(no subject)
мама мені розповідає,що в ранньому дитинстві я була дуже вредною і капризною дівчинкою.можливо.мамі видніше.бо вона памятає все.я лише пригадую фрагмент-мені 5 років,моя старша сестра йде до якоїсь сповіді в церкву перед школою.я чомусь одягаю найбільшу хустку,яку знаходжу в шафі і йду також.дітки всі чемно стоять в черзі,я продираюся наперед,підходжу до священника і на перше питання-чи слухаєш ти маму?-голосно відповідаю-знаєте,а Юрка бється.Юрка це мій сусід.всі починають сміятися,я розумію,що шось не то ляпнула,на тому закінчую сповідь і втікаю на вулицю,де мене чекають довгі разборкі з тим самим Юркою.він дуже переляканий і погрожує,що скаже священнику,що я вкрала в нього якесь рожеве поросятко.якщо до того я почувала себе майже геройкою,то тепер падаю в істерію,бо таки вкрала в нього те маленьке пластмасове поросятко..ну одним словом,священнику ми більше нічого так і не розказували і не жалілися один на одного,дійшли якогось компромісу і мирно розійшлися..Чомусь ще запамятався перший дзвінок в першому класі,коли з процесом вручання букету вчительці,я почала паралельно розповідати їй скільки вчора я випила горілки.то було якесь свято - мабуть бігала і нюхала рюмочки по столах.ну вчительці вирішила розказати,що була неймовірно пяною.мама стояла червона від сорому,намагалася перевести тему на красивий букет і мене,бо я не замовкала,відтягнути кудись подалі.тоді підходжу до директора школи(про це згодом дізналася),яка нагадувала жінку феміністку з короткою зачіскою і одягнену в брюки з запитанням-Ви що дядько?на ходу придумала пісеньку-дядько в спідниці,тьотка в штанах й тут ж її виконала.не хотілося б мені тоді бути на місці моєї мами..вона не знала куди мене подіти,щоб дитя знову не наговорило комусь чергових дурниць.але я з дитячою безпосередністю думала,що роблю все правильно.це вже потім прийшло розуміння,що з дорослими так не варто.інколи потрібно потримати язик за зубами.бо вже в 3 класі я закохалася в вчителя молодших класів і хотіла йому все розповісти.добре,що мене мої подружки відговорили.думаю,нічого б не трапилося з моїм першим коханням.я просто знала,що йому подобається якась жанка і до класу 4 трохи страждала)бо жанка була дорослою красивою дівчиною і я явно їй програвала в конкуреції.такі ось історії.чекала зранку кінець світу і то все згадала.не знаю,де той кінець,але в мене все продовжується.я так само можу наговорити комусь таких дурниць і досі.мало що помінялося.тільки тепер я інколи думаю перед тим,як щось комусь сказати.