Міняти спосіб виборів чи полегшити спосіб перезавантаження?
Сьогоднішнє передбачуване фіаско при обговоренні виборчого закону супроводжувалося широким спектром коментарів. Експерти доводили нам як двічі два чотири, що мажоритарка є живильним середовищем корупції і водночас нормою цивілізованих країн; що відкриті списки являють собою фільтр проти негідних кандидатів і водночас подобу тієї ж мажоритарки; що пониження прохідного бар’єру залучить до парламенту нові сили і водночас нічого не змінить. Так можна ще довго дискутувати навколо способу виборів, а потім навколо недоторканості, а потім навколо імпічменту...
Але спробуємо подивитися на проблему з іншої точки зору. Цілком можливо, що ми ніколи не вгадаємо оптимальний варіант заповнення вакансій на владному Олімпі. То, може, варто пошукати найбільш дієву можливість позбутися тих обранців, які відверто зловживають нашою довірою?
Ось який доволі простий засіб хотілося б побачити в дії. Десь посередині президенської та парламентської каденції - скажімо, через два роки після виборів - проводиться загальнонаціональний референдум з питаннями в бюлетенях: "Чи вважаєте Ви необхідними дострокові вибори Президента України?" "Чи вважаєте Ви необхідними дострокові вибори Верховної Ради України?" Ще краще було б додати сюди ж бюлетені щодо обраних місцевих голів та місцевих Рад.
Чинність цього референдуму не залежить від активності учасників: скільки б не прийшло, він вважатиметься таким, що відбувся. Якщо кількість голосів за дострокові вибори не перевищить половини загальної списочної кількості виборців, усе залишатиметься як було. Але якщо перевищить, тобто більше ніж половина всіх зареєстрованих виборців забажає нового Президента та/або нову Верховну Раду, - значить, засіб спрацював. Значить, влада справді "дістала" електорат. І тоді через пару місяців призначаються обов’язкові дострокові вибори. При цьому - дуже важлива умова! - ті посадовці й ті депутати, що їх вирішено позбавити повноважень, не мають право висувати свої кандидатури на дострокових виборах. Пам’ятаєте старий анекдот: як померла, то померла.
Аж ніяк не вважаю такий спосіб ідеальною панацеєю. Але, на мою думку, це принаймні змусить народних обранців думати про виборців удвічі частіше, ніж зараз, і до того ж може стати запобіжним клапаном у разі надмірного тиску громадського незадоволення.
Але спробуємо подивитися на проблему з іншої точки зору. Цілком можливо, що ми ніколи не вгадаємо оптимальний варіант заповнення вакансій на владному Олімпі. То, може, варто пошукати найбільш дієву можливість позбутися тих обранців, які відверто зловживають нашою довірою?
Ось який доволі простий засіб хотілося б побачити в дії. Десь посередині президенської та парламентської каденції - скажімо, через два роки після виборів - проводиться загальнонаціональний референдум з питаннями в бюлетенях: "Чи вважаєте Ви необхідними дострокові вибори Президента України?" "Чи вважаєте Ви необхідними дострокові вибори Верховної Ради України?" Ще краще було б додати сюди ж бюлетені щодо обраних місцевих голів та місцевих Рад.
Чинність цього референдуму не залежить від активності учасників: скільки б не прийшло, він вважатиметься таким, що відбувся. Якщо кількість голосів за дострокові вибори не перевищить половини загальної списочної кількості виборців, усе залишатиметься як було. Але якщо перевищить, тобто більше ніж половина всіх зареєстрованих виборців забажає нового Президента та/або нову Верховну Раду, - значить, засіб спрацював. Значить, влада справді "дістала" електорат. І тоді через пару місяців призначаються обов’язкові дострокові вибори. При цьому - дуже важлива умова! - ті посадовці й ті депутати, що їх вирішено позбавити повноважень, не мають право висувати свої кандидатури на дострокових виборах. Пам’ятаєте старий анекдот: як померла, то померла.
Аж ніяк не вважаю такий спосіб ідеальною панацеєю. Але, на мою думку, це принаймні змусить народних обранців думати про виборців удвічі частіше, ніж зараз, і до того ж може стати запобіжним клапаном у разі надмірного тиску громадського незадоволення.