Славута
Славута (раніше Славутин) - місто обласного значення в Україні, центр Славутського району Хмельницької області.
Окрасою Славути слугує річка Утка, яка протікає через усе місто, розливаючись ставками, і на його околиці впадає в обійми повноводної Горині.
ГАЗ-ММ на постаменті
Костел Св. Дороти.Фасад (1825р.)
Храм.Профіль
Напр. 16 ст. на лівому березі р. Утка (стара назва - Деражня) виникло село Воля Деражнянська, належне до Новозаславської волості Волинського воєводства. У 1617р. село зруйноване татарським нападом, а 1619р. на його основі осадник князів Заславських - Авель Тошковський осадив новий населений пункт - Славутин. Також на правому березі р.Утка зведено дерев’яний замок із трьома баштами.
23 квітня 1633р. князь Ю.Заславський надав місту магдебурзьке право та дозволив проводити щорічний ярмарок. Уже 1637р. місто мало ринкову площу та було оточене дерев’яними стінами з 8-ма баштами.
Дзвіниця (1825р.)
Фото
Будинок притчу
По згасанню роду князів Заславських 1673р. Славута перейшла у володіння князів Любомирських, а пізніше, в 1720р., як посаг княжни Жозефіни-Маріанни Любомирської, відійшла до князів Сангушків. Нові господарі цілковито змінили обличчя міста. Зокрема, 1754р. польський король Станіслав-Август Понятовський підтвердив Славуті магдебурзьке право. У період з 1720р. по 1731р. знесено міські укріплення. Протягом 1765-1767рр. славутський замок перебудований на так званий панський двір, поблизу якого 1782-1786рр. зведено бароковий палац (архіт. Ф.Меркс), а саме містечко стало постійною резиденцією князів Сангушків.
Святиня.Тил
Каплиця
Радянська Жінка
За активну участь власників у повстанні Т.Косцюшка та польському повстанні 1830-1831рр., підтримку Наполеона I Бонапарта місто не раз піддавалося секвестру та конфіскації (1792-1797рр., 1812-1814рр., 1831-1834рр.), опинялося в центрі політичних і воєнних подій. Зокрема, 1792р. у Славуті проходили засідання прихильників Торговицької конфедерації, пізніше тут був розташований один із загонів армії Т.Косцюшка, а 1795р. - гренадерські полки М.Кутузова.
Інфо-щит
Ворота як складова комплексу садиби Сангушків
Господарська будівля комплексу садиби Сангушків
Будинок економії(?)
Від кін. 18 ст. і до 1917р. Славута перетворилася на потужний торгово-економічний центр Волині, а 1866р. стала центром однойменної волості. Перше промислове підприємствово - суконна фабрика збудовано 1790р. Загалом від поч. 19 ст. і до 1917р. у місті діяло 110 торгових підприємств та 21 промислове: паперова фабрика (1818р.), пивоварний завод (1824р.), свічковий та сальний заводи (1825-1826рр.), чавуноливарний завод (1840р.), друга паперова фабрика (1842р.), миловарний завод (1845р.), майстерня виробів із бронзи (1846р.), машинобудівний завод (1858р.), лісопилка (1874р.), толепокрівельна фабрика Гаєвського (1880р.), 2 толевих заводи (сер.19 ст.), суконна фабрика Фінкельмана (сер.19 ст), механічний та водяний млини, завод із переробки шкіри, каретна майстерня, порцеляновий завод (до 1909р.- механічний), електростанція (1913р.).
Водне плесо річки Утка
06:00:31. Ранок
Млин(1915р.)
Також Славута була знаним релігійним і соціально-культурним центром Волині. Зокрема, 1731р. розпочато будівництво першої синагоги, 1881р.- євангелістського храму, 1790р. - католицького костьолу Святої Дороти (завершено 1820р.-згідно з енцикл.історії України том 9),- за іншою інформацією будівлю костелу зведено протягом 1822-1827 рр. як копію костелу св. Евстахія в Парижі як родову усипальницю Санґушків. Прикінцеві будівельні роботи тривали у 1829-1831 рр.
У 1819р. було зведено церкву Різдва Пресвятої Богородиці. Споруджена церква була на кошти прихожан та за участю князя Євстахія Сангушка. Збудована в стилі українського барокко,згодом була розписана художнім іконним живописом. У 1896 р. Різдвяно-Богородичний храм було розширено. Навколо нього розміщувався ряд надвірних споруд: дім для священика, дім псаломника, просфорня, був фруктовий сад і городи.
Михайлов Ф.М. Погруддя (1962р.)
Зупинка
1941-1945
З об’єктів соціально-культурної сфери тут діяли: музично-театральна капела (1765 -1786рр.), лазарет для бідних (1863р.), початкова школа (1867р.), лютеранська школа (1851р.), двокласне народне училище (1902р.), приватний театр (1912р.). Із 1774р. у Славуті розташовувалися архів та бібліотека князів Сангушків, до яких 1800р. долучили книгозбірню князів Чорторийських із Корця.
Починаючи з 1879р. Славута стала знаним кумисо-гідропатичним курортом (засновники - лікарі О.Тарнавський та Пржесмицький), на якому лікувалася Леся Українка.
Каплиця-2
Братська могила радянських воїнів (1986р.)
Пантеон слави
У 1782-1790-их рр.у містечку на замовлення князя Ієроніма Санґушка, за проектом архітектора Ф.Мерцка, поряд старого дерев'яного двору («замку»), збудовано мурований бароковий палац. Це був одноповерховий будинок з двома бічними флігелями. На партері розміщувалися сіні, кабінет, їдальня, покій «лівий»; на першому поверсі - вітальня, спальня та інші покої.
Під час другого етапу розбудови славутської резиденції у 1793-1795 рр. палац було суттєво розширено. Запроваджено традицію проведення бенкетів і балів.
Після смерті Ієроніма Санґушка, власником Славути стає Євстахій Санґушко, отож подальша розбудова резиденції відбувалася з його ініціативи. Одуха А.З. Могила (1986р.)
Історичний музей
"Тріо"
Палац тоді був одноповерховим і квадратним у проекції,мав зовсім не оздоблений фасад. Поруч нього розміщувався флігель, кухня, каса і канцелярія. На віддалі розташовувалися стайні. За стайнями йшла суконна фабрика. Безпосередньо місто розкинулося на протилежному березі ставу, через який від палацу провадила кладка.
Під керівництвом архітектора А. Брунака, над палацом зведено другий поверх. Добудовано портик з колонами і нові сходи. Відремонтовано приміщення першого поверху. Комплекс споруд Різдво-Богородської церкви (1819р.)
Брама
Храм Різдва Прсв.Богородиці
Після смерті князя Євстахія Санґушка (1844р.) ніхто з Санґушків постійно у палаці не мешкав. Сам палац розташовувався на піщаному узвишші, не загороджений від міста. Відтак віряни навпростець ходили до костелу Св. Дороти через палацовий дитинець. 1866 р. на першому поверсі розміщено так званий архів князів Санґушків і родинні збірки порцеляни, зброї, живопису, перевезені до Славути із заславської резиденції. У 1869 р. архів перенесено до палацевого флігеля.
Згодом у славутській резиденції оселився князь Роман Адам Санґушко.
Нове дихання резиденція отримала за владарювання графині Кароліни де Тун Гогенштайн, дружини князя Романа Даміана Санґушка. Палацовий коплекс обладнано водогоном і каналізацією. Розширено парк. Розбито клумби і газони. Перший поверх перетворено на розкішні адміністративні апартаменти. Сходи й інші покої прикрашено старосвітськими гобеленами. Збудовано групу фонтанів декорованих скульптурними композиціями італійських майстрів.Дзвіниця
Церква.Профіль
Фото
Після пожежі 1905 р. палац востаннє реконструйований. Остаточно сформований палацовий комплекс розташовувався серед парку й окрім власне самого палацу включав менший палац - так званий «Графський дім», стайні, кухню, службовий флігель, оранжерею, будинок охорони, кузню і альтанку. За парком вивищувався костел Святої Дороти. Від малого палацу в західному напрямку аж до залізничної станції простягався парк «Звіринець», призначений для відпочинку і полювання князів і їхніх гостей. На протилежному березі р. Деражня був посаджений громадський парк «Альбенка».Терен резиденції був обнесений триметровим парканом, довжиною бл.3 км.
Восени 1917 р. під час бунту 264 запасного піхотного полку російської армії, розквартированого в Славуті, палацовий комплекс був підданий грабунку і вогню. Власника славутської резиденції князя Романа Даміана Санґушка вбили. Після пожежі залишився неушкодженим образ святої Терези, який пізніше урочисто перенесли до костелу святої Дороти. У 1922 р. за розпорядженням радянської влади залишки палацу розібрали.
Окрасою Славути слугує річка Утка, яка протікає через усе місто, розливаючись ставками, і на його околиці впадає в обійми повноводної Горині.
ГАЗ-ММ на постаменті
Костел Св. Дороти.Фасад (1825р.)
Храм.Профіль
Напр. 16 ст. на лівому березі р. Утка (стара назва - Деражня) виникло село Воля Деражнянська, належне до Новозаславської волості Волинського воєводства. У 1617р. село зруйноване татарським нападом, а 1619р. на його основі осадник князів Заславських - Авель Тошковський осадив новий населений пункт - Славутин. Також на правому березі р.Утка зведено дерев’яний замок із трьома баштами.
23 квітня 1633р. князь Ю.Заславський надав місту магдебурзьке право та дозволив проводити щорічний ярмарок. Уже 1637р. місто мало ринкову площу та було оточене дерев’яними стінами з 8-ма баштами.
Дзвіниця (1825р.)
Фото
Будинок притчу
По згасанню роду князів Заславських 1673р. Славута перейшла у володіння князів Любомирських, а пізніше, в 1720р., як посаг княжни Жозефіни-Маріанни Любомирської, відійшла до князів Сангушків. Нові господарі цілковито змінили обличчя міста. Зокрема, 1754р. польський король Станіслав-Август Понятовський підтвердив Славуті магдебурзьке право. У період з 1720р. по 1731р. знесено міські укріплення. Протягом 1765-1767рр. славутський замок перебудований на так званий панський двір, поблизу якого 1782-1786рр. зведено бароковий палац (архіт. Ф.Меркс), а саме містечко стало постійною резиденцією князів Сангушків.
Святиня.Тил
Каплиця
Радянська Жінка
За активну участь власників у повстанні Т.Косцюшка та польському повстанні 1830-1831рр., підтримку Наполеона I Бонапарта місто не раз піддавалося секвестру та конфіскації (1792-1797рр., 1812-1814рр., 1831-1834рр.), опинялося в центрі політичних і воєнних подій. Зокрема, 1792р. у Славуті проходили засідання прихильників Торговицької конфедерації, пізніше тут був розташований один із загонів армії Т.Косцюшка, а 1795р. - гренадерські полки М.Кутузова.
Інфо-щит
Ворота як складова комплексу садиби Сангушків
Господарська будівля комплексу садиби Сангушків
Будинок економії(?)
Від кін. 18 ст. і до 1917р. Славута перетворилася на потужний торгово-економічний центр Волині, а 1866р. стала центром однойменної волості. Перше промислове підприємствово - суконна фабрика збудовано 1790р. Загалом від поч. 19 ст. і до 1917р. у місті діяло 110 торгових підприємств та 21 промислове: паперова фабрика (1818р.), пивоварний завод (1824р.), свічковий та сальний заводи (1825-1826рр.), чавуноливарний завод (1840р.), друга паперова фабрика (1842р.), миловарний завод (1845р.), майстерня виробів із бронзи (1846р.), машинобудівний завод (1858р.), лісопилка (1874р.), толепокрівельна фабрика Гаєвського (1880р.), 2 толевих заводи (сер.19 ст.), суконна фабрика Фінкельмана (сер.19 ст), механічний та водяний млини, завод із переробки шкіри, каретна майстерня, порцеляновий завод (до 1909р.- механічний), електростанція (1913р.).
Водне плесо річки Утка
06:00:31. Ранок
Млин(1915р.)
Також Славута була знаним релігійним і соціально-культурним центром Волині. Зокрема, 1731р. розпочато будівництво першої синагоги, 1881р.- євангелістського храму, 1790р. - католицького костьолу Святої Дороти (завершено 1820р.-згідно з енцикл.історії України том 9),- за іншою інформацією будівлю костелу зведено протягом 1822-1827 рр. як копію костелу св. Евстахія в Парижі як родову усипальницю Санґушків. Прикінцеві будівельні роботи тривали у 1829-1831 рр.
У 1819р. було зведено церкву Різдва Пресвятої Богородиці. Споруджена церква була на кошти прихожан та за участю князя Євстахія Сангушка. Збудована в стилі українського барокко,згодом була розписана художнім іконним живописом. У 1896 р. Різдвяно-Богородичний храм було розширено. Навколо нього розміщувався ряд надвірних споруд: дім для священика, дім псаломника, просфорня, був фруктовий сад і городи.
Михайлов Ф.М. Погруддя (1962р.)
Зупинка
1941-1945
З об’єктів соціально-культурної сфери тут діяли: музично-театральна капела (1765 -1786рр.), лазарет для бідних (1863р.), початкова школа (1867р.), лютеранська школа (1851р.), двокласне народне училище (1902р.), приватний театр (1912р.). Із 1774р. у Славуті розташовувалися архів та бібліотека князів Сангушків, до яких 1800р. долучили книгозбірню князів Чорторийських із Корця.
Починаючи з 1879р. Славута стала знаним кумисо-гідропатичним курортом (засновники - лікарі О.Тарнавський та Пржесмицький), на якому лікувалася Леся Українка.
Каплиця-2
Братська могила радянських воїнів (1986р.)
Пантеон слави
У 1782-1790-их рр.у містечку на замовлення князя Ієроніма Санґушка, за проектом архітектора Ф.Мерцка, поряд старого дерев'яного двору («замку»), збудовано мурований бароковий палац. Це був одноповерховий будинок з двома бічними флігелями. На партері розміщувалися сіні, кабінет, їдальня, покій «лівий»; на першому поверсі - вітальня, спальня та інші покої.
Під час другого етапу розбудови славутської резиденції у 1793-1795 рр. палац було суттєво розширено. Запроваджено традицію проведення бенкетів і балів.
Після смерті Ієроніма Санґушка, власником Славути стає Євстахій Санґушко, отож подальша розбудова резиденції відбувалася з його ініціативи. Одуха А.З. Могила (1986р.)
Історичний музей
"Тріо"
Палац тоді був одноповерховим і квадратним у проекції,мав зовсім не оздоблений фасад. Поруч нього розміщувався флігель, кухня, каса і канцелярія. На віддалі розташовувалися стайні. За стайнями йшла суконна фабрика. Безпосередньо місто розкинулося на протилежному березі ставу, через який від палацу провадила кладка.
Під керівництвом архітектора А. Брунака, над палацом зведено другий поверх. Добудовано портик з колонами і нові сходи. Відремонтовано приміщення першого поверху. Комплекс споруд Різдво-Богородської церкви (1819р.)
Брама
Храм Різдва Прсв.Богородиці
Після смерті князя Євстахія Санґушка (1844р.) ніхто з Санґушків постійно у палаці не мешкав. Сам палац розташовувався на піщаному узвишші, не загороджений від міста. Відтак віряни навпростець ходили до костелу Св. Дороти через палацовий дитинець. 1866 р. на першому поверсі розміщено так званий архів князів Санґушків і родинні збірки порцеляни, зброї, живопису, перевезені до Славути із заславської резиденції. У 1869 р. архів перенесено до палацевого флігеля.
Згодом у славутській резиденції оселився князь Роман Адам Санґушко.
Нове дихання резиденція отримала за владарювання графині Кароліни де Тун Гогенштайн, дружини князя Романа Даміана Санґушка. Палацовий коплекс обладнано водогоном і каналізацією. Розширено парк. Розбито клумби і газони. Перший поверх перетворено на розкішні адміністративні апартаменти. Сходи й інші покої прикрашено старосвітськими гобеленами. Збудовано групу фонтанів декорованих скульптурними композиціями італійських майстрів.Дзвіниця
Церква.Профіль
Фото
Після пожежі 1905 р. палац востаннє реконструйований. Остаточно сформований палацовий комплекс розташовувався серед парку й окрім власне самого палацу включав менший палац - так званий «Графський дім», стайні, кухню, службовий флігель, оранжерею, будинок охорони, кузню і альтанку. За парком вивищувався костел Святої Дороти. Від малого палацу в західному напрямку аж до залізничної станції простягався парк «Звіринець», призначений для відпочинку і полювання князів і їхніх гостей. На протилежному березі р. Деражня був посаджений громадський парк «Альбенка».Терен резиденції був обнесений триметровим парканом, довжиною бл.3 км.
Восени 1917 р. під час бунту 264 запасного піхотного полку російської армії, розквартированого в Славуті, палацовий комплекс був підданий грабунку і вогню. Власника славутської резиденції князя Романа Даміана Санґушка вбили. Після пожежі залишився неушкодженим образ святої Терези, який пізніше урочисто перенесли до костелу святої Дороти. У 1922 р. за розпорядженням радянської влади залишки палацу розібрали.