і знову про читання...
Мирослав Дочинець "Горянин": багато гір, багато спогадів, приємна мова. Хочеться покинути цивілізацію назовсім. Про чоловіка, який намагався побороти стихію, про його життя у горах і його близьких. Про різні долі, часом дуже страшні, а втім, надто реальні, аби про них не згадувати.
Ніна Джордж "Маленька паризька книгарня": спершу не особливо захопила, втім, приємно написана. Стала мені довершеною аж насамкінець. Про стосунки, непорозуміння, про велику кількість книжок, випадкових попутників і відвертість із собою. Побічний ефект: бажання відправитися на баржі на пошуки себе.
Диана Сеттерфилд "Беллмен и Блэк, или Незнакомец в черном": занадто похмурий твір, так і не до кінця мені зрозумілий своєю суттю. Значно більше, набагато, припала до смаку попередня книжка цього автора - "Тринадцята казка".
Юрій Винничук "Аптекар": захоплива, неочікувано вражаюча. Про відьом, катів, Львів 17 століття, піратів, вбивства, дивні закони і взаємини. Дуже смачна.
Дара Корній "Зворотній бік сутіні": третя книга і все ще не остання. Все дуже заплутано... Хочеться ще раз перечитати дві попередні, тоді третю і розставити все по поличках.
Терри Пратчетт "Ведьмы за границей": схоже, Пратчетт для мене в тій ж мірі, як і Фрай - цілком лікувальні.
Саллі Грін "Напів лихий", "Напів дикий": неочікувано багато крові як на підліткове чтиво. Втім, є щось цікаве в описаному антуражі. Певно, таки чекатиму продовження.
Сьюзен Финден "Каспер, кот-путешественник": радше щось біографічне і не таке захоплююче як "Одиссея Гомера" Гвен Купер. Цікаво, скільки є тих опублікованих історій про надзвичайних котів?
Жанна Слоньовська "Дім з вітражем": лише почала читати, але вже цікаво. Може тому, що надто реально і надто близько? Про період між падінням Радянського союзу і становленням Незалежної... Про життя кількох поколінь жінок польського походження в одній квартирі у Львові. Все починається зі смерті, але чи нею воно закінчиться?
"Смерть - неначе підвал, повний ескізів, подумав він. - Коли помру, в майстерні знайдуть самі лиш етюди - так, ніби я нічого не довів до кінця. І старе фортеп'яно, на якому грав абияк."
"Я - львівської національності"
А ще згадала, як це приємно - купувати собі книжки. (Зараз більше послуговуюся бібліотекою на Окуневського.) Причому не цілеспрямовано, а так побіжно, випадком, особливо, в найнеочікуваніших місцях, як оце вчора в Епіцентрі.
А ще сьогодні Курбан-байрам - День жертвопринесення у мусульман. Мдя, цікаві співпадіння.
Ніна Джордж "Маленька паризька книгарня": спершу не особливо захопила, втім, приємно написана. Стала мені довершеною аж насамкінець. Про стосунки, непорозуміння, про велику кількість книжок, випадкових попутників і відвертість із собою. Побічний ефект: бажання відправитися на баржі на пошуки себе.
Диана Сеттерфилд "Беллмен и Блэк, или Незнакомец в черном": занадто похмурий твір, так і не до кінця мені зрозумілий своєю суттю. Значно більше, набагато, припала до смаку попередня книжка цього автора - "Тринадцята казка".
Юрій Винничук "Аптекар": захоплива, неочікувано вражаюча. Про відьом, катів, Львів 17 століття, піратів, вбивства, дивні закони і взаємини. Дуже смачна.
Дара Корній "Зворотній бік сутіні": третя книга і все ще не остання. Все дуже заплутано... Хочеться ще раз перечитати дві попередні, тоді третю і розставити все по поличках.
Терри Пратчетт "Ведьмы за границей": схоже, Пратчетт для мене в тій ж мірі, як і Фрай - цілком лікувальні.
Саллі Грін "Напів лихий", "Напів дикий": неочікувано багато крові як на підліткове чтиво. Втім, є щось цікаве в описаному антуражі. Певно, таки чекатиму продовження.
Сьюзен Финден "Каспер, кот-путешественник": радше щось біографічне і не таке захоплююче як "Одиссея Гомера" Гвен Купер. Цікаво, скільки є тих опублікованих історій про надзвичайних котів?
Жанна Слоньовська "Дім з вітражем": лише почала читати, але вже цікаво. Може тому, що надто реально і надто близько? Про період між падінням Радянського союзу і становленням Незалежної... Про життя кількох поколінь жінок польського походження в одній квартирі у Львові. Все починається зі смерті, але чи нею воно закінчиться?
"Смерть - неначе підвал, повний ескізів, подумав він. - Коли помру, в майстерні знайдуть самі лиш етюди - так, ніби я нічого не довів до кінця. І старе фортеп'яно, на якому грав абияк."
"Я - львівської національності"
А ще згадала, як це приємно - купувати собі книжки. (Зараз більше послуговуюся бібліотекою на Окуневського.) Причому не цілеспрямовано, а так побіжно, випадком, особливо, в найнеочікуваніших місцях, як оце вчора в Епіцентрі.
А ще сьогодні Курбан-байрам - День жертвопринесення у мусульман. Мдя, цікаві співпадіння.