Проблеми дипломування моряків в Україні. Частина друга

[moryakukrainy]

Початок тут
Чи дотримуються сьогодні указані вище вимоги Конвенції і національних нормативно-правових документів при формуванні складу ДКК і в діяльності самих ДКК ?
Можна погодитися, що склад ДКК формується Інспекцією ПДМ із числа висококваліфікованих фахівців морського флоту, а саме: капітанів, старших механіків, електромеханіків, радіоспеціалістів, які свого часу отримали схвалену морську вищу освіту, мають достатньо великий практичний досвід успішної роботи на командних посадах на різних типах морських суден, у різних судновласників і під різними прапорами.
Але, на жаль, це, в основному, усе, що можна відмітити як позитивне, при формуванні ДКК.
Інші вимоги Конвенції і національних нормативно-правових документів щодо формування ДКК і до діяльності ДКК Інспекцією ПДМ ігноруються, зокрема не дотримана вимога Наказу Мінтрансзв’язку про Порядок роботи ДКК щодо формування складу ДКК з числа кандидатів, які пройшли атестацію;
Довідково. Указана вище вимога щодо атестації кандидатів у члени ДКК до 2010 року здійснювалась Державним департаментом морського і річкового транспорту України. Успішне проходження атестації підтверджувалось документально видачею члену ДКК схваленої форми свідоцтва, в якому зазначалось, що останній «пройшов державну атестацію відповідно до вимог Правила 1/6 Конвенції... і національних вимог, та уповноважений здійснювати оцінювання компетентності та підтвердження кваліфікації моряків у Державних кваліфікаційних комісіях».
На сьогодні ні один із членів ДКК подібного документу немає. Не встановлений і сам порядок проходження атестації кандидатів у члени ДКК.
Спеціальну підготовку (передбачену п.3.5.4 Порядку роботи ДКК) ні один із членів ДКК не отримав;
Вимоги ІМО щодо використання Типового курсу ІМО 3.12 як стандарту з підготовки осіб, які проводять оцінювання компетентності моряків, в Україні проігноровані; навчальна програма/ курс підготовки відсутні/ не схвалювалися;
Члени ДКК не отримали (як це вимагає Конвенція) відповідного Керівництва з методів і практики оцінювання компетентності осіб командного складу і суднової команди (такого документу не існує).
Відсутність у членів ДКК спеціальної підготовки щодо оцінювання компетентності кандидатів на отримання кваліфікаційних документів моряків і Керівництва з методів і практики оцінювання їх компетентності, як це вимагається відповідними положеннями Конвенції, змушує членів ДКК керуватися неправомірними усними рекомендаціями/ вказівками керівництва Інспекції як при організації процесу оцінювання компетентності моряків, так і при прийняті рішень, щодо їх кваліфікації.
Але у такому разі мусимо поставити наступні запитання:

1. Чи є ДКК, утворені Інспекцією ПДМ, дійсно незалежними колегіальними органами, які приймають рішення об’єктивно і неупереджено?;
2. Чи члени ДКК дійсно повністю розуміють систему, методи і практику оцінювання?;
3. Де гарантія того, що в результаті оцінювання такими ДКК компетентності кандидатів на отримання/ підтвердження дійсності кваліфікаційних документів з метою роботи/ продовження роботи на морських суднах окремі кандидати, будучи належним чином кваліфікованими за рішенням таких ДКК, не виявляться несподівано «некомпетентними», а некомпетентні - такими, що мають належну кваліфікацію і можуть займати посади на морських суднах, вказані в цих документах?; і
4. Як ставитись до самих кваліфікаційних/ професійних документів, виданих на підставі таких рішень і такими ДКК? (Ці документи дійсно надають достовірну/ об’єктивну інформацію щодо кваліфікації їх власників?).

Думається, з урахуванням усього сказаного раніше, у нас мають бути всі підстави сумніватися, що відповіді на поставлені вище питання можуть бути задовільні/ позитивні. І ми сумніваємось!
Окремо слід звернути особливу увагу на чинний порядок присвоєння звань осіб командного складу морських торгових суден випускникам схвалених морських закладів вищої освіти України.
Маємо і тут суттєві невідповідності вимогам Конвенції. Положення про звання, як базовий документ, що встановлює вимоги до дипломування моряків в Україні, надає право випускникам морських закладів вищої освіти на підтвердження компетентності та присвоєння першого звання особи командного складу морських суден безоплатно під час атестації на спільному засіданні екзаменаційної комісії схваленого морського ЗВО та ДКК (п. 10 цього Положення).
Разом з тим, Положення про звання не визначає, як це право випускників (майбутніх осіб командного складу морських суден, яких щорічно наші морські ЗВО випускають більше тисячі) повинно бути реалізовано.
З метою вирішення цього питання ще в 2003 році Інспекцією ПДМ спільно з фахівцями Науково-методичної комісії за напрямком «Судноводіння і енергетика суден» Міністерства освіти і науки України був розроблений і впроваджений у дію «Тимчасовий порядок присвоєння першого звання особи командного складу морських суден випускникам схвалених морських ЗВО України та отримання ними професійного диплому та підтвердження до нього» (далі - Тимчасовий порядок).
Передбачалось, що в подальшому, з урахуванням досвіду застосування цього Тимчасового порядку, Міністерством транспорту і зв’язку України разом з Міністерством освіти і науки України мав би бути підготовлений і введений в дію нормативно-правовий документ, який би визначав шлях/ механізм реалізації, зазначеного в Положенні про звання, права цих випускників на підтвердження кваліфікації та присвоєння перших морських звань під час випускної атестації в навчальному закладі.
Такий документ мав би розглядатися як первинний/ керівний для Інспекції ПДМ і для схвалених морських ЗВО, на підставі якого, а також на виконання вимог Конвенції (Правило 1/8 «Стандарти якості») Інспекція ПДМ і схвалені морські ЗВО України мали би розробити і ввести в дію свої внутрішні процедури, яких і дотримуватися при присвоєнні перших морських звань випускникам.
Ще в 2007 році проект такого нормативно-правового документу був підготовлений авторами указаного вище Тимчасового порядку і направлений на розгляд і затвердження Міністерству транспорту і зв’язку України.
Документом, крім, власне, порядку проведення спільних засідань, передбачалось, що рамки, в межах яких повинно проводитись оцінювання компетентності випускників для присвоєння перших морських звань, а також методи, практика і критерії оцінювання їх компетентності повинні бути чітко визначені Морською Адміністрацією України/ Інспекцією ПДМ, погоджені і затверджені із схваленими морськими ЗВО.
Минуло багато часу, але і нині такий нормативно-правовий документ відсутній.
Сьогодні присвоєння перших морських звань випускникам морських ЗВО здійснюється під час атестації останніх на спільних засіданнях екзаменаційних комісій схвалених морських ЗВО і ДКК Інспекції ПДМ в порядку, самостійно визначеному Інспекцією ПДМ, в основі якого - власне бачення керівництва Інспекції ПДМ того, як це право випускників має бути реалізовано.
Для прикладу. На сьогодні, членам ДКК рекомендовано з переліку контрольних питань, підготовлених Інспекцією ПДМ для оцінювання компетентності випускників з метою дипломування для роботи на морських суднах, задати випускнику - кандидату на присвоєння першого морського звання, не менше п’яти питань, і якщо на два із заданих питань відповідь, на розсуд членів ДКК, є незадовільною, то це означає, що належну кваліфікацію для присвоєння першого морського звання випускник не підтвердив і кваліфікаційний/ професійний диплом, необхідний для роботи на морських торгових суднах, цей випускник не отримає.
Можу сказати відразу: такі, упроваджені Інспекцією ПДМ, методи і практика оцінювання компетентності випускників морських ЗВО (а подібна практика існує і при оцінюванні компетентності осіб командного складу і суднової команди морських суден з метою підтвердження їх кваліфікації як для продовження роботи на морських суднах на займаних посадах, так і для зайняття більш високих посад на цих суднах), вступають в пряму суперечність з вимогами Конвенції!
Довідково. Конвенція розглядає оцінювання компетентності кандидатів на отримання як перших кваліфікаційних документів моряків (на рівні експлуатації - вахтових помічників капітанів, вахтових механіків і інших осіб командного складу морських суден), так і наступних (на рівні управління - старших помічників капітанів, капітанів і інших), як процес збирання достатніх, дійсних та надійних доказів знань кандидата, його розуміння та професійних навичок для виконання завдань, обов’язків та несення відповідальності, передбачених посадою, вказаній у дипломі, на який претендує кандидат, і зіставлення цих доказів з зазначеними у відповідному стандарті компетентності критеріями.
При цьому організація оцінювання компетентності повинна бути такою, щоб врахувати різні методи оцінювання, які можуть надати різні типи доказу компетентності кандидатів, а саме:

1. безпосереднє спостереження за робочою діяльністю, де це можна застосувати (в тому числі, до уваги приймається стаж роботи на суднах, записи в книжці реєстрації підготовки, тощо);
2. спостереження за демонстрацією умінь/ професійних навичок/ компетентності, в тому числі, з використанням лабораторного обладнання і на тренажері, де це можна застосувати;
3. проекти та доручення (дипломні проекти, курсові роботи; оцінка цих робіт їх керівниками);
4. докази компетентності на підставі попереднього досвіду роботи (відгуки/ характеристики/ рекомендації судновласників, компаній з працевлаштування моряків, командування суден); а також
5. техніка письмових, усних та комп’ютерних опитувань.

Причому, один або більше з перших чотирьох методів, перелічених вище, має обов’язково бути використаний додатково до відповідної техніки опитування (письмового, усного, комп’ютерного), щоб надати доказ у підтримку знань та розуміння. (Розділ В-11/1, пункти 16-18 Конвенції).
Як висновок із вищесказаного: організація оцінювання компетентності кандидатів на отримання кваліфікаційних/ професійних документів із застосуванням тільки одного методу - техніки опитування (усного, письмового, комп’ютерного) - не може бути достатньою підставою для прийняття рішення щодо належної чи неналежної кваліфікації цього кандидата.
А що у нас? А у нас в Україні є достатньою! Так, під час усного опитування кандидату достатньо, як це уже зазначалося вище, дати незадовільну, на розсуд членів ДКК, відповідь на декілька із заданих йому питань - і рішення ДКК прийнято: некомпетентний!
Примітка. Тут доречно звернути особливу увагу на те, яке важливе, першочергове значення Конвенція надає «доказу компетентності особи командного складу на підставі її попереднього досвіду роботи на морських суднах».
Зокрема, Конвенція визначає (Пр. 1/11), що «кожна особа командного складу, яка має професійний диплом, виданий відповідно до вимог Конвенції, і яка працює на судні або збирається вернутись на судно після деякого періоду часу, проведеного на березі, повинна, для підтвердження здатності до роботи на суднах, підтвердити збереження своєї професійної придатності» .
При цьому, схвалений стаж роботи на морських суднах загалом 12 місяців впродовж останніх п’яти років є достатнім доказом для підтвердження дійсності диплому, який ця особа має (Розд. А-1/11, В-1/11).
Тобто, більше ніяких доказів для підтвердження своєї компетентності і здатності до роботи на морських суднах моряку надавати не потрібно.
У нас же на сьогодні в подібних випадках такій особі потрібно буде додатково (до необхідного, зазначеного вище, схваленого стажу роботи на морських суднах) пройти курси підвищення кваліфікації і повторно підтвердити кваліфікацію в ДКК (де ми уже розглядали, як приймаються, чи можуть прийматися рішення).
Хіба не є очевидною надуманість і неправомірність такої самостійно встановленої Інспекцією ПДМ практики оцінювання компетентності і підтвердження кваліфікації українських моряків?

Продовження  ТУТ

Юрій Михайленко, капітан далекого плавання, компетентна особа ІМО від України з питань підготовки та дипломування моряків (2009-2017рр), Почесний працівник морського та річкового транспорту України
«Моряк України», № 38 від 25.09.2019-го

Початок тут