Юрій Брезан. Чорний млин. Книга друга
На трьох пальцях правої руки Чорний мельник носить по персню.
Перстень на вказівному пальці відлито з дванадцять разів переплавленої і дванадцять разів кованої отрути, проти якої не встоїть ніщо живе - ні плоть, ні кров, ні думка, ні бажання.
На середньому пальці мельник носить час. Час - це вчорасьогоднізавтра, без розділових знаків і будь-яких проміжків. Час не спішить і не стоїть. Він просто йде вперед, завжди в одному напрямку. Мельник перековував час, поки зробив з нього собі на руку перстень сьогоднізавтравчорасьогодні.
Перстень - твердий, чорний, лискучий. Його тьмяний блиск ллється навколо пальця; живиться сам собою, і ніщо не відбивається в ньому, навіть сонце.
Крабат і Марко звільнили трьох товаришів з млина. Вони знайшли їхніх матерів і послали до мельника. Та жоден із них не лишився живий. Мельник вистежив їх і повбивав. Хлопця, який тихо і мирно жив на селянському обійсті, він теж убив. Що там вила проти того, хто може зробити з людини звіра?
Мельникова влада тепер міцніша і страшніша, ніж будь-коли. Аде доки йому не пощастило розлучити Крабата з Марком і помститися їм, він відчуває, що вони день у день стають для нього небезпечніші.
Мельник знімає з пальця пepший перстень і кладе його навколо млина, мов обруч.
У Чорному лісі лютує буря. Дощ зі свистом січе повітря. Вихор ламає сухе гілля, з корінням вириває дерева, й вони гуркочуть додолу.
Крізь бурю й темряву пробиваються Крабат із Мapком. Що ближче підходять вони до млина, то неприступніше височать завали видертих з корінням дерев і поламаного галуззя, то непролазнішим стає болото. Ніякі чари не діють проти тих перепон, які ставить на їхньому шляху Чорний мельник.
На третій день вони досягають Чорного струмка. Вони шукають, звідки він бере свій початок і де знову ховається в землю. Та струмок уже не має ні початку, ні кінця. Немов перстень, оточує він млин.
Вирвавши на багнистому березі молоду сосонку, Марко занурює її в воду. Від сосонки не лишається й сліду. Чорний струмок пожирає все живе. Крабат знає, що від мельникових чарів його захищає обручка на руці. Проти Крабата чорна вода безсила. Він міг би перебрести струмок, та що з того? Він дістанеться на той берег, але, крім нього, нішо живе не може перейти струмок, - ні туди, ні казад.
- Треба було нам стати птахами, - шепоче Марко, - совами, щоб усе бачити.
Крабат заперечливо хитає головою. 3 книги Чорногo мельника він вивчив усе, що можна було вивчити, не тільки знання, в й чаклунську абракадабру. Хто знає, той може; абракадабра - лише забавка, безсила проти того, хто знає.
- Ми повинні знищити Чарний млин, розвалити зруйнувати йoгo, - каже Крабат. - Мельника ж - убити.
- Ти хочеш зруйнувати стіни, розбити жорна, зірвати з осі млинове колесо? - Мapкa бере сумнів. - Ми безсилі, Крабате!
- Ще не знаю, як, - мовить Крабат,- але спробую вбити мельника. Я йду на той бік.
- Сам? - лякається Марко. - Самого я тебе пущу!
- Якщо я не повернуся до схід сонця, - веде далі Крабат, - тобі треба втікати якомога швидше. Під корінням липи перед материною хатою я сховав книгу, яку взяв у мельника; викопай її і вчися з неї - вивчи всю до останньої літери! І тоді продовжуй боротьбу.
Він простягає Маркові руку:
- Бувай здоровий, брате!
Мовчки тисне Марко Крабатову руку - це його присяга - мовчки дивиться він, як Крабат бреде через струмок.
Чорна вода кипить і піниться, пашить жаром і парує. Маркові не видно Крабата, він уже ладен закричати, та раптом парка імла осідає долу, і Марко бачить Крабата по той бік струмка - той заспокійливо киває йому.
Присівши навпочіпки під розлогою сосною, Мapко стежить за Чорним млином, - чи він раптом не розвалиться з гуркотом, злетівши в повітря, чи не веде Крабат зв'язаного мельника?
Однак, пінячись і паруючи, струмок устиг попередити Чорного мельника про небезпеку. Той помітив Крабата ще на подвір'ї і виткнув перед ним із землі палюче біле вогнище.
Крабат сміливо ступає просто в полум'я, і воно захлинається темрявою.
Мельник суне проти Крабата цілу стіну вогню.
Крабат вільно проходить крізь вогняну стіну і простягає руку до дерев'яної підойми, що зводить і опускає кладку через струмок.
Мельник вискакує з дому, тримаючи в руці свою чарівну палицю, яка вмить перетворюється на довгого, гострого меча. Крабат хутко виламує зі стіни замашну підойму. Мельник глузливо регоче.
Та сміятися йому зарано. Крабат влучно відбиває кожен удар його меча, око в нього метке, рука тверда; тричі прориває він оборону мельника і гатить його палицею в обличчя.
Однак мельникові щастить рубонути Крабата в ліве плече. Він уже певен, що переміг, швидше й сильніше орудує блискучим мечем, штрикає ним перед собою, намагаючись влучити Крабатові в очі. Мельник хоче осліпити Крабата, щоб узяти його живцем.
- Десять тисяч народу зжену на майдан, - реве він, - хай дивляться, чим кінчає той, хто посмів зняти мене руку!
Крабат мовчить. Могутніми стрибками він то ухиляється від ударів мельника, то наступає на нього. Він знову влучає мельника в обличчя. Той похитнувся і Крабат щосили б'є його палицею по руках. Мельник випускає меча, Крабат хапає зброю і хоче вгородити в саме серце ворога, але мельник зриває з пальця свій другий перстень і надіває на себе, мов обруч. Це перстень сьогоднізавтравчорасьогодні.
В чарівничій коловерті час іде обертом і переносить Чорного мельника до високої похмурої кімнати укріпленого замку.
Далі Попередня глава Початок