Маловідомі,але не забуті. Ч.8
Лютий.Середина робочого тижня,більше того-середина робочого дня.Захотілось! Пороздавав нарядів,а сам (фотоапарат у мене був на роботі) сідаю на маршрутку і їду..Їду у намічене заздалегіть місце,щоб почати прогулянку наміченим заздалегідь маршрутом.
Через Куликів я проїжджав десятки і десятки разів,але так щоб із тривалішою зупинкою...Хіба що ковбасу зупиняємось купляти.І мідії. І це зовсім не реклама-там смачнющі ковбаси та свіжі,крупні,добірні мідії. Але зараз не про це,-шахтарський тормозок (так,я працюю на шахті, я ще цього не розповідав?) тихесенько лежав собі в моєму рюкзаку чекаючи свого часу,ремінь з фотиком -на плечі. 11.35- я починаю свій маршрут.
Перша писемна згадка про Куликів відноситься до кін. XIV ст. За переказами назва Куликів походить від птахів (куликів), які селилися на островах великого озера, яке було на місці сучасного селища. У XV ст. село мало паралельну назву - Бощ або Божч. 1469 р. на прохання перемишльського стольника Миколая (Міклаша) Гербурта король надав Куликову міські права.
Щодо промисловості, то містечко колись мало більше ніж тепер значення. В XVII-XVIII ст. вироблялись тут бурки і килими. Цю фабрику заснував Ян ІІІ Собеський. Як власник містечка, він поселяв тут турецьких і татарських полонених, а вони займались виробництвом цих виробів. У XVIII ст. виробляли тут добрий мед (напій), хліб.Центральний парк в Куликові
Постапокаліптичне..
Напр. ХІХ ст. набуває слави куликівський хліб. Польський поет Мар’ян Гемар навіть написав вірш про смачнючий і духм’яний буханець, який куштував в дитинстві. В міжвоєнний час куликівці відкривали власні пекарні в самому Львові. Знаменитою була «Куликівська пекарня» на Джерельній, яку провадив Натан Шварц.
Церква Успення Пресвятої Богородиці з дзвіницею (1990р.)
Залишки ринкової площі
У 1399 р. у Куликові завдяки архієпископу Я.Стрепі було засновано парафію та збудовано дерев'яний костел, а у 1530-1538 рр. на місці попередньої святині коштом М.Одновського постав сучасний мурований готичний храм.
У 70- 80-их рр. XVI ст. до костелу добудували дві симетричні каплиці. У 1766 р. відремонтований після пожежі (1761 р.) храм було консекровано. У 1821 р. пожежа знову суттєво пошкодила костел, проте його згодом відновили.
У 1854р. та 1926р. здійснювали реставрацію храму. З 40-х по 90-ті рр. ХХ ст. святиня була закрита (склад пекарні), потім її передали греко-католикам, а 2000 р. повернули римо-католикам.
Костел Св.Миколая (1538р.)
Споруда.Тил
Готичний храм
Так і не понюхавши цього разу куликівської ковбаси прямую собі далі-попри костел,вглиб,подалі від траси. Наступний населений пункт-село Надичі,в якому нічого цікавого,окрім не зовсім типового сірого монумента полеглим,я не побачив.Продовжую шлях.
Роздовбані сільські дороги ідеально лягають шаром болота на ще зовсім недавно чистенькі замшеві черевики..Нехай. Чап-чалап,чап-чалап,-перші три кілометри дороги позаду. Зайшов у село Гребінці,цікавим об*єктом якого є церква Св.Миколи(1889р.)
Монумент пам*яті в с.Надичі
Церква Св.Миколи в с.Гребінці
Село Гребінці сформувалось на території південно-східного Розточчя. Перша письмова згадка про Гребінці датується 1515 р.(1444р.?).
Попередниця існуючої церкви була збудована коштом громади на місці давнішої у 1734 р. (за ін. даними - у 1781 р.). Відновлювалася у 1815 і 1835 рр. В 1889 р. замість неї побудовано існуючу дерев`яну церкву яка зараз знаходиться у користуванні громади УПЦ КП.
Церква розташована посеред села, біля дороги, на підвищенні. Після ремонту 2011 р. стіни оббили горбилем, вікна замінили на пластикові, дахи перекрили бляхою. До 2009 р. біля церкви стояла дерев'яна двоярусна дзвіниця, накрита пірамідальним дахом.Храм Св.Миколая(1889р.)
Фото
Затримуватись у Гребінцях потреби немає,тому я продовжую свій шлях. Позаду-ще три кілометри шляху (загалом-бл.6км.),на "стрілках"- 12.50. Я підходжу до церкви РІздва Прсв.Богородиці в селі Віднів.Тут я й підкріпився.
Церква Різдва Прсв.Богородиці з дзвіницею в с.Віднів
Церква Різдва Прсв.Богородиці (1738р.).Профіль
Дзвіниця (1738р.)
Віднів вперше згадується у 1392 р. З Віднева походила гілку роду шляхтичів Гербуртів, які називались «Одновськими».
У Відневі був великий мурований польський двір-садиба збудований під кін. XVIII ст. за Антонія Батовського. Знищений у 1914-1918 рр.(?)Богородиця на вулиці
Храм з дзвіницею
Існуюча церква знаходиться на південь від села, за потоком Ременівка, на пагорбі,- місці, де здавна стояла церква. Збудована коштом власника села королевича Якова Людвіга Собєського у 1738 р.
У 1930-х рр. гонтове покриття дахів замінили цинкованою бляхою. Після другої світової війни добудовано до бабинця з заходу присінок та ошальовано стіни підопасання вертикально дошками.
Протягом 1959-1989 рр.святиня була зачинена.
Церква після останнього ремонту просто таки "переродилась". При нагоді-порівняйте старий і сучасний вигляд споруди. На північ від церкви розташована дерев`яна двоярусна дзвіниця.
Церква Різдва Прсв. Богородиці
Панорама
Панорама-2
Наступний пункт-село Сулимів,засноване(за даними Вікі) у 1360р. У податковому реєстрі 1515 р. в селі документується шинок, млин і 8 ланів оброблюваної землі. Село знаходилось у володінні Одновського.
Церква Вознесіння Господнього в с.Сулимів
Храм (1900р.). Профіль
Дзвіниця при вході
Дерев'яна церква Вознесення Господнього (1900р.) знаходиться у селі, біля будинку «Просвіти», на березі р. Куликівка (Ременівка). В актах парафіяльних візитацій 1748р. та 1763р. в Сулимові згадуються дві церкви - невелика дводільна дерев'яна крита соломою Св. Івана Євангелиста та тризрубна однобанна церква Вознесіння Господнього, збудована у 1754 р.
Церква Св.Івана Євангелиста занепала на поч. XIX ст.
Дзвіниця та хрест "Борцям за волю України"
Пам*ятний хрест
Храм Вознесіння Господнього був збудований на горбі над селом. У 1860 р. була оббита новим гонтовим покриттям. При її огляді у 1869 р. було зазначено, що святиня стоїть на нових підвалинах, а кілька років тому на ній був встановлений новий купол. Під церквою стояла дзвіниця з 4 дзвонами. У 1900 р. стараннями о. Й. Пелеха вибудовано нову тризрубну трибанну церкву. Тоді ж збудували і нову дерев'яну дзвіницю та спроваджено до церкви новий іконостас. На північ від церкви стоїть масивна двоярусна дзвіниця.
Святиня на пагорбі
Панорама
Фото
Із села Сулимів продовжую свій шлях в напрямку с. Вислобоки. На годиннику 14.10 (я в дорозі орієнтовно 2год.40хв.),позаду-бл.10км.шляху та 5 відвіданих пунктів.Непогано.
Церква Непорочного зачаття Прсв.Богородиці в с.Вислобоки
Храм (1762р.).Прибудова
Даю посилання на історію села,кому цікаво-прошу читати,вивчати і переказувати,мені ж якось все*дно,в якому там році-столітті хтось-комусь щось продав-передав.
Церква.Тил
Дзвіниця (1762р.)
Дерев`яну церкву, яка стоїть біля цвинтаря, видно з траси. Вона збудована у 1762 р. (1763 р.?) власником села Казимиром Правдичем як дарунок своїй дружині, за допомогою митрополита Лева Шептицького.
В 1763 р. наву і вівтар розписали. У 1896 р. замінено гонтове покриття дахів бляшаним. У 1900 р.будівля була розширена за рахунок добудови бабинця, про що свідчить напис на одвірку західних дверей.
Іконостас походить з друг. пол. XVIII ст., нижній ярус різьблений і золочений, верхній - настінні розписи. Дзвіниця, розташована поруч, збудована у 1894 р.
З 1961 по 1989 рр. церква стояла зачиненою.
Нагадую-інфо щодо деревяних храмів я частенько беру звідси.Храм + дзвіниця + кладовище
Панорама
Ні,з Вислобоків до Мурованого я їхав маршруткою.Можна було звичайно й дойти-там орієнтовно 10-11км.,але навіщо витрачати час і сили,якщо їздить транспорт.
Перша згадка про Муроване відноситься до 1454 р. Село належало до королівщини і його власники були орендарі. Дідичами села були також Стрембоші. Напр. XIX ст. тут діяли читальня «Просвіти», «Сільський Господар» та «Січ».На такий дах муха не сяде!)
Церква Введення в храм Прсв.Богородиці в с.Муроване
Церква в Мурованому стоїть на підвищенні, неподалік школи і головної вулиці. Зведена у 1888 р. Поруч церкви розташований великий цвинтар.
Церква (1888р.)
Панорама
Та не заради церкви я туди добрався,а заради іншої цікавинки.
У книзі "155 польських замків і резиденцій в Україні" Д. Антонюка, свого часу побачив цікавенький об*єкт-колишній маєток(чи не зовсім маєток) у с.Муроване. Відтоді дав собі слово оглянути його та ознайомитись з історією (при можливості), оскільки більше ніде і ніякої інформації про будівлю знайти не зміг. І от,-прибув! І що ж я побачив?
Палац-не палац?
Будівля.Фасад
Будівля знаходиться у приватній власності і ,не дивлячись на занехаяну територію,тут навіть є сторож. Саме він і відправив мене до сусіднього будинку,в якому мав бути власник,-запитати дозволу на фотографування. Я не пручався,-мав надію взнати щось цікавеньке щодо самого об*єкту.
Власника (Володимир чи Роман,вже й імені не згадаю) вдома не було,був його батько.Він подзвонив синові і ми поспілкувались про історію "маєтку".А історії,як такої,за словами чоловіка і не було,бо ніякий це не маєток і не пам*ятка,а просто будівля радянських часів побудови. При наступній зустрічі пообіцяв показати всі документи,що стосуються споруди,з яких все стане ясно і "на свої місця". Сперечатись я не став,бо й бази для спору у мене не було.
Дозвіл на фотографування(зовні,всередину я не просився) я отримав,"оскому" збив та інтересу не втратив. Може,при наступному візиті,якщо такий буде...
Занедбана територія
Серпомолот на стіні
Неподалік від зеленої будівлі знаходиться два чи три старих будинки під черепицею.. А може це господарські будівлі мурованського палацу?)
За інформацією Д.Антонюка, дана споруда-колишній маєток
На цьому моя вилазка й закінчилась. З Мурованого я доїхав у Львів,а вже звідти-додому. Робочий день пройшов на ура!
Стара будівля неподалік "маєтку"
Фото
Через Куликів я проїжджав десятки і десятки разів,але так щоб із тривалішою зупинкою...Хіба що ковбасу зупиняємось купляти.І мідії. І це зовсім не реклама-там смачнющі ковбаси та свіжі,крупні,добірні мідії. Але зараз не про це,-шахтарський тормозок (так,я працюю на шахті, я ще цього не розповідав?) тихесенько лежав собі в моєму рюкзаку чекаючи свого часу,ремінь з фотиком -на плечі. 11.35- я починаю свій маршрут.
Перша писемна згадка про Куликів відноситься до кін. XIV ст. За переказами назва Куликів походить від птахів (куликів), які селилися на островах великого озера, яке було на місці сучасного селища. У XV ст. село мало паралельну назву - Бощ або Божч. 1469 р. на прохання перемишльського стольника Миколая (Міклаша) Гербурта король надав Куликову міські права.
Щодо промисловості, то містечко колись мало більше ніж тепер значення. В XVII-XVIII ст. вироблялись тут бурки і килими. Цю фабрику заснував Ян ІІІ Собеський. Як власник містечка, він поселяв тут турецьких і татарських полонених, а вони займались виробництвом цих виробів. У XVIII ст. виробляли тут добрий мед (напій), хліб.Центральний парк в Куликові
Постапокаліптичне..
Напр. ХІХ ст. набуває слави куликівський хліб. Польський поет Мар’ян Гемар навіть написав вірш про смачнючий і духм’яний буханець, який куштував в дитинстві. В міжвоєнний час куликівці відкривали власні пекарні в самому Львові. Знаменитою була «Куликівська пекарня» на Джерельній, яку провадив Натан Шварц.
Церква Успення Пресвятої Богородиці з дзвіницею (1990р.)
Залишки ринкової площі
У 1399 р. у Куликові завдяки архієпископу Я.Стрепі було засновано парафію та збудовано дерев'яний костел, а у 1530-1538 рр. на місці попередньої святині коштом М.Одновського постав сучасний мурований готичний храм.
У 70- 80-их рр. XVI ст. до костелу добудували дві симетричні каплиці. У 1766 р. відремонтований після пожежі (1761 р.) храм було консекровано. У 1821 р. пожежа знову суттєво пошкодила костел, проте його згодом відновили.
У 1854р. та 1926р. здійснювали реставрацію храму. З 40-х по 90-ті рр. ХХ ст. святиня була закрита (склад пекарні), потім її передали греко-католикам, а 2000 р. повернули римо-католикам.
Костел Св.Миколая (1538р.)
Споруда.Тил
Готичний храм
Так і не понюхавши цього разу куликівської ковбаси прямую собі далі-попри костел,вглиб,подалі від траси. Наступний населений пункт-село Надичі,в якому нічого цікавого,окрім не зовсім типового сірого монумента полеглим,я не побачив.Продовжую шлях.
Роздовбані сільські дороги ідеально лягають шаром болота на ще зовсім недавно чистенькі замшеві черевики..Нехай. Чап-чалап,чап-чалап,-перші три кілометри дороги позаду. Зайшов у село Гребінці,цікавим об*єктом якого є церква Св.Миколи(1889р.)
Монумент пам*яті в с.Надичі
Церква Св.Миколи в с.Гребінці
Село Гребінці сформувалось на території південно-східного Розточчя. Перша письмова згадка про Гребінці датується 1515 р.(1444р.?).
Попередниця існуючої церкви була збудована коштом громади на місці давнішої у 1734 р. (за ін. даними - у 1781 р.). Відновлювалася у 1815 і 1835 рр. В 1889 р. замість неї побудовано існуючу дерев`яну церкву яка зараз знаходиться у користуванні громади УПЦ КП.
Церква розташована посеред села, біля дороги, на підвищенні. Після ремонту 2011 р. стіни оббили горбилем, вікна замінили на пластикові, дахи перекрили бляхою. До 2009 р. біля церкви стояла дерев'яна двоярусна дзвіниця, накрита пірамідальним дахом.Храм Св.Миколая(1889р.)
Фото
Затримуватись у Гребінцях потреби немає,тому я продовжую свій шлях. Позаду-ще три кілометри шляху (загалом-бл.6км.),на "стрілках"- 12.50. Я підходжу до церкви РІздва Прсв.Богородиці в селі Віднів.Тут я й підкріпився.
Церква Різдва Прсв.Богородиці з дзвіницею в с.Віднів
Церква Різдва Прсв.Богородиці (1738р.).Профіль
Дзвіниця (1738р.)
Віднів вперше згадується у 1392 р. З Віднева походила гілку роду шляхтичів Гербуртів, які називались «Одновськими».
У Відневі був великий мурований польський двір-садиба збудований під кін. XVIII ст. за Антонія Батовського. Знищений у 1914-1918 рр.(?)Богородиця на вулиці
Храм з дзвіницею
Існуюча церква знаходиться на південь від села, за потоком Ременівка, на пагорбі,- місці, де здавна стояла церква. Збудована коштом власника села королевича Якова Людвіга Собєського у 1738 р.
У 1930-х рр. гонтове покриття дахів замінили цинкованою бляхою. Після другої світової війни добудовано до бабинця з заходу присінок та ошальовано стіни підопасання вертикально дошками.
Протягом 1959-1989 рр.святиня була зачинена.
Церква після останнього ремонту просто таки "переродилась". При нагоді-порівняйте старий і сучасний вигляд споруди. На північ від церкви розташована дерев`яна двоярусна дзвіниця.
Церква Різдва Прсв. Богородиці
Панорама
Панорама-2
Наступний пункт-село Сулимів,засноване(за даними Вікі) у 1360р. У податковому реєстрі 1515 р. в селі документується шинок, млин і 8 ланів оброблюваної землі. Село знаходилось у володінні Одновського.
Церква Вознесіння Господнього в с.Сулимів
Храм (1900р.). Профіль
Дзвіниця при вході
Дерев'яна церква Вознесення Господнього (1900р.) знаходиться у селі, біля будинку «Просвіти», на березі р. Куликівка (Ременівка). В актах парафіяльних візитацій 1748р. та 1763р. в Сулимові згадуються дві церкви - невелика дводільна дерев'яна крита соломою Св. Івана Євангелиста та тризрубна однобанна церква Вознесіння Господнього, збудована у 1754 р.
Церква Св.Івана Євангелиста занепала на поч. XIX ст.
Дзвіниця та хрест "Борцям за волю України"
Пам*ятний хрест
Храм Вознесіння Господнього був збудований на горбі над селом. У 1860 р. була оббита новим гонтовим покриттям. При її огляді у 1869 р. було зазначено, що святиня стоїть на нових підвалинах, а кілька років тому на ній був встановлений новий купол. Під церквою стояла дзвіниця з 4 дзвонами. У 1900 р. стараннями о. Й. Пелеха вибудовано нову тризрубну трибанну церкву. Тоді ж збудували і нову дерев'яну дзвіницю та спроваджено до церкви новий іконостас. На північ від церкви стоїть масивна двоярусна дзвіниця.
Святиня на пагорбі
Панорама
Фото
Із села Сулимів продовжую свій шлях в напрямку с. Вислобоки. На годиннику 14.10 (я в дорозі орієнтовно 2год.40хв.),позаду-бл.10км.шляху та 5 відвіданих пунктів.Непогано.
Церква Непорочного зачаття Прсв.Богородиці в с.Вислобоки
Храм (1762р.).Прибудова
Даю посилання на історію села,кому цікаво-прошу читати,вивчати і переказувати,мені ж якось все*дно,в якому там році-столітті хтось-комусь щось продав-передав.
Церква.Тил
Дзвіниця (1762р.)
Дерев`яну церкву, яка стоїть біля цвинтаря, видно з траси. Вона збудована у 1762 р. (1763 р.?) власником села Казимиром Правдичем як дарунок своїй дружині, за допомогою митрополита Лева Шептицького.
В 1763 р. наву і вівтар розписали. У 1896 р. замінено гонтове покриття дахів бляшаним. У 1900 р.будівля була розширена за рахунок добудови бабинця, про що свідчить напис на одвірку західних дверей.
Іконостас походить з друг. пол. XVIII ст., нижній ярус різьблений і золочений, верхній - настінні розписи. Дзвіниця, розташована поруч, збудована у 1894 р.
З 1961 по 1989 рр. церква стояла зачиненою.
Нагадую-інфо щодо деревяних храмів я частенько беру звідси.Храм + дзвіниця + кладовище
Панорама
Ні,з Вислобоків до Мурованого я їхав маршруткою.Можна було звичайно й дойти-там орієнтовно 10-11км.,але навіщо витрачати час і сили,якщо їздить транспорт.
Перша згадка про Муроване відноситься до 1454 р. Село належало до королівщини і його власники були орендарі. Дідичами села були також Стрембоші. Напр. XIX ст. тут діяли читальня «Просвіти», «Сільський Господар» та «Січ».На такий дах муха не сяде!)
Церква Введення в храм Прсв.Богородиці в с.Муроване
Церква в Мурованому стоїть на підвищенні, неподалік школи і головної вулиці. Зведена у 1888 р. Поруч церкви розташований великий цвинтар.
Церква (1888р.)
Панорама
Та не заради церкви я туди добрався,а заради іншої цікавинки.
У книзі "155 польських замків і резиденцій в Україні" Д. Антонюка, свого часу побачив цікавенький об*єкт-колишній маєток(чи не зовсім маєток) у с.Муроване. Відтоді дав собі слово оглянути його та ознайомитись з історією (при можливості), оскільки більше ніде і ніякої інформації про будівлю знайти не зміг. І от,-прибув! І що ж я побачив?
Палац-не палац?
Будівля.Фасад
Будівля знаходиться у приватній власності і ,не дивлячись на занехаяну територію,тут навіть є сторож. Саме він і відправив мене до сусіднього будинку,в якому мав бути власник,-запитати дозволу на фотографування. Я не пручався,-мав надію взнати щось цікавеньке щодо самого об*єкту.
Власника (Володимир чи Роман,вже й імені не згадаю) вдома не було,був його батько.Він подзвонив синові і ми поспілкувались про історію "маєтку".А історії,як такої,за словами чоловіка і не було,бо ніякий це не маєток і не пам*ятка,а просто будівля радянських часів побудови. При наступній зустрічі пообіцяв показати всі документи,що стосуються споруди,з яких все стане ясно і "на свої місця". Сперечатись я не став,бо й бази для спору у мене не було.
Дозвіл на фотографування(зовні,всередину я не просився) я отримав,"оскому" збив та інтересу не втратив. Може,при наступному візиті,якщо такий буде...
Занедбана територія
Серпомолот на стіні
Неподалік від зеленої будівлі знаходиться два чи три старих будинки під черепицею.. А може це господарські будівлі мурованського палацу?)
За інформацією Д.Антонюка, дана споруда-колишній маєток
На цьому моя вилазка й закінчилась. З Мурованого я доїхав у Львів,а вже звідти-додому. Робочий день пройшов на ура!
Стара будівля неподалік "маєтку"
Фото