулося відкриття нижнього храму Святої Анастасії Римлянині, - покровительки Житомира.
В радянські роки Свято-Анастасієвську церкву закрили. До 1991 р. цокольну частину храму використовували під склад. В 1930-их рр. міським Генеральним планом запланували знести Преображенський кафедральний собор, а на його місці побудувати Будинок Червоної Армії, і це не дивлячись на те, що вже тоді собор був включений в державний реєстр пам'ятників архітектури. Реалізаціям цієї варварської ідеї перешкодила Друга світова війна..Інтер*єр храму
Храм висотою в 53 метри
Святиня.Фасад