(no subject)
чекаю все ж таки кінець світу,але вже в 11 вечора і знову згадую історії з дитинства)ще в дошкільному віці,коли мене хтось запитував -ким я хочу стати коли виросту,впевнено відповідала-відьмою. чомусь думала,що це одна із самих крутих професій. можеш робити що завгодно без напрягу-ти всемогутня чарівниця.в шкільному віці ще трохи хотіла займатися відьомськими справами,а потім раптом в класі 2 зрозуміла,що бути мені археологом або геологом(професії були майже тотожні-длубатися вземлі і щось там шукати).тому перекопала всю присадибну ділянку біля нашого будиночку.знайшла пару монеток і відчула себе крутим профі своєї справи.Крім того,мала придуманих два персонажа,в яких свято вірила-Нен і Она.то якоби крута сімейна пара,яка жила на якійсь зірці.всіх садила кругом себе,ми дивилися на нічне небо,вгадували ту зірку,кульмінаційним моментом було,коли мені здавалося,що Нена(вона була в моїй уяві трохи противною жіночкою,а Он-добрячком)тягне до нас свої довгі загребущі руки.я, як справжній спірит,всіх навколо переконувала,що то свята правда і ту руку бачили всі мої друзі.потім крім Нени і Она появилася Баба.її боялися всі на вулиці,бо вона могла нас чекати за кожним рогом і деревом.як мені вдавалося всіх переконувати у правдивість цих нісенітниць-досі дивуюся.єдиною відповіддю може бути,що сама в це вірила..ще були якісь чорнушні персонажі моєї розбурханої дитячої уяви,всіх навіть не пригадаю.в стандартні дівчачі забавки майже не бавилася-довгоногі барбі раптом лисіли через пару днів,а будиночки захаращувалися і валилися.першу дорослу книжку прочитала в 4 класі-то була Роксолана Загребельного.мені її ніхто не хотів давати,я сказала що беру мамі.потім читала тільки дорослу літературу,яка ніби-то завжди бралася для мами.до 9 класу обмоніторила майже всю відому світову класику. тільки згодом цим і займалася,що читала..в усіх своїх школах допомагала бібліотекаркам ,там і проводила найбільше часу,це єдине місце,яке мене приваблювало та розважало..одноліткі стали нецікавими і дорослими,а я ще довго лишалася дитиною й ніяк не хотіла вибиратися з того стану в реальне життя.захоплення мінялися мільйон разів,де мене тільки не носило. з ким не носило..але чомусь знову і знову хочеться повернутися в дитинство-чарівний,неймовірний та дуже чистий світ.. лишатися там довго-довго..)ого..от цієї думки,яка тільки що проскочила,від себе не очікувала.ну,буває.це все солодкий зефір з згущеним молоком)ага,і мамі передзвонити.