Почитую "Life" Кіта Річардса. Так складається, що останнім часом я багато слухаю "Ролінґів" (не дослухав у молодості, будучи затятим бітломаном). Звичайно, з точки зору Ю. Лози, Річардс на гітарі грає кепсько, але все ж у авторитетному рейтингу гітаристів він на 4 місці.

Читати мемуари досить цікаво, але потрібно дозувати.

У останному за минулий рік числі "Дзвону" 18 сторінок відведено під мої "Університетські оповідки". Серед відгуків домінує: "ауторе, пеши жче!"

( Read more... )

(не "ха", не "ікс", а римське "X"). Сьогодні цьому журналові виповнюється 10 років.

У середу я доповідав на семінарі у Варшавському університеті. Коли десь за місяць перед тим я узгоджував дату, то також запитав про мову виступу. Втім, не сумнівався у відповіді. На моє здивування, керівник семінару попросив виступати англійською мовою, if possible. Пояснив, що цього семестру вони мають в університеті гостя з Праги і тому на ( Read more... )

На одній з facepages of the facebook я знайшов думку, що звучить приблизно так: не дивуйся, що тебе ненавидять; можливо, самим фактом свого існування ти вже комусь заважаєш; навіть у янгола комусь може не подобатися шурхіт його крил. (До останнього: як я прочитав у Ґінзберґа, everyman's an angel ( Read more... )

Один з персонажів нашої трагікомедії під назвою життя (оце так стиль!) у ставленні до мене нагадує мені Ґаґанова-молодшого у його ставленні до Ставроґина. Це при тім, що на останнього я мало схожий. У щирості ненависті цього "Ґаґанова-молодшого" я не сумніваюсь, хоча мені мало зрозумілі її мотиви. Не пригадую, щоби я щось йому робив погане ( Read more... )

Але я не про однойменне оповідання Остапа Вишні ( Read more... )

(без претендування на історичну документальність ( Read more... )

Мій молодший (на 2 роки) брат розповідає історію з нашого дитинства:
- Прокидаюся в неділю влітку зовсім рано, ще темно, одягаюся і йду в ліс. Починає світати, але мені ще трохи лячно. Я збираю чорниці (афини, у нас ще казали чорні ягоди), приношу додому, бабуся готує з ними вареники (warning: чорниці потрібно посипати борошном, аби вареники було ( Read more... )

Напередодні референдуму у Нідерландах у пам'яті виникають нечисленні зустрічі з громадянами цієї країни. Одна з них - на конференції у Греції. Дружина знайомого математика під час екскурсії скуштувала розрекламований місцевий шербет і всім своїм виразом обличчя виразила незадоволення. ("Виразила виразом" - але ж і стиль ( Read more... )