Юрій Брезан. Чорний млин (продовження)
Крабат заходить у потаємну кімнату.
Ось він - самохід!
Спереду якісь держаки й кнопки, є навіть вухо, яке чує і передає далі всі накази, треба тільки знати пoтрібні слова.
Крабат знає потрібні слова, він стрибає на сидіння.
- Вперед!
В самоході щось увімкнулося, мов кіт замуркотів, і він безшумно викотився на подвір'я.
- Стій!
Самохід зупинився. Крабат біжить до хліва, хапає одну із свиней, яка прикидаеться мертвою, шпурляє їі в кузов і сідає за кермо.
- Вперед!
Машина рушає.
- Швидше! - наказує Крабат.
Самохід мчить заболоченим лісом уздовж ледь пoмітної, ніби звіром протоптаної стежки.
За годину Крабат зупиняється біля селянськоrо подвір'я.
- Є в тебе свиня? - гука він до roсподаря.
- Є, тільки невеличка, - відповідає той. - Бери мою велику, давай свою малу, каже Крабат.
- Але ж...
- Не питай нічого! Завтра чи післязавтра я повернуся. Тоді все збагнеш: Але моїй свині не повинно нічого статися! Чуєш?
- Я чекатиму три дні, не більше, - каже селянин. - Якщо не прийдеш, я заколю твою свиню. Вона вгодована, а ми не маємо чого їсти. Це сnраведливо, авжеж?
- Найпізніше післязавтра я знову буду тут, - обіцяє Крабат. Дуже швидко обмінюють вони тварин.
Дуже швидко мчить Крабат назад, ставить самохід на місце, викликає Марка з млина і вони разом заколюють обмінену в селянина свиню.
Потім вони тиснуть один одному руки.
Ледве сіло сонце, повернувся додому мельник. По всьому млину чути запах квашенаї капусти й смаженої свинини.
Мельник задоволений.
Млин враз зупиняється. Мельник сідає до столу. Вминає два свинячих окости и горня квашеноі капусти.
По вечері він торкається своєю паличкою дёсятьох наймитів. Ті перетворюються на круків і крячучи летять на сідало.
Крабатові й Марку мельник дозваляє лишитися біля себе. Він у доброму гуморі. Бере зі столу обгризені кістки, торкає їх своєю паличкою. Кістки перетворюються на малесеньких рожевих поросят, що бігають по столу.
- Гoп! - наказує мельник.
Малесенькі поросята шикуються перед ним, зіп'явшись на задні ніжки. Вони стоять нерухомо, ніби солдати на параді.
Мельник регоче, попиває вино і бавиться поросятами. Крабат шепоче Маркові:
- Як звати твою матір?
Марко пише на грудях друга ім'я матері і де вона живе.
Нарешті мельникові набридає гра.
- Забирайтеся rеть! - кричить він, виймає свою паличку й торкає нею обох.
Двоє круків - Крабат і Марко - летять до своєї кімнати.
Мельник замикає кімнату, засуває на три засуви.
Марко зітхає:
- Краще б я ніколи не вирушав щастя шукати!
- Яке щастя хотів ти знайти? - запитує Крабат.
- Сам не знаю. Має ж воно десь бути,- гадав я. І мені здавалося тоді, що воно таки слравді існує - може, торба грошей, а може... Коли ми сьогодні врятували товариша від смерті, я вперше відчув, яке воно, щастя.
- Ми знайдемо щастя,- обіцяє Крабат.
Далі буде